
На Святвечір 24 грудня 2022 року сестри Даля і Юрга Мачіоніте запросили мене в гості: "У такий день ніхто не повинен лишатися на самоті". Гадаю, певну роль зіграло, що я біженка з України. Бо для них мій візит, відверто кажучи, був недоречним: за два-три тижні до того їхня мама перенесла інсульт і лежала майже нерухома.
24 грудня ми вечеряли біля хворої жінки. Вона теж, як могла, брала участь у різдвяних обрядах. Схожих на українські, але усе-таки відмінних.
Отже, 12 пісних страв на столі. Окрема тарілка – для померлих. Із церкви принесли облатки: тоненькі листки випеченого пісного тіста з тисненими зображеннями різдвяної тематики. У Литві облатки мають дві назви. На польський манер "плоткяле". Та коли країна здобула незалежність, це слово замінили новим: "каледайтес" від литовського Kaledos (Різдво). Старший у родині найпершим дає присутнім відломити та з’їсти по шматочку свого каледайте, при цьому висловлюючи їм побажання. Далі по черзі розламуються облатки кожного учасника обряду. І кожен має побажати решті щось хороше.
Прагнення національної самоідентифікації відбилося у назві ще однієї різдвяної страви – печива кучукей, що має вигляд маленьких кубиків із маком. Раніше його, теж услід за поляками, називали "шлежекей". Але коли країна здобула незалежність, для нього вигадали нову назву – від литовського Кucios (Святвечір).
Печиво кучукей належить запивати "маковим молоком" (мак розтирають до появи білої рідини). Але мені більше сподобався кисіль із журавлини – ще одна популярна литовська різдвяна страва.
Під скатертину на святковому столі, як і в Україні, кладуть трохи сіна (висушеної трави). Але я не знала, що на ній можна... гадати, витягуючи навмання стеблинку і намагаючись здогадатися, яким для тебе буде наступний рік. "Крученим" чи прямим. Соковитим чи скупим. Розгалуженим чи однозначним. Принесе щось нове чи верне до вихідної точки. Різдвяного вечора такі "гадання" перетворюються на веселу розвагу.
А тепер – подарунок від Далі та Юрги. Рецепт салату "Червоний оселедець", без якого не обходиться жодне їхнє сімейне свято (не лише різдвяне чи новорічне).
Інгредієнти:
Спосіб приготування.
Очищений від кісток оселедець замаринувати в оцті (або купити готовий). Родзинки розмочити у воді. Дрібно порізати цибулю. Наповнити сковорідку протертою на крупній тертці морквою: це основний інгредієнт салату. Підсмажити на олії моркву з цибулею. Потім додати до них жменю родзинок і 5-6 столових ложок томатного соусу. Перемішати і ще трохи підсмажити. Як правило, в родині Мачіоніте готують не одну, а кілька порцій суміші, пересипаючи готову до великої ємності. Дають охолонути і додають оселедець, порізаний невеличкими кубиками. Салат готовий. Зазвичай готують одразу багато, бо його можна зберігати в холодильнику протягом тижня. Наприклад, від 24 грудня – до Нового року. Настояний та охолоджений він навіть смачніший.
Коли я була в Литві, то спеціально їздила до Каунаса, щоб поглянути на їхню новорічну ялинку. У Вільнюсі вона теж гарна. Наприклад, 2023 року столиця Литви відзначала 700-літній ювілей – тож, напередодні ялинку прикрасили як... торт із 700 свічками.
.jpg)
Але каунаські ялинки – це щось неймовірне! 15 років поспіль їх оформленням займалася справжня чарівниця – талановита дизайнерка Іоланта Шмідтене. Одного разу, наприклад, вона прикрасила ялинку дивовижною композицією із... пластикових пляшок. Іншого – ялинка була "в’язаною", по-домашньому затишною. Здивувала публіку і новорічна красуня, що ніби закуталась у хмари. Напередодні 2024 року, за задумом пані Іоланти, над Каунасом пролетів янгол, залишивши на Ратушній площі та новорічній ялинці свої пір’їни. Що ж до нинішніх новорічних свят, каунаську ялинку прикрасили у стилі магічного "арт деко": 140 іграшок ручної роботи, 2D та 3D орнаменти й інноваційне освітлення.
Але тоді, коли я їздила подивитися на каунаську ялинку, Іоланта Шмідтене убрала її за мотивами творів геніального литовського художника і композитора Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса. Зокрема, за картиною "Зоряна соната". І не випадково: саме у той час Каунас оголосили культурною столицею Європи.

До Ратушної площі веде досить-таки довга вулиця Вільняу, на якій перед Різдвом виріс цілий ліс ялинок. Їх не зрубали, ні! Вони росли у вазонах. Ялинки розмістили купами по три-чотири деревця й убрали гірляндами із крихітних лампочок. Вогники виблискували весь день. А увечері вулиця перетворювалася на "золотий шлях".
Вхід на Ратушну площу прикрасили аркою за мотивами картини "Казка королів". На майдані звучав приємний легкий джаз. Радували око навіть "купола" різдвяного базарчика, де продавали глінтвейн, імбирні пряники та каву – уся площа була оформлена в одному стилі з витонченою й ажурною ялинкою.
Принагідно я освіжила в пам’яті інформацію про Чюрльоніса, зазирнувши в інтернет. І була до глибини душі вражена! На російськомовній сторінці у Вікіпедії написано: "російський (?!) художник і композитор литовського походження". Яке нахабство!
Напередодні Нового року Даля Мачіоніте зазвичай створює свій "список фаворитів": оригінальних новорічних прикрас на вулицях і в громадських місцях Вільнюса. Мене вона теж заразила цим хобі. Я не лише оглядала локації, відмічені в її списку, а стала обирати власних фаворитів. Потім вміщувала світлини зі святкових прогулянок Вільнюсом (а згодом – Львовом і Запоріжжям) на своїй сторінці у Facebook.

Відверто кажучи, не всі однозначно сприйняли ці мої фотосесії. Дехто обурено писав, що під час війни усілякі прикраси на вулицях міст не на часі. Але життя продовжується! На мій погляд, не можна постійно тільки плакати або скреготати зубами. Жодна психіка не витримає подібного навантаження. Іноді треба просто розслабитися і радіти тому прекрасному, що є навколо нас. Або самим це прекрасне створювати. Свято потрібне для душі. Один військовий недавно зізнався мені, що йому не хочеться захищати депресивні і похмурі "пустки", але коли він бачить гарне місто, де вирує життя, – виникає бажання будь-що вистояти.
Тож... усміхайтеся! Прикрашайте ялинки (хоча би, з економії, пластиковими пляшками, як ота литовська дизайнерка) і не соромтеся святкувати! Із Різдвом і прийдешнім Новим роком!

Читайте також: З домашнім Ельфом чи рулькою з пивом: яке Різдво у запоріжців за кордоном