
На околицях розбитого вщент Оріхова Запорізької області залишилися поодинокі жителі. На дві вулиці, найближчі до фронту, – 20 людей, які не можуть покинути свої домівки.







"Обстрілюють і обстрілюють постійно. Оріхів розбитий повністю, ви ж бачите. Ми живемо тут, бо не хочемо залишитися без нічого", – каже місцева жителька пані Владислава.

Вона додає, що на другий рік війни виїжджала до сина, однак не змогла залишитися у великому місті.
"У нього квартира – що мені там робити? Я походила-походила, у вікна повизирала, з поверху спустилася… І через тиждень додому повернулася, бо тут свій двір", – ділиться жінка.
Її сусідка, місцева перукарка пані Наталія, каже, що за останній рік ситуація з обстрілами в Оріхові не змінилася. Ворог не припиняє бити по мирних жителях: переважно бойовими FPV або керованими авіабомбами.

"Знайома в мене стриглася, а потім поїхала в міську раду і потрапила під обстріл дорогою. Каже, впала разом із велосипедом. Якби не впала, то осколки б у неї влучили. У нас не буває такого, що обстріли припиняються", – розповідає пані Наталія.
Сусіди звертаються до неї, коли треба підстригтися. Загалом у зруйнованому місті роботи немає майже від початку повномасштабного вторгнення росіян. Місцеві тримаються за рахунок гуманітарної допомоги й городів.

"Якщо доживемо, то в цьому році так само буду садити город. У мене дуже гарні помідори, це всі знають, огірки. Як у мене великий урожай – я всім роздаю. Беріть – закривайте. Все-таки огірок, картопля – уже є що поїсти. У мене дуже гарний город, я обожнюю його. Я квіти саджу на городі. Ось приїдете навесні – подивитеся", – запрошує пані Наталія.

Втім, їздити до Оріхова та містом зараз вкрай небезпечно, бо ворог гатить дронами. Оріхівці кажуть, що наче живі мішені для росіян.

"На тому тижні давали сильно: КАБи і дрони в основному. Он там фронт – за залізною дорогою… Що тієї відстані?.. Бувало, вночі з дружиною лежимо, коли чуємо такий "ууууу-бабах!”. Посипалося все", – розповідає житель Оріхова пан Адам.

Під вогнем окупантів Оріхів перебуває майже чотири роки, практично від початку великої війни. Тож більша частина жителів покинула рідне місто.
Дружина Адама, пані Ніна, розповідає, що і їм торік довелося евакуюватися.

"Ми виїхали в Запоріжжя тимчасово, бо вже неможливо було терпіти. Ви ж бачите, все побито… Але так, приїжджаємо сюди періодично, навідуємося, хоч і небезпечно. Хочеться побачити рідний дім і в якому він стані", – пояснює пані Ніна.
Оріхівці, що мешкають на одній вулиці, підтримують одне одного як фізично, так і морально. Опікується сусідами і місцева волонтерка пані Людмила.

"Я не можу поїхати, бо відповідаю за людей: вони постійно потребують допомоги. Хоч і не отримую ніякої зарплати, але ми проходили навчання: тактична медицина й морально-психологічна підтримка. Так, обстрілюють постійно, але поки залишаємося, поки люди тут є", – говорить пані Людмила.
За її словами, гуманітарну допомогу оріхівцям давно привозять додому, бо постійно їздити в міськраду, де її роздавали, занадто небезпечно.
"Працівники міськради розвозять по дворах, де залишаються люди, як продукти, так і гігієнічні набори. На вулиці небажано "світитися”, бо ворог стріляє по всьому, що рухається", – додає волонтерка.
Поруч живе колишня квартальна пані Катерина. Її будинок дивом залишається не надто поруйнованим. Утім, жінка зізнається: втомилая жити під обстрілами й без жодних умов цивілізації. Пригадує мирне життя.

"Жили спокійно, все було нормально, раділи життю. Газ був, вода була – все було. Тепер нема нічого. За ці роки декілька "прильотів” було біля мене. Душ розбитий, у кухні вікна побиті, у будинку вікно вибито. Фасад подовбаний увесь. І хвіртка, і ворота, і секція одна паркану. Два рази на городі в нас упав снаряд серед ночі якраз. Осколки розліталися… Але поки залишаємося, бо нема куди їхати", – підсумовує пані Катерина.
В Оріхові все ще мешкають близько 700 людей.










Читайте також: З каструлею – під обстріли, аби нагодувати тварин: історії з Оріхова
Читайте також: Як готується до четвертої фронтової зими "місто-Герой" на Запоріжжі – репортаж