Народився 7 вересня 1987 року у місті Запоріжжя. Громадянин України

Родина

Владислав Марченко одружений, дружина – Юлія Марченко.

Подружжя виховує двох доньок.

Після початку повномасштабного російського вторгнення родина спочатку виїхала на захід України, згодом осіла в Києві.

Рідний брат – Марк Марченко. Бізнесмен у галузі будівництва і IT. Був офіційним помічником Владислава як депутата Запорізької облради, а до того очолював ініціативну групу "Самопоміч" у Запоріжжі. Є співзасновником UniClinic у Запоріжжі та засновником будівельної компанії SENSAR Development.

Обидва брати сповідують баптизм.

Освіта та професійна діяльність

Після школи Владислав Марченко почав займатися підприємництвом, паралельно здобуваючи освіту.

Навчався заочно в Міжрегіональній академії управління персоналом, перевівся у Запорізький національний університет, де у 2012-2016 роках отримав спеціальність "Управління персоналом і економіка праці".

Закінчив магістратуру.

У 2007 році зареєстрований як приватний підприємець (сфера – комп’ютерне програмування).

У 2012-му став співзасновником ТОВ "МСТ Кредит Груп" (обробка даних, розміщення інформації на веб-ресурсах).

Підприємство було ліквідоване 2016-го за рішенням суду після позову податкової через відсутність звітності.

Станом на 2025 рік, за даними правоохоронців, є бенефіціарним власником ТОВ "Акоптерс", зареєстрованого в Києві 13 грудня 2023 року. Основний вид діяльності – виробництво безпілотників.

Політична діяльність

У серпні 2015 року Владислав Марченко оголосив про створення обласної організації партії "Об’єднання "Самопоміч" – на той час вже парламентської політичної сили, створеної у 2012 році мером Львова Андрієм Садовим. Партія у регіонах будувалася за принципом політичної франшизи, тобто центральне керівництво віддавало "у користування" місцевим бізнесменам регіональні відділення. Аналітики вважають, що це стало однією з причин занепаду політичної сили. Разом із тим дозволило Марченку стартувати політично саме в "Самопомочі".

Владислав Марченко (у центрі) в облраді. Фото: facebook.com/vladikmarchenko

На місцевих виборах восени 2015 року він був обраний депутатом Запорізької обласної ради від "Об’єднання "Самопоміч" . Фракція нараховувала шістьох депутатів.

15 грудня 2015 року рішенням ради Владислав Марченко був обраний заступником голови Запорізької обласної ради. Окрім того, він став координатором виконавчого апарату з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок.

Більше в місцевих виборах Марченко участі не брав. Але в лютому 2021 року за ініціативою фракції "Слуги народу" в Запорізькій міській раді його було включено до складу виконкому міськради.

Станом на 2025 рік не є членом виконкому, про що повідомили в міськраді на запит ЗМІ.

Зв’язки

Сімейні зв’язки

Найближчим і найпомітнішим партнером Владислава Марченка у громадській, бізнесовій і політичній діяльності є його брат Марк Марченко. Він був офіційним помічником Владислава в облраді, очолював ініціативну групу "Самопомочі" в Запоріжжі та виступив співорганізатором перших ІТ-Форумів у місті. Пізніше його ім’я з’являлося у зв’язку з бізнесом у сфері державних закупівель, зокрема довкола скандального тендеру "Охматдиту".

Дружина Владислава, Юлія Марченко, також фігурувала у деклараціях чиновника як власниця бізнес-доходів і земельної ділянки. Після 2016 року саме її підприємницька діяльність, за офіційними документами, стала основним джерелом сімейних прибутків.

Політичні контакти

Політична кар’єра Владислава Марченка була тісно пов’язана з партією "Самопоміч", що будувала свої структури за принципом "франшизи". У Запоріжжі він був ключовою фігурою цього політичного проєкту, поєднуючи депутатство в облраді з керівництвом місцевої організації.

Журналістські розслідування згадували, що Владислав і Марк Марченки мали репутацію так званих "молодших партнерів" бізнесмена та політика Ростислава Шурми, ексдиректора "Запоріжсталі", згодом – заступника голови Офісу президента, зараз – біженця до Німеччини, стосовно якого Національне антикорупційне бюро України і та Спеціалізована антикорупційна прокуратура ведуть розслідування після резонансного матеріалу про те, як держава платила сонячним станціям брата Шурми за електроенергію в окупації.

Прямі підтвердження цих зв’язків у публічних документах відсутні.

Бізнес-орбіта

Марченко мав стосунок до низки підприємств у Запоріжжі, які працювали у сфері ІТ, будівництва та публічних закупівель. Його ім’я з’являлося поруч із такими компаніями, як ТОВ "МСТ Кредит Груп" та ТОВ "Олександрія-груп". Після скандалів з тендерами його почали пов’язувати й з діяльністю у сфері військових технологій, зокрема з виробником дронів "Акоптерс", хоча сам Владислав юридичні зв’язки заперечував.

Скандали

Заява про "бажання кримчан" як причину анексії півострова

У червні 2017 року під час засідання Запорізької облради Марченко зробив неоднозначну заяву щодо анексії Криму. Він пов’язав початок окупації з тим, що, на його думку, "мешканці півострова захотіли самі обирати, як їм жити". Така риторика фактично збігалася з кремлівською версією подій. Хоча можна припускати, що це було невдале висловлювання проти "політичного сепаратизму"в облраді.

Цитата була такою: "Я хочу розказати вам одну історію, яка трапилася в 2014 році, з нашим Кримом. Крим. Крим. 2014 рік. Знаєте, з чого це все почалося. З того, що народ вийшов і сказав: ми хочемо обирати самі собі голову, ми хочемо самі обирати, як нам жити, а Україна нам не указ. Сьогодні сепаратизм, політичний сепаратизм, ми бачимо у залі".

Владислав Марченко в облраді. Фото: facebook.com/vladikmarchenko

Сексистські висловлювання у соцмережах

У 2019 році Владислав Марченко, будучи заступником голови Запорізької обласної ради та офіційним уповноваженим із питань гендерної рівності, потрапив у гучний скандал через допис у Facebook. Посадовець заявив, що жінки у відкритому одязі є "повіями". Тональність його повідомлення викликала хвилю обурення: сотні коментарів користувачів соцмереж, вимоги вибачень, флешмоб #забулазапитатьумарченка і навіть звернення до урядової уповноваженої з ґендерної політики. Попри критику, Марченко не відмовився від власних слів, що ще більше посилило репутаційні втрати.

Імовірне порушення виборчого законодавства

У квітні 2019 року під час другого туру президентських виборів Владислав Марченко сфотографував свій виборчий бюлетень та виклав його у Facebook. Хоча він "замазав" позначку біля прізвища кандидата, результат голосування можна було легко здогадатися. Подібні дії вважаються порушенням таємниці голосування і заборонені виборчим законодавством.

"Охматдит"

Після російського ракетного удару, який зруйнував частини лікарні, виникла низка скандалів навколо відбудови. Один із них був пов’язаний із непрозорим тендером на понад 300 мільйонів гривень. Переможцем стала маловідома компанія "Буд-технолоджі", яка мала завищені ціни порівняно з іншими учасниками. За даними журналіста-розслідувача Юрія Ніколова, компанія перебуває в орбіті брата Валадислава Марченка Марка. Лише після розголосу результати скандального тендеру були скасовані.

Кримінальні провадження

Ім’я Владислава Марченка пов’язане з кількома гучними кримінальними справами, які отримали широкий розголос у Запоріжжі та за його межами.

"Стадіони-чик": 2017-2020 роки

У грудні 2017 року СБУ та прокуратура провели масштабні обшуки в Запоріжжі, які стосувалися, зокрема, Владислава Марченка, тодішнього заступника голови облради, та його брата Марка. Їх підозрювали в організації фіктивних тендерів на облаштування парку в Мелітополі та спортивних майданчиків у школах Запоріжжя, загальна вартість яких перевищувала 86 млн грн. Тодішній генпрокурор Юрій Луценко публічно коментував, що брати нібито лобіювали "свої" компанії через пов’язаних посадовців місцевої влади.

Правоохоронці оприлюднили частини аудиоматеріалів у справі, де, імовірно, обговорюються оборудки. На записах, вірогідно, брат Владислава Марченка Марк серед іншого говорить: "Навіси – чик, стадіони – чик, вікна – чик". Ці слова стали місцевим мемом для позначення "розпилу" коштів на тендерах.

Владислав Марченко під час першого кримінального провадження. Фото: facebook.com/vladikmarchenko

У результаті Владиславу Марченку оголосили підозру за ч. 5 ст. 191 КК України – заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групи осіб. 24 грудня 2017 року суд обрав йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Прокуратура вимагала суворішого рішення – арешту або застави у розмірі понад 87 млн грн.

У лютому 2018-го запобіжний захід пом’якшили до нічного домашнього арешту, а в травні того ж року – до особистого зобов’язання. Попри розслідування, Марченко повернувся до виконання обов’язків в облраді.

У 2020 році досудове розслідування завершили, обвинувальний акт скерували до Вознесенівського райсуду Запоріжжя. Судовий розгляд все ще триває.

БпЛА та ухилянти: 2025 рік

У серпні 2025 року стало відомо про викриття Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою корупційної схеми із завищенням цін у державних контрактах на закупівлю безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби. Серед затриманих:

• народний депутат від "Слуги народу" з Луганщини Олексій Кузнєцов;
• очільника Мукачівської РДА, ексголова Луганської ОВА Сергій Гайдай;
• керівник Рубіжанської МВА Андрій Юрченко;
• командир однієї з військових частин Нацгвардії, полковник Василь Мишанський;
• директорка компанії ТОВ "Акоптерс" Євгенія Сидельникова;
• власне Владислав Марченко, якого правоохоронці називають бенефіціарним власником ТОВ "Акоптерс".

Ці особи підозрюються у тому, що вчинили низку "задокументованих особливо тяжких злочинів пов’язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах та одержанням неправомірної вигоди в особливо великих розмірах".

Йдеться про контракт вартістю майже 10 млн грн на постачання частині НГУ товарів військового призначення, з яких, за даними слідства, понад 3 млн грн були розподілені між учасниками оборудки.

Марченку та Сидельниковій, окрім того, закидали статтю 114-1 Кримінального кодексу України – перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. Йдеться про фіктивне працевлаштування військовозобов’язаних з метою ухилення від мобілізації у ТОВ "Акоптерс", яке має статус критично важливого.

У суді був озвучений один такий задокументований факт щодо фіктивного працевлаштування громадянина Білоконя, яке коштувало йому 15 тис. дол.

Марченко разом із тим заперечує, що є власником "Акоптерса". У суді він заявив, що просто підтримує "діяльність декількох партнерів", а також що "Акоптерс" – це "є абсолютний стартап, з якого ми жодного цента, копійки прибутку не вивели, все що заробляє ця компанія іде на розвиток".

Щодо фіктивного працевлаштування громадян з метою, як зазначає слідство, особистого збагачення, то Марченко у суді заявив, що гроші передані ухилянтом були донейтом на дрони.

Виший антикорупційний суд (ВАКС) 4 серпня відправив Владислава Марченка під варту з правом внесення застави у 15 мільйонів гривень.

Наприкінці серпня 22 серпня Апеляційна палата ВАКС зменшила розмір застави до 8 млн грн.

У вересні стало відомо, що заставу за Марченко внесено – він вийшов на свободу.

Статки

Згідно з останню декларацією (за 2020 рік), розмішеною в реєстрі НАЗК, яку Марченко подав ще як заступник голови Запорізької обласної ради, він та його родина широко користувалися чужим майном на безоплатній основі.

Так, у власності декларанта зазначена квартира в Запоріжжі площею 79 м², набута 2010 року, а в безоплатному користуванні:

• житловий будинок батька (Петра Павловича Марченка) у Запоріжжі площею 150 м²;
• земельна ділянка у Дніпрі площею 308 м², яка належить Людмилі Гаврилівні Анчішкіній;
• житловий будинок у Дніпрі площею 210,7 м², який належить Людмилі Гаврилівні Анчішкіній;
• земельна ділянка в Запоріжжі площею 800 м², яка належить Едуарду Петровичу Марченку;
• житловий будинок у Запоріжжі площею 309,5 м², який належить Едуарду Петровичу Марченку.

Окрім того, дружині Марченка належать:

• дві земельні ділянки у Бердянську площею 1 000 м² та 287 м² (право власности від 2014 та 2016 року);
• нежитлова будівля у Бердянську площею 26,8 м² (від 2016 року);
• житловий будинок у бердянську площею 365,7 м² (від 2014 року);
• земельна ділянка у Запоріжжі площею 646 м² (від 2017 року);
• об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок у Запоріжжя, який зводиться на земельній ділянці, що належить сім’ї.

Із транспорта та іншого цінного нерухомого майна у власності Владислава Марченка перебуває

• авто Porsche Cayenne 2008 року випуску, придбане 2016-го за 578 792 грн.

Разом із тим у користуванні без права власності значаться:

• Porsche Cayenne 2017 року випуску, власником якого є Анна Андріївна Марченко;
• самохідне моторне прогулянкове судно "Навигатор 500", придбане 2019 року, власник – Едуард Петрович Марченко.

Доходи родини у 2020 році становили майже 1,5 млн грн та складалися з

• зарплата Марченка в облраді – 681 755 грн;
• дохід дружини від підприємницької діяльності – 447 300 грн;
• зняття коштів з кредитних карт: ПриватБанк – 163 839 грн; банк "Форвард" – 107 272 грн; "Укрсиббанк" – 44 407 грн;
• а також дрібних відсотків по вкладах та неустойки від "Нової пошти" у сумі 27 129 грн.

Грошові активи подружжя Марченків станом на кінець 2020 року становили:

• готівка (декларант) – 20 000 USD;
• готівка (дружина) – 250 000 грн;
• на банківських рахунках (декларант) – 7 200 грн та 100 000 грн;
• кошти, позичені третім особам (дружина) – 150 000 USD: позика Едуарду Петровичу Марченку;
• дрібні залишки.

Фінансові зобов’язання 2020-го становили:

• сплата основної суми кредиту – 163 839 грн, 107 272 грн та 44 407 грн;
• сплата процентів – 17 991 грн та 984 грн;
• заборгованість за карткою – 44 112 грн.