На жаль, це сталося не через глобальний тренд на "self-care", а радше через стійке погіршення психічного стану населення. Ось запоріжанка ділиться своїм досвідом панічної атаки:

У коментарях люди підтримують її, але водночас визнають, що також втомилися від невизначеності та необхідності працювати під постійною загрозою шахедів у своєму місті.

Багато користувачів соцмереж також згадують підвищену тривожність і безсоння. Частина людей зізнається, що через постійні загрози з часом ніби "відключили" емоційну реакцію на небезпеку.

Подібні настрої відображаються і в дослідженнях. Опитування компанії Gradus, оприлюднене у лютому 2026 року, показало:

91% працюючих українців віком 25–35 років відчувають високий рівень стресу, а для 44% він є дуже високим.

Соціологи пояснюють такі високі цифри довготривалим впливом повномасштабної війни та щоденними побутовими викликами, які вона створює.

"В Україні ж стрес формується в умовах тривалої відсутності базової передбачуваності, коли жодна сфера життя – від кар’єри до сімейних планів – не сприймається як стабільна. Це створює накопичений ефект: навіть за формально збережених економічних і соціальних ролей люди перебувають у режимі постійної когнітивної та емоційної мобілізації", – зазначає Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця і CEO Gradus.

"Емоційно накрило”

Ми звикли описувати свій стан просто: "емоційно накрило". Але за цією фразою насправді ховаються досить різні реакції: від раптових сліз і дратівливості до сильних нападів тривоги чи панічних атак.

Підвищений рівень стресу часто проявляється саме через інтенсивні емоційні реакції: спалахи агресії, істерики, різке відчуття тривоги, проблеми зі сном або панічні атаки. Усе це говорить про те, що навантаження для психіки стало надто великим.

Водночас більшість людей рідко системно відстежують фізичні та емоційні реакції свого тіла. Тому будь-який прояв перевантаження ми часто пояснюємо простими словами – "накрило", "перенервував/ла", "не вивожу".

Однак за такими формулюваннями можуть ховатися різні стани – від короткочасної стресової реакції до панічної атаки чи сильного емоційного виснаження. Без розуміння того, що саме відбувається, людині складніше правильно відреагувати на власний стан і допомогти собі в моменті.

Часто такі реакції запускають певні тригери – події або обставини, які посилюють відчуття небезпеки чи втрати контролю. Це може бути звук повітряної тривоги, новини про обстріли, перевтома, конфлікти або накопичений стрес.

Панічна атака – одна з найпідступніших реакцій на стрес. Вона трапляється раптово, під час звичних справ: поки їдеш у громадському транспорті, робиш покупки в магазині, йдеш по справах, сидиш на заняттях в університеті або навіть просто вдома.

Розпізнати панічну атаку можна саме за комплексом із наступних симптомів:

• задишка або відчуття нестачі повітря;
• запаморочення;
• спазми у шлунку або нудота;
• прискорене серцебиття чи відчуття стиснення в грудях;
• надмірне потовиділення;
• тремтіння рук або ніг;
• неконтрольований плач;
• відчуття скутості в тілі або складність рухатися;
• підвищена чутливість до світла.

Дуже часто люди схильні описувати стан панічної атаки фразою "здається, що помираю".

Як діяти в моменті

Логічна на перший погляд порада на кшталт "перестань панікувати" у такій ситуації не працює. Панічна атака виникає через перевантаження нервової системи і є неконтрольованою фізіологічною реакцією організму.

"Так, вона хоча й дуже неприємна, але не є небезпечною для життя", – зазначає психологиня гарячої лінії ГО "Дівчата" Віталія.

Якщо ви стали свідком панічної атаки, психологиня радить використовувати прості техніки заземлення:

"Попросіть людину назвати кілька речей, які вона бачить навколо, нехай детально ці речі опише або відчути ногами опору підлоги. Іноді корисно запропонувати випити води."

Головне при цьому бути поряд і усіма своїми діями виражати підтримку:

"Говоріть спокійно, використовуйте фрази на кшталт: "Я поруч”, "З тобою нічого не станеться”, "Я з тобою”. Якщо це близька людина, її можна обійняти. Важливо дати людині зрозуміти, що вона не одна. Можна також запропонувати повільно дихати разом: зробити повільний вдих через ніс і довший видих через рот".

Якщо панічні атаки повторюються досить часто, варто звернутися по допомогу до психотерапевта з медичною освітою або психіатра, щоб об’єктивно виключити можливі фізіологічні причини.

Якщо ж ви самі зіткнулися з панічною атакою або будь-якою іншою незвичною для вас психологічною реакцією, а поруч немає людини, яка могла б підтримати, цілком нормально звернутися на гарячу лінію психологічної підтримки.

"Люди дуже часто сумніваються, чи "достатньо серйозна” їхня проблема. Але важливо пам’ятати: якщо щось викликає у вас тривогу, напруження, страх, безсилля або просто є потреба виговоритися – цього вже достатньо, щоб зателефонувати", – каже психологиня гарячої лінії.

Гаряча лінія існує саме для того, щоб людина не залишалася наодинці зі своїм станом.

Віталія пояснює, що зазвичай розмова починається зі встановлення контакту та створення безпечного простору для людини:

"Психолог уважно слухає, допомагає людині описати свій стан, почуття та ситуацію, яка її турбує".

За потреби психолог допомагає стабілізувати емоційний стан через прості техніки заземлення, дихання або фокусування на теперішньому моменті. У деяких випадках також обговорюють можливі кроки, які можуть допомогти людині впоратися з ситуацією або знайти додаткову підтримку.

У більшості випадків важливо вже те, що людина може бути почутою без осуду.

Якщо тобі потрібна допомога, не відкладай. Звернися на безкоштовну гарячу лінію психологічної допомоги від ГО "Дівчата”. Отримати кризову допомогу можна у чат-боті або за номером телефона 0800 600 044.

Психологічна допомога та підготовка матеріалів для цієї статті здійснюються у партнерстві з організацією Help – Hilfe zur Selbsthilfe та за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Не пропустіть

СБС розбили російську колону біля Гуляйполя – кадри 23.03.2026, 11:14 У Харченко поменшало заощаджень: що в декларації очільниці Запоріжжя 23.03.2026, 09:24