Наступ РФ у напрямку Запоріжжя та Оріхова, в смузі його 58-ї ЗВА зі складу УВ "Днепр", фактично призупинено. Хоча російське командування продовжує активно намагатися відновити його, протягом останніх кількох тижнів ці спроби залишаються безуспішними.

Варто нагадати, що на Запорізькому та Оріхівському напрямках діють не лише сили та засоби 58-ї ЗВА, а й низка частин і з’єднань, перегрупованих у якості підсилення – як зі складу самого УВ "Днепр", так і з інших операційних напрямків або зі складу резерву російського генерального штабу.

Фактично командування російського УВ "Днепр" зосередило на своєму правому фланзі (смуга 58-ї ЗВА) максимально можливу кількість сил та засобів, залишивши свій основний оперативний напрямок (Придніпровський) прикритим лише "критично можливими" силами.

Щоб зрозуміти рівень значення, яке російське командування надає цьому напрямку, можна подивитися на приблизний склад сил та засобів противника, зосереджених і розгорнутих тут:

58-ма загальновійськова армія (ЗВА):

• 19-та мотострілецька дивізія (мсд): у складі 392-го, 429-го та 503-го мотострілецьких полків (мсп);
• 42-га мсд: 70-й, 71-й і 291-й мсп, а також 270-й мсп "Ахмат-Кавказ" і, ймовірно, частина сил 78-го моторизованого полку спецпризначення (мтп СпП) "Север-Ахмат";
• 136-та окрема мотострілецька бригада (омсбр);
• 100-та окрема розвідувальна бригада (орвбр): ймовірно, діє на цьому напрямку лише окремими підрозділами;
• зведена полкова тактична група (ТГр): зі складу 4-ї військової бази (ВБ) (Південна Осетія, Цхінвал).

18-та загальновійськова армія (ЗВА):

• Діє переважно силами 47-ї мсд (1152-й, 1153-й та 1154-й мсп). Один із полків може бути розгорнутий на Придніпровському напрямку.
• Особливості: Дивізія сформована в окупованому Криму (2022–2023 рр.) у межах "планового збільшення чисельності ЗС РФ". Фактично, це стрілецьке, а не мотострілецьке з’єднання, що належить до категорії мобілізаційного резерву (МР).

Сили та засоби посилення

Вони представлені переважно з’єднаннями та частинами повітряно-десантних військ (ПДВ) РФ, зокрема:

• 7-ма десантно-штурмова дивізія (дшд): на напрямку фіксуються підрозділи щонайменше двох її "штатних" полків — 108-го та 247-го десантно-штурмових полків (дшп);
• 76-та дшд: наприкінці зими та на початку весни була перегрупована основними силами (104-й, 234-й і 237-й дшп) на крайній правий фланг операційної зони УВ "Днепр". Вона розгорнута на "стику" між 58-ю та 35-ю ЗВА (УВ "Восток"), у районі на північ та північний захід від міста Пологи. Це дозволило російському командуванню суттєво ущільнити бойові порядки та оперативну побудову своїх наступальних угруповань як у зоні УВ "Днепр", так і на лівому фланзі УВ "Восток".
• Також імовірно, що в смузі 58-ї ЗВА присутня низка підрозділів 104-ї дшд, а також 45-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) ПДВ РФ.

Таким чином, у напрямку Оріхівського району оборони ЗСУ та для наступу на місто Запоріжжя командування РФ зосередило і розгорнуло протягом зими-весни поточного року фактично ударне угруповання своїх військ. Воно складається одночасно з п'яти російських дивізій (не враховуючи підсилення у вигляді окремих бригад), що є "видатним" результатом на фоні інших напрямків.

Управління, координація та встановлення взаємодії між цими силами в межах єдиного оперативного задуму, ймовірно, здійснюється командуванням (штабом) УВ "Днепр", зокрема штабом його 58-ї ЗВА.

Поточна ситуація на Запорізькому та Оріхівському напрямках

Вона характеризується фактичним зупиненням російського наступу, який противник проводив протягом зими та на початку весни поточного року. Активні спроби командування РФ відновити просування силами штурмових груп відбуваються лише на окремих тактичних ділянках і мають незначні результати. Крім того, на певних відтинках Сили оборони України успішно контратакують, покращуючи своє тактичне положення.

Показовими у цьому контексті є бої в районі Степногірська та Малої Токмачки, які набули широкого резонансу через свою тривалість. Також зафіксовано відведення російським командуванням у тил (на ПВД) кількох частин і підрозділів зі складу повітряно-десантних військ – імовірно, для відновлення їхньої боєздатності.

Міністр оборони РФ Бєлоусов може скільки завгодно вітати особовий склад 70-го та 270-го мсп (42-га мсд 58-ї ЗВА) зі "звільненням Малої Токмачки", але реальна ситуація там і досі залишається, скажімо так, досить "неоднозначною" для російських військ.

Наразі окупанти НЕ контролюють більшу частину цього селища. Вони присутні лише окремими піхотними групами в районі залізничної станції "Мала Токмачка" та у південно-східній частині села. Однак сама присутність російських підрозділів у цьому районі зовсім не свідчить про впевнений контроль над ним.

Тому, попри всі офіційні переможні звіти та реляції ворога про "взяття" населеного пункту, насправді бої там тривають – і вони досить запеклі.

На сьогодні немає жодних підстав говорити про повне захоплення Малої Токмачки російськими військами.

Що стосується ситуації в районі Степногірська, то за останні кілька тижнів ЗСУ провели низку успішних контратак, зокрема:

• Приморське: російські війська були змушені майже повністю відступити з населеного пункту. Ймовірно, лише окремі піхотні групи противника залишаються на південній околиці села, в районі вулиці Покровської.
• Район "Кільця": Сили оборони змогли зайняти кілька тактично важливих позицій на авторозв’язці на захід від Степногірська (між ним і Приморським).
• Напрямок на Плавні: з’являлася інформація, що ЗСУ вдалося прорватися далі на південь і "зачепитися" за Плавні, проте ці дані ще потребують остаточного підтвердження.

• Власне Степногірськ: в центральній частині міста (район вулиць Молодіжної, Радянської та Таврійської) точаться запеклі бої, в результаті яких ЗСУ поступово відтісняють противника на південь. Наразі російські війська впевнено контролюють лише південну частину міста (так званий район "Висотки").

Також залишаються заблокованими малі та "мікроскопічні" залишкові групи піхоти противника, які раніше просочилися в бойові порядки наших підрозділів:

• на захід від Павлівки;
• на схід від Запасного;
• на схід від Приморського (район вулиці Гнідого);
• на схід від Степногірська.

Ці групи відрізані від основних сил і, ймовірно, найближчим часом будуть остаточно зачищені.

Противник намагається стабілізувати ситуацію в смузі своєї 19-ї мсд (58-ма ЗВА) та утримати рубіж Приморське – Степногірськ. Водночас окупанти не полишають спроб прорватися на ближні підступи до Оріхова з півдня та південного сходу.

Основні події:

• Район Степногірська: Передові підрозділи 19-ї мсд, імовірно за підтримки 47-ї мсд (та, можливо, 7-ї дшд), здійснили серію атак на південний схід від міста. Мета – деблокувати свої малі піхотні групи, відрізані в тактичній глибині оборони ЗСУ. Результат мінімальний: ворогу вдалося просунутися лише на 600 метрів уздовж лісосмуги.
• Район Новоданилівки: Підрозділи 42-ї мсд (імовірно, 71-й або 291-й мсп) намагалися прорватися до авторозв’язки на південь від села, рухаючись вздовж Успенівської балки. Наразі штурм безрезультатний. Хоча окремі групи росіян змогли окопатися вздовж дороги на Павлівське, проте зараз вони зосереджені на виживанні під вогнем ЗСУ, а не на подальшому наступі.

На основі аналізу бойових дій можна зробити кілька висновків щодо поточних тактичних завдань командування РФ у смузі наступу 58-ї ЗВА:

• Напрямок Степногірськ – Приморське: Противник прагне будь-що утримати позиції, щоб заблокувати просування ЗСУ до Кам’янського. Окупанти намагаються зберегти плацдарм, захоплений під час зимового наступу на Запоріжжя. Цей успіх давав їм надію вийти на широкому фронті до рубежу оборони ЗСУ вздовж річки Конка. Варто зауважити, що контроль над цією місцевістю вже коштував ворогу значного "знекровлення" штурмових частин 19-ї, 47-ї мсд та 7-ї дшд.
• Оріхівський напрямок: Запеклі бої в районі Малої Токмачки та на південь від Новоданилівки, які веде 42-га мсд (імовірно, за підтримки 76-ї дшд), мають чітку мету – вивести підрозділи РФ на ближні підступи до Оріхова. Ворог намагається прорватися до міста одночасно з південного сходу (вздовж траси на Пологи) та з півдня (через Новоданилівку).

Щодо обох цих напрямків можна все ще спостерігати певну рівновагу.

З одного боку, позиції в районі Приморського та Степногірська російські війська поки що утримують, хоча й не без труднощів. Їм таки довелося відступити з кількох ділянок, які глибоко вклинювалися в бойові порядки ЗСУ (наприклад, у Приморському).

З іншого боку, результати наступу окупантів у районі Оріхова, скажімо так, не вражають.

Бої за Малу Токмачку, які вже встигли стати своєрідним "мемом", а також безплідні спроби прорватися до Новоданилівки з півдня, є яскравою та наочною демонстрацією неспроможності ворога досягти значного успіху на цьому етапі.

Тепер можна розглянути ситуацію ширше – в оперативно-тактичному плані. Виникає цілком обґрунтоване припущення: командування УВ "Днепр" та 58-ї ЗВА, ймовірно, вирішило змістити основні зусилля із Запорізького напрямку на Оріхівський (зі смуги 19-ї мсд до смуги 42-ї мсд). Очевидно, найближчим часом вони спробують прорватися безпосередньо до житлових кварталів Оріхова. Таке рішення має кілька вагомих причин:

• Ситуація на Гуляйпільському напрямку: Російські війська, хоч і повільно, продовжують просування до Оріхова та районів на північний схід від міста. Оскільки українські контратаки в смугах 36-ї та 29-ї ЗВА мали мінімальний ефект, обхід Оріхова зі сходу та північного сходу спільними зусиллями угруповань "Днепр" та "Восток" виглядає для противника цілком реалістичним сценарієм.
• Оперативна логіка: Подальший наступ окупантів на північ уздовж Дніпра (на вузькій ділянці фронту) без попередньої "нейтралізації" Оріхівського району оборони ЗСУ на фланзі є вкрай ризикованим. З оперативної точки зору такий крок навряд чи можна вважати доцільним для російського командування.

• Крім того, в оперативно-стратегічному сенсі ліквідація Оріхівського району оборони ЗСУ дозволить російському командуванню різко наростити наступальний потенціал своїх угруповань саме на Запорізькому напрямку. Це дасть змогу посилювати тиск переважно коштом наявних сил УВ "Днепр" та "Восток", мінімізуючи потребу в залученні додаткових стратегічних резервів.

У контексті літньо-осінньої кампанії 2026 року такий сценарій сприятиме розгортанню потужніших ударних сил у Східній операційній зоні для проведення гіпотетичної Слов’янсько-Краматорської наступальної операції.

Іншими словами, успіх під Оріховом дозволить російському командуванню вивільнити більше ресурсів для наступу на Краматорськ і Слов’янськ. Це стане можливим, якщо війська УВ "Днепр" не "зависнуть" на підступах до Запоріжжя (в районі Оріхова та Степногірська), а частини 5-ї ЗВА у складі УВ "Восток" не будуть заблоковані на захід від Гуляйполя.

Стратегічні завдання на літо: як зупинити плани ворога в Південній зоні

Підсумовуючи аналіз ситуації, можна зробити очевидний висновок щодо ключових завдань ЗСУ в межах Стратегічної оборонної операції на Півдні. Протягом літа критично важливо реалізувати три завдання:

1. Зупинити просування ворога на захід від Гуляйполя, не давши йому можливості розвинути успіх у бік Оріхова.
2. Утримати Оріхівський район оборони, який є ключовим вузлом спротиву та стратегічним бар'єром на шляху до Запоріжжя.
3. Відсунути підрозділи російської 58-ї ЗВА якомога далі на південь. Програмою-мінімум є відтіснення ворога за річку Янчекрак, а програмою-максимум – вихід на рубежі Василівки.

Виконання цих завдань дозволить не лише стабілізувати Південний фронт, а й зірвати плани російського командування щодо перекидання резервів на інші операційні напрямки.

Джерело: сторінка Костянтина Машовця у Facebook

Не пропустіть

Троє поранених: окупанти вдарили по Запоріжжю й області 29.04.2026, 07:14 Вижили під КАБом: в Новомиколаївці на Запоріжжі родина з малюком потрапила під удар 28.04.2026, 17:31