
Народився 17 вересня 1983 року в місті Львів. Громадянин України
Батько – Ігор Шурма, український проросійський політик, колишній народний депутат від партій СДПУ(о) і "Опозиційний блок", пов’язаний із родиною Медведчуків.
Молодший брат – Олег Шурма, підприємець, співвласник та керівник понад пів сотні компаній, пов’язаних зі спільними бізнес-інтересами родини.
Ростислав Шурма одружений. Дружина – Юлія Шурма, підприємниця.
Родина виховує сина Дмитра та доньок Анастасію й Аліну.
Мешкає родина, включно з Ростиславом Шурмою, в Німеччині, де Юлія Шурма з серпня 2022 року орендує будинок та земельну ділянку.

За кордоном перебуває і брат Ростислава – Олег, який, за даними ЗМІ, жодного разу не з’являвся в Україні за час повномасштабної війни.
Актуальних даних щодо місця перебування Ігоря Шурми у відкритих джерелах немає. Станом на 2024 рік він перебував в Україні.
Ростислав Шурма отримав базову академічну економічну освіту в Україні та додаткову управлінську підготовку у закордонних, включно з російською, бізнес-школах. Освітня траєкторія поєднує економічну теорію, фінанси підприємства та спеціальні навчальні курси для керівників компаній і топменеджерів:
Професійний шлях сформований у міжнародному консалтингу та великій промисловій групі. Спеціалізація – стратегія, фінанси, операційне управління, промислова ефективність.
Міжнародні компанії та консалтинг (2003-2006 роки):
Робота була пов’язана з фінансовим аналізом, бізнес-моделюванням та управлінським консалтингом.
Професійний стрибок у великий індустріальний сектор відбувся у 2006 році, коли Ростислав Шурма приєднався до групи "Метінвест" Ріната Ахметова – однієї з найбільших металургійно-гірничих бізнес-груп України.
У структурі групи працював у стратегічному та фінансовому блоці – напрямах, що відповідають за довгострокове планування розвитку активів, інвестиційні рішення та підвищення ефективності виробництва.
Обіймав низку керівних посад:
Паралельно входив до наглядових і директорських органів закордонних та українських підприємств групи:
Найбільш публічно помітний етап його промислової кар’єри – керівництво комбінатом "Запоріжсталь", він був генеральним директором підприємства з 30 липня 2012-го по 25 листопада 2019 року.

Після завершення роботи в корпоративному секторі перейшов до державних наглядових і управлінських структур:
Політична діяльність Ростислава Шурми охоплює роботу в партійних структурах проросійського табору у 2000-2010 роках, участь у місцевому та загальнонаціональному виборчому процесі, з 2021 року – роботу на посаді в центральній виконавчій вертикалі.
Початок політичної діяльності припадає на 2002-2006 роки (IV скликання Верховної Ради), коли Ростислав Шурма став помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата від СДПУ(о) – свого батька Ігоря Шурми.
У 2010 році як член Партії регіонів був обраний від цієї політичної сили депутатом Донецької обласної ради.
Після розпаду Партії регіонів брав участь у діяльності "Опозиційного блоку": 17 квітня 2015-го обраний головою Запорізької регіональної організації партії.
На дострокових парламентських виборах 2019 року – кандидат у народні депутати від "Опозиційного блоку", разом із Євгеном Мураєвим, Олександром Вілкулом, Геннадієм Кернесом, Геннадієм Трухановим, Вадимом Бойченком. У Шурми був шостий номер у виборчому списку.
"Опоблок" не подолав прохідний бар’єр у 5%, набравши трохи більше 3% (443 195) голосів виборців у багатомандатному виборчому окрузі. Тож Шурма мандату не здобув.
На Запоріжжі, де він очолював обласну організацію "Опоблоку", кандидати від партії, які йшли в обласному центрі під брендом "команди Буряка", програли в усіх одномандатних округах. Так само програв "Опоблок" й округи на інших територіях області. З огляду на ресурси, витрачені на кампанію, поразка була максимально нищівною.
Уже 17 лютого 2020 року політрада Запорізької регіональної організації "Опозиційного блоку" задовольнила його заяву про складення повноважень керівника регіональної організації.
А 21 травня 2021 року стало відомо, що указом президента України Володимира Зеленського Ростислав Шурма призначений членом наглядової ради державного концерну Укроборонпром.
У листопаді 2021-го став заступником тодішнього керівника Офісу президента України Андрія Єрмак.

У січні 2023-го – членом наглядової ради Нафтогазу.
За часів Шурми на чолі Запоріжсталі та обласного "Опоблоку" міську раду Запоріжжя стали називати "заводомерія". Як пояснював тоді народний депутат Ігор Артюшенко: місто – під контролем заводів: на 70% Запоріжсталі, на 30% – "Мотор Січі".
Так, 2016 року майже всі посади у виконавчій владі міста були віддані "запоріжсталевським", у міськраді була сформована більшість з "Опоблоку", який перебував під контролем заводу, "Самопомочі", яку контролювали брати Марченки, "моторівців" та людей із орбіти братів Кальцевих. Підрядники з Запоріжсталі отримували сотні мільйонів із бюджету.
Фірмам, пов’язаним з Ростиславом Шурмою та його братом Олегом, виділялися гектари міської землі. Зокрема, під сонячні електростанції (СЕС).
"Ці сотні гектарів були виведені з-під земельного конкурсу, бо міськрада маніпулювала законодавством, надаючи їх в оренду, як елементи енергетичної інфраструктури (ЛЕП, підстанції), а не генерації, чим вони були. Пізніше для СЕС в межах міста встановили дуже низьку ставку оренди", – писав Запорізький центр розслідувань.
Також Шурма і люди з його орбіти активно викупали в обласному центрі нерухомість і землю під нею.
Журналісти-розслідувачі, окреслюючи 2025 року "запорізьку імперію" Ростислава Шурми, зараховують до неї:
Провал "Опозиційного блоку" на дострокових парламентських виборах 2019 року не був суто "запорізьким явищем". Попри це, однією з версій щодо запорізьких результатів політичної сили називалася "гра Шурми за іншу команду".
Так чи інакше, після виборів він залишив пости гендиректора "Запоріжсталі" і керівника обласного "Опоблоку" та невдовзі знайшов себе в команді новообраного президента Володимира Зеленського, ставши заступником керівника Офісу президента.
Згідно з розслідуванням Bihus.Info, з липня 2022-го по липень 2023 року компанії, співвласником низки яких є Олег Шурма, сукупно отримали понад 320 млн грн сонячним станціям в окупації. При цьому вироблена електроенергія, ймовірно, не потрапляла в загальну енергосистему України.
Відповідні рішення ухвалював Комітет електроенергетики при Офісі президента під головуванням Ростислава Шурми.
Сам Шурма наголошував, що немає ніякої "справи Шурми та його брата", а є "фактова справа по ситуації з більше ніж 70 підприємствами, електростанції яких опинилися на тимчасово окупованій території, але продовжували постачати електроенергію в енергосистему України".
Кримінальне провадження, у якому фігурує Ростислав Шурма, пов’язане з історією виплат за електроенергію з відновлюваних джерел на об’єктах у Запорізькій області. Поштовхом до процесу стали матеріали журналістського проєкту Bihus.info, оприлюднені у серпні 2023 року. У розслідуванні йшлося про три сонячні електростанції, які журналісти пов’язали з бізнес-структурами його молодшого брата – Олег Шурма.

За викладеними даними, ці об’єкти опинилися на тимчасово окупованій території Запорізької області та, за версією авторів матеріалу, не здійснювали фактичного відпуску електроенергії, але продовжували отримувати платежі. Сам Ростислав Шурма публічно відкинув ці твердження, назвавши публікацію замовною і маніпулятивною.
Він заявив, що станції були технічно підключені до української енергосистеми, а також наголосив, що не є власником і не бере участі в управлінні цими активами.
Після виходу розслідування Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) зареєструвало кримінальне провадження. Упродовж 2024 року детективи провели низку слідчих дій: обшуки відбулися в приміщеннях Укренерго, а також у працівників компаній, пов’язаних із енергетичними проєктами, які фігурують у справі.
У липні 2025 року слідчі разом із правоохоронцями провели обшук за місцем проживання Шурми в Мюнхені – тоді було вилучено мобільний телефон та електронні носії даних.
21 січня 2026 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) оголосила про підозри дев’ятьом особам у межах цього провадження. Заочно підозру повідомили Ростиславу Шурмі та його братові, а також одному з керівників обленерго; очно – керівникам і співробітникам електростанцій та директору інвестиційного фонду "Геліос", який управляє відповідними об’єктами.
Кваліфікація – розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем і легалізація коштів.
Наступного дня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід директору фонду – тримання під вартою з альтернативою застави у 30 мільйонів гривень.
У лютому 2026 року в обліках розшуку Міністерство внутрішніх справ України з’явилися дані про оголошення Ростислава Шурми та Олега Шурми в розшук у межах цієї справи.
У розшуковій картці зазначено підозру за статтями Кримінального кодексу України, що стосуються привласнення або розтрати майна в особливо великому розмірі та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, із санкціями у вигляді тривалих строків позбавлення волі, заборони обіймати посади та можливої конфіскації майна.
Станом на момент підготовки досьє розслідування триває, а судових вироків, що набрали законної сили, у цій справі немає.
Нерухомість, якою володіє або користується родина Шурми розташована, згідно з даними щорічної (за 2025 рік) декларації від 12 лютого 2026 року, від Донецька до Німеччини, з концентрацією в Києві та області.
У столиці в Ростислава Шурми три квартири, набуті 8 липня 2020 року:
Там же – дві земельні ділянки:
У дружини, Юлії Шурми, у Києві є квартира площею 710,4 м² вартістю 73 255 304 грн та два паркомісця.
Також на неї в окупованому Донецьку задекларований житловий будинок в площею 631,4 м², придбаний 2012 року, квартира площею 28,2 м² і земельна ділянка для обслуговування будинку, власником якої зазначена Куйбишевська районна у місті Донецьку рада.
В окупованій Красногорівці на Донеччині Юлія Шурма має дві земельні ділянки по 600 м², дата набуття права – 13.08.2008.
Окрім того в Німеччина родина з серпня 2022 року орендує житло – будинок площею 421 м² із земельною ділянкою невказаної площі. Власником зазначено іноземного громадянина Міхаеля Сюсса.

У Київській області дружина Ростислава Шурми має:
Родина має кілька кілька легкових авто (частина – електромобілі), а також водний транспорт і причіп.
У власності Ростислава Шурми:
У дружини:
Окрім того Шурма користувався за довіреністю:
Найбільший задекларований дохід Ростислава Шурми – виплати від Нафтогаз України:
Також задекларовано невеликі банківські доходи та бонуси:
Доходи дружини – Юлії Шурми
В Україні:
Іноземні доходи (Німеччина):
Грошові активи у готівці
Ростислав Шурма: 50 000 грн; 3 000 USD; 3 000 EUR.
Юлія Шурма (дружина): 100 000 грн; 7 000 USD; 81 500 EUR.
Кошти на рахунках (Україна):
Ростислав Шурма:
Разом по рахунках в грн: 368 085 грн (без урахування валютних рахунків).
Юлія Шурма:
Разом по рахунках в грн: 527 690 грн (без урахування валютних рахунків).
Кошти на рахунках (за кордоном / валютні рахунки):
Ростислав Шурма:
Юлія Шурма:
Позики третім особам (поворотна фінансова допомога):
Позики – ключова, найбільш "вагома" позиція розділу – саме вона формує масштаб грошових активів родини.