Комишувасці потроху виїжджають із селища, що за 15 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Обстріли почастішали. За останні пару місяців масовані бомбування, до яких вдаються окупанти, залишили без даху над головою чимало людей.

"Справжнє" побувало в Комишувасі, яка досі оговтується від масованого січневого обстрілу. Він забрав життя однієї людини, ще десятеро місцевих дістали поранення.

Сирени тривоги в селищі лунають дедалі частіше.

"Да, сирени лунають часто – страшнувато. Але нехай вони (росіяни, – ред.) нас бояться, а не ми їх. Бо ми не прийшли на їхню землю, ми стоїмо на своїй землі", – каже жителька Комишувахи пані Галина.

Пані Галина, спостерігаючи за повільним виїздом односельців, не збирається рушати в евакуацію. Навіть попри те, що онука зі Львова наполягає.

"Не їду – у мене шість курочок і коти. Хлопці привезли з Гуляйполя ще кота, якого я годую, бо мені його шкода… Внучка зі Львова каже: "Бабусю, їдь до нас". Я відповідаю, що буду на своїй землі, не хочу нікому бути тягарем. Але так, як сьогодні шарахнуло, що лопнула стіна, то лячно. По-всякому може ситуація повернутися. Але я не вірю, що у росіян є сили на нас. Наші хлопці, всі, кого знаю, кращі – вони сильніші. А тим руським воздасться, я впевнена. Той Путін здохне скоро!" – додає пані Галина.

Попри обстріли, в центрі Комишувахи продовжує працювати ринок, де торгують необхідним товаром – від їжі до одягу.

Пані Олена з чоловіком саме приїхали за покупками. Подружжя – переселенці, переїжджають уже втретє: Степногірськ, Запоріжжя, тепер – Комишуваха.

"Ми самі зі Степногірська. Виїхали ще торік на початку осені, коли нестерпно стало там бути. Наш будинок зруйнований, тому нема куди повертатися. Та й неможливо зараз туди поїхати – небезпечно. Зі Степногірська ми виїхали в Запоріжжя, а потім сюди, бо тут житло дешевше. А тепер і в Комишувасі непереливки, бо сильно обстрілюють", – каже пані Олена.

Жителька Комишувахи пані Лілія теж змушена переїхати. Після січневого бомбування КАБами жінка залишилася без будинку, тепер мешкає у свекрухи.

"Через посилені обстріли люди роз’їжджаються, а нам треба працювати, тому я залишаюся поки. Хоч і втратила будинок 22 січня. Все – повна руйнація там, він не підлягає відновленню. Людей у Комишувасі стало набагато менше. Кожного дня виїжджають. І не дивно – з такими обстрілами", – розповідає пані Лілія.

Під час бомбування пані Лілію з чоловіком врятував підвал. А ще – її керівниця, яка надіслала повідомлення у Viber.

"Того дня було кілька обстрілів. Спочатку на жилмасиві був "приліт". Ми вийшли з чоловіком надвір. І мені на телефон прийшло сповіщення від керівниці Оксани Олександрівни, яка живе в Таврійському: "Дівчата, ще КАБи". Я кажу чоловікові: "Ще пише Олександрівна: "КАБи". Він каже: "Тікаймо!". Тільки-но встигли забігти в підвал, як воно рвонуло в нашому дворі. Чоловік навіть і не добіг – його відкинуло вибуховою хвилею. А начальниці я буду все життя вдячна: вона нас, можна сказати, врятувала", – ділиться жінка.

Із багатоповерхівок, поруйнованих російським обстрілом 22 січня, жителі й досі вивозять речі.

Світлана в очікуванні маршрутки до Запоріжжя – після обстрілу перебралася до обласного центру. Розповідає: була в епіцентрі вибуху того дня і врятувалася самотужки.

"Я жила на третьому поверсі. Коли стався "приліт", була в третьому під’їзді. Мене там прикидало бетонними перегородками. Ледве звідти вилізла, бо не було кому допомогти – нікого не було. А тоді потихеньку пішла додому. А там двері вирвані, вікно вирване, на балконі все розбито. Жити там не можна, тож переїхала до Запоріжжя", – каже пані Світлана.

Жінка планує звернутися в обласний транзитний центр за гуманітарною допомогою й допомогою з розселенням.

За власними речами вже вчетверте повертається й пані Катерина, яка вивозить їх самотужки. Жінка теж перебирається до Запоріжжя.

"Немає в мене свого транспорту, важко в руках на маршрутці вивозити. А що робити? Коли вже залазять у квартири й крадуть. Свої ж. А ці речі ще ж кудись дівати треба. Син знімає квартиру в Запоріжжі, то поки до нього", – жаліється пані Катерина.

Вона розповідає, що її квартира значно поруйнована, невідомо, чи вдасться в неї повернутися. Експертиза ще не завершена, але будинок, де стався вибух, відновлювати не будуть.

"Коли вибух стався, я в туалеті сиділа. Якраз із роботи прийшла, в садочку працюю, не встигла б вибігти. "Приліт" за "прильотом". Думаю, нехай – краще посиджу в туалеті. Тоді як вдарить! Раз, другий, далі. А тоді, як у дім влучило, все порозкривало, все порозбивало. Двері залізні винесло… Отак дожили: після 70 років – і без житла. Тепер куди діватися нам?" – бідкається пані Катерина.

Попри те, що постраждалі від бомбування будинки відключені від комунікацій, у деякі квартири повернулися люди. Серед них – пан Павло.

Він із дружиною живе на другому поверсі в одній кімнаті, яку утеплюють власним одягом. У рідкісні моменти, коли дають електрику, вмикають камін.

"Ніхто нічого відновлювати не збирається. Ми нікому не потрібні, з 22 січня ніхто сюди не приїздить. А де нам жити? Ми залишаємося тут, попри те, що немає ані води, ані газу. Електрику дають рідко, буває, що цілодобово без світла сидимо. А в чому причина? Я розумію – воду перекрили й газ, бо тепер будинки аварійні. А до чого електрика?" – обурюється чоловік.

У дворі є кран із технічною водою, але питну доводиться купувати й носити самостійно.

Комишуваська "підземна школа", яку добудували та ввели в експлуатацію в жовтні минулого року, зараз використовується як укриття для офіційних установ селища – ЦНАПу, лікарні й селищної ради.

"Діти тут навчалися минулого року: листопад-грудень. Після Нового року – онлайн. Безпекова ситуація не дозволяє дітям безпечно добратися до навчального закладу. Тому ухвалили рішення призупинити офлайн-навчання. Щойно ситуація покращиться, офлайн-навчання в цій школі відновиться. Діти добиралися до школи самі або з батьками. Автобуси нам не погодили, оскільки якість доріг не дозволяє безпечно возити дітей. А розміщення тут таких закладів як лікарня чи ЦНАП було узгоджене із Запорізькою військовою адміністрацією. Бо зараз небезпечно працівникам сидіти в будівлях без захисту", – прокоментував голова громади Юрій Карапетян.

Він підтверджує: ситуація з обстрілами Комишувахи та інших селищ громади дійсно погіршилася. Росіяни дедалі частіше використовують для ударів керовані авіабомби, також до Комишувахи почали долітати "Молнії".

"Декілька днів тому така "блискавка" поранила п’ятирічну дитину. Родина їхала в автівці – у них влучив цей БпЛА. На сьогодні дитина все ще в лікарні", – каже він.

Під час січневого обстрілу родина Карапетяна теж залишилася без даху над головою. Вони мешкали навпроти будинку, куди влучив російський КАБ.

"Після обстрілу 22 січня дуже сильно поруйнована і моя квартира. Ми з родиною переїхали в сусіднє селище", – поділився голова громади.

Він підтверджує, що комишувасці активніше виїжджають через напружену безпекову ситуацію. Утім, десятки родин із дітьми все ще залишаються під обстрілами.

Читайте також: "До нас прийшло пекло": із Зарічного на Запоріжжі тікають жителі

Не пропустіть

Нічний обстріл Запоріжжя: пошкоджені багатоповерхівки в спальному районі 20.02.2026, 07:55 Ворог атакував громади Запоріжжя дронами, артилерією та РСЗВ – наслідки 20.02.2026, 07:35