Чергового масованого удару російської авіації село Зарічне Комишуваської громади Запорізького району зазнало в неділю, 15 лютого. Декілька бомб прилетіли по житлових будинках приватного сектору, одна – у багатоповерхівку. Мешканці, які на той момент були вдома, дивом вціліли. Деякі дістали поранення.

Зарічанці розповідають, що останнім часом обстріли значно почастішали, тому багато хто покидає село. "Справжнє" дізнавалося, як тримаються ті, хто залишився.

Керовані авіабомби посеред білого дня – вже не новина для місцевих. Вони кажуть, що російські військові обстрілюють мирне населення від початку повномасштабної війни. Але останні кілька місяців вогонь по жителях Зарічного почастішав.

"Та яке тут життя – під КАБами?.. Ніякого життя немає. Десь із Нового року почалося пекло. Сильно почали обстрілювати. До цього ще більш-менш було. Звичне життя. "Прилітало", звісно, періодично. Але жили – такого не було. Ще на початку війни вулицю обстріляли, гімназію, будинки нижче. Але зараз страшніше стало", – розповідає пані Світлана.

Жінка прийшла на руїни, які ще тиждень тому були будинком її сестри. У неділю в обід росіяни розбили КАБом цей будинок і ще декілька сусідніх. Світлана каже, що сестрі із сім’єю дивом вдалося вижити.

"Вони падають – їх накриває стіною… Дякувати Богу, вони вціліли. Але не уявляють, як… Це з глузду з’їхати – як витримати то все", – додає жінка.

У момент вибуху в будинку була й літня мати Світлани. Жінка забрала її до себе й тепер морально готується виїжджати з рідного Зарічного. Проте наразі не знає, куди.

"Бабусю я забрала до себе. Сьогодні приїжджала евакуація – хотіли її в шелтер забрати. А я не знаю. Просто ходжу, і в мене не вистачає сил щось вирішити. Як воно буде? Матір віддати просто не вистачає сил. Хоча мені важко, бо їй 90 років – це по руках мене в’яже. Тому що мені треба буде кудись виїхати й кудись іти на роботу. А з нею хто буде? І собака в мене – лабрадор. Собаку я теж не кину. От і куди мені? У гуртожиток?" – переймається пані Світлана.

У ще одній багатоповерхівці російський КАБ пробив кут і влучив у підвал. Місцеві кажуть: якби ховалися там, то не вижили б.

"Це ж прямо диво. Бомба влетіла через балкон – потрійне вікно пробила. Там спальня. Між ліжками дитячими пролетіла й попала в підвал. Як гахнуло, то нам мало не було. Добре, що ми в коридорах ховалися, а не в підвалі… Край будинку з цієї сторони вивалився. Електрики й досі немає", – розповідає мешканка багатоповерхівки пані Галина.

Вона додає, що з чоловіком не вперше міняють вікна після ворожих ударів. Однак останній масований обстріл дедалі більше змушує боятися за своє життя.

"Це не війна. Про Другу світову мені багато розповідали мати й бабуся. Але такого навіть фашисти не робили, як роблять росіяни. Хіба ж це можна так? Знищення людей. Як на мене, ви пробачте, я думаю, їх чимось поять… Не може бути такого звірства у людей, як у них. Знищують усе", – додає жінка.

Її сусідка пані Дарина показує пошкодження у своїй квартирі. Розповідає, що до обстрілів за чотири роки повномасштабної війни звикли. Але після останнього виїхала значна частина мешканців Зарічного.

"Люди виїжджають та виїжджають. Наприклад, така людина, як я, яка тут прожила ціле життя. І я просто візьму сумку… І куди йти з тією сумкою? Питання: а за що вони нас б’ють? За що? Думаю, хочуть захопити нашу землю, а нас усіх побити… Люди гинуть наші. За що вони гинуть? І цивільні, і великі, і маленькі, і солдати. Слів немає. До нас прийшло пекло, я так вважаю", – каже пані Дарина.

Ще гірша ситуація на вулиці вище – тут під обстріл 15 лютого потрапила родина з трьома дітьми. На щастя, вціліли. Але мати отримала численні поранення. Її чоловік каже, що сильно постраждало обличчя, є ризик втрати зору.

"Дружина сиділа на кухні – дивилася телевізор. Воно як дало! Стало так темно одразу! Дуже темно. Діти, чую, кричать. Двері в мене броньовані стояли. Я не міг їх ногами вибити, то взяв сокиру. Сусіди прийшли на допомогу – вирвали мені двері. Дітей повипускав: "Біжіть у гараж”, – кажу. Вони в гаражі поховалися. Я тоді почав Світлану шукати, а вона вся в крові. Обличчя таке порубане, що я й не впізнав", – розповідає чоловік.

Жінці вже провели кілька операцій, але вона залишається у лікарні.

Сусідка постраждалої сім’ї через небезпеку, яка посилилася, збирається евакуюватися.

"Дуже тяжко вже тут. Третій раз хату перекриваємо. Перебили все на світі. Знову кришу перебили, стелі попадали в хатах. Нема ніде нічого: електрики нема, води нема, газу нема. Це не перший "прильот” – третій на нашій вулиці. Будемо виїжджати вже. Тут уже нема що робити. День-два ще посидимо. Зберемо документи на хату, речі. А тоді будемо виїжджати", – ділиться вимушеним планом жителька Зарічного пані Неля.

За останній місяць село залишили близько пів тисячі жителів. Станом на 2024-й тут мешкало більш як 1700 людей.

Читайте також: Виїхали навіть найстійкіші: у Запоріжжі жінка мешкає у спорожнілому будинку

Не пропустіть

ЗСУ зірвали спробу прориву росіян у Добропілля на Запоріжжі – кадри 18.02.2026, 14:45 Балкон знесло, лоджію вивернуло назовні, – жителі Запоріжжя про атаку 18.02.2026, 14:20