Час, місце, засіб ураження свідчать, що Росія продовжує втілювати в життя сумнозвісну "доктрину Дуе", тобто завдавати максимальної шкоди цивільному населенню. Мета – повітряний терор як засіб психологічного тиску: бити по всьому, що рухається. Як, до прикладу, це відбувається в Херсоні.
Літо, вхідний день, близько 18:00, коли на вулицях повно людей. Біля автовокзалу – купа транспортних засобів. Ворог зважив, що це час, коли люди або роз’їжджаються, або з’їжджаються.
Вокзал – як на долоні. До того ж, це майже середмістя.
Окрім того, він побудований за типовим радянським проєктом: дуже багато скла. Тож ворог цілком міг сподіватися, що це підсилить ефект від його удару.
Про характер поранень постраждалих повідомляється лише, що це множинні мінновибухові травми кінцівок, голови, черевної порожнини. Але з впевненістю можна казати, що значна частина із понад 20 поранених отримали травми саме від зруйнованих конструкцій будівлі.
Біля автовокзалу Запоріжжя після влучання бомби, 10 серпня 2025 року
Разом із тим нічого стратегічного на вокзалі немає. Є диспетчер, є каси – усе це не є критично важливим.
Керована, або як їх іще називають, коригована авіаційна бомба (КАБ). Це зараз найстрашніше для Запоріжжя. Цей засіб страшніший за "Іскандери" і "Орєшнікі". Бо в будь-якій ракеті бойова частина, маса вибухової суміші, складає 23 – максимум 50% від загальної маси засобу ураження.
У КАБах маса вибухівки сягає 70-92%, в залежності від того, яка у них система наведення, стабілізації, коригування тощо. Тому шкода набагато більша. А запуск КАБів обходиться ворогу в десятки разів дешевше за запуск ракет.
Окрім того, росіяни вдосконалили систему наведення бомб. Відхилення від цілі тепер становить від 10 до 50 метрів.
Тож, по-перше, цілили саме в автовокзал. По-друге, розраховували: навіть, якщо КАБ влучить поруч, вибухова хвиля забезпечить потрібний ефект завдяки конструктивним особливостям будівлі.
Будівля автовокзалу Запоріжжя після влучання бомби, 10 серпня 2025 року
Підсумовуючи, це не удар по військовій логістиці, бо вокзал із нею поруч не стояв. Не удар по інфраструктурі як такій. Це удар по транспортній розв’язці з ціллю психологічного тиску на населення.
Ворог і далі гатитиме по скупченню транспортних засобів там, куди лише дотягнеться.
Перевізникам в такий ситуації варто максимально розсередити місця висадки/посадки пасажирів.
Поруч мають бути бетонні укриття. Місцевій владі треба приділити цьому максимальну увагу замість реконструкцій парків, скверів, готелів.
А містянам – зважати на сигнали тривоги.