Двісті дітей і досі мешкають в Малокатеринівці Кушугумської громади, що розташована на лівому березі колишнього Каховського водосховища – за 12 км від фронту. Деякі з них виховуються в багатодітних родинах, які не хочуть покидати рідне селище.
Обстріли Малокатеринівки окупантами почастішали цієї весни. Російська авіація запускала по мирних мешканцях по п’ять керованих авіабомб на добу. Вони поруйнували або знищили більше ніж сотню приватних будинків.
Поруйнована Малокатеринівка
Пані Світлана
Місцева мешканка пані Світлана розповідає, що артилерійські обстріли громади розпочалися давно, але КАбів до цього року в селищі не бачили.
"Один з них прямо під нашим двором розірвався. Ми з чоловіком навіть не встигли забігти в погріб, бо вибуховою хвилею двері вигнуло, – так притулились до стінок будинку. Вижили. А сусідка по вулиці вище загинула", – розповіла жінка, будинок якої тоді був дуже потрощений.
Саме тут внаслідок удару загинула жінка
До великої війни в Кушугумській громаді мешкало більше ніж 18 тисяч людей, зараз – близько 12 тисяч, серед яких три тисячі переселенців.
Малокатеринівка
Через терор росіян за останні три місяці громаду покинули півтори тисячі мешканців.
Володимир Сосуновський
Голова Кушугумської громади Володимир Сосуновський поясняє: Малокатеринівка найближча до лінії бойового зіткнення. Кожного дня потерпає від FPV-дронів.
"Б'ють по інфраструктурі, по мирних мешканцях, по автомобілях. Близько десяти автомобілів згоріли наприкінці березня після обстрілів КАБами й "шахедами". За весну й пів літа є поранені в нашій громаді, а також, на жаль, загиблі. Навесні Малокатеринівку атакували КАБами. П`ять авіабомб за один день прилетіло в центр селища. На відстані десь триста метрів одна від одної вибухнули. Прикро, люди виїздять”, – коментує голова.
Від початку літа Малокатеринівки стала мішенню для російських "шахедів". Місцеві кажуть: не минає й дня без дронових нальотів. Спекотна погода посилює небезпеку пожеж після обстрілу.
Пожежа у Приморському, що розташоване на протилежному від Малокатеринівки березі затоки
"Сьогодні з ранку горіло... Якщо чесно, дітвора бігає і зазвичай не звертає уваги. А я розумію, що воно там десь, мабуть, вже прилетіло – десь щось горить. Нічого не зробиш, ми вже звикли до цього", – ділиться багатодітна мати з Малокатеринівки пані Валентина.
Діти пані Валентини
У пані Валентини шестеро дітей: три дівчинки та три хлопчика. Молодшому лише шість місяців. Жінка каже, що через обстріли виїздили до Запоріжжя, проте за деякий час повернулися додому.
Пані Валентина з наймолодшим
"В позаминулому році спробували евакуюватися. Рік жили в Запоріжжі, а потім знов повернулися. Наче тут було трішки стихло… Навіть будинок от більший купили. Тож тепер вже їхати кудись зовсім не хочеться: надоїло, що кудись переїжджати треба. Думаємо, будемо поки тут, все налагодиться, дасть бог. Будемо сидіти чекати, що все буде добре. Що наші хлопці там дадуть – проженуть ворогів", – ділиться надією багатодітна мама.
Дім пані Валентини
Старша донька Валентини Поліна каже, що під час обстрілів діти йдуть "за дві стінки", оскільки укриття в будинку немає. Незважаючи на те, що обласний центр російська армія теж регулярно обстрілює, дівчинка, згадуючи перебування в Запоріжжі, каже, що там було спокійніше.
Поліна з молодшим братиком
"Там набагато тихіше було, ніж тут. "Прилітало", але дуже рідко. Тут щодня дрони літають і "шахеди" літають. Страшно. Не погуляти нікуди не піти, нічого. Ані в парк не сходиш, нікуди не сходиш. Раніше, до війни, гуляли", – розповідає Поліна.
Пані Валентина
"Якщо десь далеко, то вже звикли, що гепає. Як дрони літають, то діти знають, одразу біжать в будинок. Сідають подалі від вікон. Знають, що треба сісти, почекати, поки він пролетить", – додає пані Валентина.
Дитячий майданчик в Малокатеринівці
Діти в Малокатеринівці
У нескінченних тривогах та російських обстрілах зростають і троє дітей Алли. Жителька Малокатеринівки каже, що до повномасштабного вторгнення життя в селищі було максимально комфортним.
Пані Алла з донькою
"Жили добре, все спокійно було, водосховище у нас гарне було… А зараз все посохло, заросло. Щодо обстрілів – щодня. Дуже близько, страшно. Цілий день, всю ніч. Якось поки терпимо, а що робити?" – каже пані Алла.
За її словами, проти від’їзду виступає старший син – підліток: у Малокатеринівці в нього друзі.
"Менших, буває, забираю. Якщо дуже гучно, їдемо в Кушугум до кумів переночувати. А так… бояться діти. Як дуже близько десь бахкають, тільки дрон летить, то молодша каже: "Мама, ууууу!" – переповідає пані Алла.
Малокатеринівка
Її мама Лідія Олександрівна допомагає з онуками. В похилому віці жінці доводиться ховатися від обстрілів російських військових й постійно хвилюватися за онуків. У 2015 на фронті загинув один з її синів.
Пані Лідія
За словами жінки, останні два місяці у Малокатеринівці гучно.
"Останнім часом взагалі кожен божий день обстрілюють. То було раз на три дні, раз в тиждень. Літаки над нами летять. Як летить, так і хата "двигтить". Наші літаки, наші. Полетять туди, їх бахнуть, і вони тоді починають", – каже Лідія Олександрівна.
Поки мати на роботі в Кушугумі, житель Малокатеринівки Тимур наглядає за двома молодшими братами. Хлопець каже: гостро відчув бажання виїхати цієї весни, після того, як рідне селище зазнало масованого бомбування КАБами.
Тимур
"Дуже багато тоді було руйнацій – влучання прямо в будинки. Тоді ввечері обстріляли, дуже гучно – я одразу зрозумів, що це прямо в наше селище. Після того обстрілу на наступний день ми пішли подивитися, де це сталося й трішки допомагали людям відшукувати речі, перекрити дахи, де не дуже постраждали будинки. Зараз дрони літають кожен день. Тому небезпечно… Я казав мамі, що треба виїздити, вона відповіла, що якщо прям погано буде, то будемо їхати”, – переповів Тимур.
Малокатеринівка
До повномасштабної війни в Малокатеринівці мешкали понад 400 дітей. Зараз залишається двісті. Батьки не наважуються покидати домівки через високі ціни на оренду житла у безпечніших місцях країни.
Малокатеринівка
Нагадаємо, раніше в інтерв’ю голова Кушугумської громади, до складу якої входить Малокатеринівка, Володимир Сосуновський розповів, що в цьому селищі пошкоджено 25% житлового фонду. Якщо б не радіоелектронна боротьба, пошкоджень було б ще більше.