Жінки – мешканки Маріуполя. Чоловік Рити пішов у тероборону 27 лютого 2022-го. Із трирічної донькою Міланою жінка залишалася в місті, з 6 березня – у підвалі через щільні обстріли. Чоловік намагався кожного дня заїхати хоча б на хвилинку, привозив дитячі ліки, а одного разу – маленьку іграшку-брелок та "кіндер". Мілана все це пам’ятає досі до дрібниць, розповіла Рита виданню "Справжнє". "І крайній раз 12 березня я його бачила біля підвалу… Він приїхав, вже машина була розбита, він вийшов, віддав ліки, привіз дві шоколадки дітям і поїхав. 13-го я його чекала – він не з'явився, 14-го я йому залишила записку – так її йому і не передали... І три роки тиші, повної тиші, жодного дзвінка не було, жодного листа не було, я писала туди, нічого не дійшло. І ось нещодавно я відправила лист, але "рашики" його не взяли", – розповіла Рита.

Її із донькою в березні 2022-го змогла вивезти з Маріуполя мама, вже у квітні Рита дізналося, що чоловік у полоні, потрапив туди зі шпиталю, де опинився після поранення. Про стан його здоров’я трішки знає від хлопців, яких звільнили. "У нього була одна рука – осколкове поранення. Потім мені хлопці розповіли, що друга рука була тяжка. І хлопці казали, що йому була потрібна операція. З чуток, його начебто оперували десь в Донецьку. Але це лише чутки… Він дуже схуд. Одне фото, яке я бачила, це був квітень 2024 року. Вони (росіяни, – ред.) виклали відео, де я побачила вперше за два роки свого чоловіка. Чесно, я не впізнала", – каже жінка.

Рита тримає в руках плакат – імпровізований скріншот переписки з коханим. Дата 2 березня 2022 року – він повідомляє "Все ОК". Дата 5 квітня 2025 року – вона повідомляє "Чекаю на тебе вже три роки". І позначка "Не доставлено".

Із подібним плакатом прийшла на акцію й Вита. На ньому за датою 12 квітня 2022-го повідомлення від чоловіка-тероборонівця: "Очень скучаю. Целую. Получится напишу". Її "чекаю на тебе вже три роки" теж не може бути доставлене коханому в російську катівню. Трирічний Олексій знає тата лише за відео і фото, бо в Маріуполі хлопчику було лише пів року. "Чоловік в мене захисник Маріуполя. З першого дня пішов захищати дім, рідне місто. 12 квітня 2022 року вони опинилися в оточенні на заводі Ілліча і потрапили в полон. У цей день, 12 квітня, о 6-й ранку він зателефонував попрощатися, сказав, що в них вже закінчилися зброя, продукти, вони наразі готуються йти в останній бій, і щоб я займалася вихованням сина, щоб виріс гідним чоловіком. Уже пізніше з новин дізналася, що хлопці з Ілліча потрапили в полон. І потім вже почалася наша боротьба за нього, яка триває досі", – розповіла Вита.

Ані дзвінків, ані листів від коханого вона з того часу не має, від обміняного побратима дещо знає про здоров’я чоловіка. "У нього осколкове поранення хребта. При кожному побитті, хлопці говорять, що він старається вивернутися, щоб не попали в осколок, бо будуть не дуже гарні наслідки. Але він тримається. Ще тоді, на момент полону, були поранення, казала йому, що, може, треба в лікарню, а він сказав, що є інші, які мають важчі поранення, мовляв, їм потрібна медична допомога, а мене тут на місці хлопці перев'язали, і ми далі пішли. Тобто він у мене боєць! Тримається. Ми його обов'язково дочекаємося", – впевнено говорить Вита.

Близькі військових Маріупольського гарнізону становлять ядро акцій на підтримку полонених, які по суботах або неділях відбуваються у Запоріжжі. До них долучаються родичі інших бранців та зниклих безвісти українських військових, а також колишні військовополонені й деякі небайдужі містяни.

Не пропустить

Яка ситуація на Запорізькому фронті – зведення Генштабу ЗСУ 06.04.2025, 08:21 "Повідомлення не доставлено": з плакатами-скріншотами переписки з чоловіками вийшли на акцію в Запоріжжі дружини полонених 05.04.2025, 17:13