Панахиду по заморених голодом відслужили в Запоріжжі у суботу, 22 листопада, у День пам’яті жертв Голодоморів, передає "Справжнє". Поминальна служба відбулася біля пам’ятника Жертвам голодомору 1932-1933 років, що на подвір’ї запорізького Кафедрального собору Святої Трійці Православної церкви України.

Тут зібралися запоріжці на чолі з духовенством. Очолив службу настоятель храму отець Ігор Бащій.

Заморених голодом поминали шматочками хлібу.

Молилися також за упокій усіх українців-жертв комуністичного режиму та за полеглих у боях з російськими загарбниками запоріжців. Їх згадували поіменно, за записками, що їх приносять до церкви родичі й близькі.

У церковному календарі сьогодні – Поминальна субота всіх, в Україні голодом заморених. Панахида біля пам’ятника Жертвам голодомору 1932-1933 років – запорізька традиція цього дня.

Чому пам’ятник стоїть тут, а не на місці масового поховання

Цей пам’ятник мав би постати на місці злочину сталінського режиму – у так званому парку культури та відпочинку, що у Заводському районі міста, який по суті є могилою для декількох тисяч заморених голодом українців. Утім, 2008 року місцева влада, імовірно, вирішила, що два меморіали на згадку жертв Голодомору для Запоріжжя – забагато. Адже тоді ж уже встановлювали пам’ятник жертвам Голодомору на центральному проспекті між Соцмістом і площею Поляка.

Тож відмовили ініціатору встановлення пам’ятника в Заводському районі Пилипу Тараненку – літньому чоловікові, який повернувся на Батьківщину з еміграції, шукав могилу свого батька і знайшов саме у парку культури і відпочинку.

Розслідування Пилипа Тараненка

Саме розслідування Тараненка, яке він влаштував самотужки, привело його до парку. Один з документів, на який посилався дослідник-аматор, – розповідь селянина Івана Сухаря з книги М.Вербицького "Найбільший злочин Кремля", виданої в Лондоні 1952 року.

У 1933 році Іван Сухар працював на Запорізькому "соцбудівництві" грабарем, копав котловани під доменні та мартенівські печі комбінату Запоріжсталь. Та бачив селян, які, рятуючись від голодомору, прагнули до міста, зокрема, на Дніпрельстан.

"Вони не здібні були навіть ходити... Більшість з них була настільки пухла, що ці люди виглядали, як якісь пухирі, наповнені повітрям... Я жив у виселку "імені Тельмана". Між цим виселком і Зеленим Яром було одведено площу приблизно 2-3 гектара під кладовище, від якого я мешкав за 120-150 метрів... Протягом 1933 року всю цю площу буквально завалили трупами людей, що вмирали від планового голоду... У 1935 році постановою міської ради це кладовище було закрите... Приблизно через місяць після постанови міської ради вночі загули трактори, а, коли я вийшов уранці, то побачив, що вся площа кладовища зорана і заволочена... Через пару днів на місці кладовища виріс парк культури і відпочинку на трупах замордованих голодом людей. До самої війни 1941 року цей парк тримали у порядку, але він завжди пустував, бо всі люди знали і оминали це місце. Щоб якось привчити людей, тут влаштовували різні летючі концерти, доходило до такого цинізму, що влаштовували спеціальні українські концерти та виступи капели бандуристів, які кожен українець так любить. Але все було даремно, ніхто до цього парку не ходив", – свідчив Іван Сухарь.

Як з’явився нинішній пам’ятник

Пилип Тараненко був готовий профінансувати всі роботи з проектування та спорудження пам’ятника Жертвам голодомору саме на цьому місці, але в мерії йому відмовили. Як альтернативу, запропонували поставити пам’ятник на території церкви на околиці міста. Таким чином, в основному на кошти Пилипа Тараненка та на "копійки", зібрані людьми, біля кафедрального собору і спорудили пам’ятник.

Відкрили не одразу: то папірець із санстанції якийсь не такий, то плиточка не так вимощена тощо. Кажуть, "комусь" мулили очі написи на пам’ятнику про кремлівський злочин... Зрештою пам’ятник відкрили 26 листопада 2008 року, за два дні після офіційних державних заходів по Голодомору та в переддень 95-річчя Пилипа Тараненка. Він народився 27 листопада 1913 року. Помер на свій 101 рік народження.

З того часу, ось вже півтора десятки років саме тут вранці Дня пам’яті жертв Голодоморів збираються запоріжці, які не забули про найбільший злочин Кремля – мільйони вбитих українських селян та мільйони ненароджених українців.

Не пропустіть

Малокатеринівку в Запорізькому районі закривають на в’їзд 22.11.2025, 08:14 Оточення захисників на Запоріжжі спростували в Силах оборони Півдня 22.11.2025, 07:52