Звичне місце – площа Поляка. Обабіч дороги – люди, переважно жінки, з українськими прапорами, фотографіями близьких, саморобними плакатами: "Пекло полону триває", "Поверніть коханого додому", "1 рік невідомості. Де зниклі?", передає "Справжнє". Водії автівок, що проїжджають повз, висловлюють підтримку сигналами. Ці акції – щотижневі й не завжди надто чисельні. Цієї суботи, 15 березня, зібралося десь зо три десятки учасників. Серед них – мами та дружини воїнів.
Майже три роки чекає Катерина свого коханого – військовослужбовця Нацгавардії України. Початок війни він зустрів під Маріуполем, тримав оборону на "Азовсталі". Зв’язку з чоловіком немає, Катерина нічого не знає про його стан, окрім того, що переповіли звільнені побратими. "Сказали, що все добре, тримається. Але як насправді…" – каже жінка. 19 квітня захисникові виповниться 30 років. Окрім дружини, на нього чекає донька, сумує за батьком.
Із плакатом "Поверніть сина з полону" вийшла на площу Поляка Валентина. Її син Володимир – теж захисник Маріуполя, тримав оборону на заводі Ілліча, був травмований, перебував у шпиталі. Звідти й потрапив в полон 12 квітня. Зв’язку з ним також немає. Про обставини полону та травму сина мати знає лише те, що розповіли звільнені побратими. "Він не ходив, а зараз уже ходить, це те, що мені сказали", – каже Валентина.
Ще одна мама – ще одне фото. Олександр воював ще з 2015 року, у 2022-му знову взяв до рук зброю. Вважається зниклим без вісти з 11 грудня минулого року, 36-річний захисник перебував на позиції в Курській області.
Акції на підтримку полонених та зниклих безвісти відбуваються в Запоріжжі щотижнево вже майже рік. Ядро учасників складають родини захисників Маріуполя, близькі яких в полоні близько трьох років. Мета заходу – привернення суспільної та міжнародної уваги.