Чимало хто з запорізьких біженців перебувають за кордоном вже п’яту весну, а отже вп’яте занурюються у великодню атмосферу країн перебування. У Європі та Америці християни переважно святкують Пасху саме сьогодні, 5 квітня.

Напередодні "Справжнє" розпитало запоріжців за кордоном, який Великдень, західного чи східного обряду, вони тепер святкують, які великодні традиції їм до вподоби, які дивують, чи переймають вони їх та як зазвичай святкували вдома.

"Неймовірно подобається традиція Великодніх багать"

Ярина Буряк, Німеччина:

– Життя на острові Фюр (Föhr) за п'ять років навчило мене поєднувати два світи. Офіційним та загальноприйнятим тут є Великдень західного обряду. Життя міста Вік підпорядковане саме цьому календарю: вихідні, церковні служби в місцевих кірхах (наприклад, у величній церкві Святого Миколая) та всі міські заходи орієнтовані на ці дати. Попри те, що я виросла в православній традиції, я із задоволенням долучаюся до місцевого святкування, хоча для себе особисто відзначаю і наш "східний" Великдень, якщо дати не збігаються.

Мені неймовірно подобається традиція Великодніх багать (Osterfeuer). На півночі Німеччини, і на нашому острові зокрема, це має магічний вигляд: люди збираються разом, палять велике вогнище, яке символізує прогнання зими та злих духів. Це дуже зближує громаду.

Також обожнюю Ostereiersuche – пошук яєць. Те, як дітлахи (та й дорослі!) завзято шукають у садах заховані шоколадні яйця чи подарунки від "Великоднього зайця", створює атмосферу справжньої казки.

Дещо з тутешніх традицій стало частиною і мого побуту. Тепер у моєму домі обов’язково з’являється Osterstrauß – букет із гілок верби або форзиції, прикрашений кольоровими яйцями. Дуже стильно і по-весняному. Також я навчилася пекти Osterkranz – солодкий плетений вінок із дріжджового тіста, який тут є традиційною випічкою замість нашої паски.

Найбільшим сюрпризом для мене стала роль Великоднього зайця (Osterhase). У нашій традиції головний акцент на духовному аспекті та освяченні кошиків, а тут заєць – центральний персонаж, який "несе" яйця. Спочатку це здавалося дивним: чому саме заєць і чому він несе яйця? Але з часом звикаєш до цього доброго комерційного та фольклорного символу.

Також здивувало, що в Німеччині Страсна п’ятниця (Karfreitag) – це день суворої тиші (Tanzverbot), коли офіційно заборонені публічні танці та гучна музика.

Вдома все було зовсім інакше. Це завжди була нічна служба в церкві, запах свіжого воску та особливе піднесення, коли священник кропить кошики святою водою. Ми обов'язково пекли високі паски з глазур'ю та фарбували яйця (переважно в лушпинні цибулі). Після служби вся родина збиралася за столом, і ми починали сніданок з "биття яєць" – перевіряли, чиє міцніше.

Для мене домашній Великдень – це більше про тиху сімейну радість і традиції, які передавалися від бабусі.

Тут, на острові, мій Великдень став яскравішим і "західнішим", але всередині я завжди бережу той спокійний світлий спогад про українське свято. Тепер у мене просто два приводи для радості!

"Величезна українська діаспора активно проводить Великодні ярмарки"

Валентина Крець, Канада:

– Святкуємо Великдень 5 квітня. В Канаді 4, 5, 6 квітня – вихідні… Величезна і згуртована українська діаспора зараз активно проводить Великодні ярмарки, продаються вишиті сорочки, рушники, кошики, паски і багато національної символіки. Всі зібрані кошти йдуть на допомогу Збройним силам України. Святкуємо не вдома, але з гарним настроєм.

"Трохи долучаємося до місцевих традицій"

Еліна Волотко, Сакраменто, США:

– У США святкуємо Великдень за новим календарем, як і в сучасній Україні, як і в більшості європейських країн, тобто за григоріанським календарем. Дата зазвичай збігається із західним Великоднем. Для нас важливо зберігати українські традиції, навіть перебуваючи далеко від дому.

У США найбільше імпонує атмосфера легкості та сімейності. Популярні великодні ярмарки, прикрашання будинків весняними декораціями, а також традиція "полювання на яйця" для дітей – Easter egg hunt. Вона створює справжнє свято для малечі й водночас об’єднує родину. Також подобається звичай дарувати символічні подарунки та солодощі.

Ми трохи долучаємося до місцевих традицій. Наприклад, беремо участь у церковних програмах або святкових заходах. Хоч наші діти вже дорослі, такі моменти допомагають відчути святковий настрій.

Водночас вдома ми зберігаємо українські звички. Паски колись, ще в Україні пекла мама, потім дочка зі своєю подружкою дивувала нас на свята. А от я не дуже люблю щось робити з тіста, тому паски купуємо в словʼянському магазині, благо що в Сакраменто велика українська громада і магазинів з українськими товарами декілька. Ну й традиційно розмальовуємо яйця.

У перший час тут дивувала відсутність глибокого релігійного акценту в публічному просторі – свято більше сприймається як культурне й сімейне. Великдень в США зазвичай – це веселощі та солодощі. Більшість святкових подій орієнтовані на розваги та декор: кролики, різнокольорові яйця, квіткові прикраси. В Америці велика роль комерційної складової. Але в церквах обов’язково відбуваються святкові служіння.

Свого часу дуже багато віруючих людей з України переїжджало саме до Сакраменто. І, звичайно, атмосфера у цьому місті дуже відрізняється від міст, де українців майже немає. Зараз Сакраменто – більше ніж тисяча церков, є й українська православна церква.

В Україні Великдень був дуже сімейним і теплим святом. Особливо пам’ятаю дружні зустрічі у подруги Ірини: вона пекла неймовірні паски з горішками, з сиром та з ізюмом, і саме у неї ми з друзями збиралися на Великдень. Панувала особлива атмосфера – аромат пасок, цікаві розмови, дружні жарти. Саме таких теплих зустрічей мені зараз дуже бракує.

"Традиція стукатися писанками притаманна і Україні, і Німеччині"

Наталя Чикулова, Франкфурт-на-Майні, Німеччина:

– У Німеччині я перебуваю пів року, мешкаю у Франкфурті-на-Майні. За цей час дізналася про тутешні традиції святкування Різдва й Нового року, Дня закоханих. Нині триває підготовка до Великодня (Ostern) – одного з найважливіших християнських свят. Цьогоріч у Німеччині та інших європейських країнах західного обряду він припадає на 5 квітня.

Зважаючи на те, що маю друзів у багатьох релігійних конфесіях, відзначатиму Великдень двічі. Спочатку у готелі-гуртожитку, де зараз мешкаю, а 12 квітня у подруги-колежанки з України, яка нині живе у місті Кобленц. З-поміж спільних традицій – фарбування яєць у різні кольори Великодньої суботи задля освячення їх у церквах у неділю.

До речі, традиція стукатися писанками й крашанками притаманна і Україні, і Німеччині. Тут ця розвага зветься "Ostereier-Ticken", "Düpfen", "Ditschen", "Tüppen oder Kitschen" в залежності від землі (області).

Окрім цього, є й інші ігри. Наприклад, діти біжать встановлену дистанцію, тримаючи в руці ложку з яйцем, яке не можна впустити або розбити. Або котять їх із гірки чи кидають: хто найдальше – переміг. Яйця також ховають у різних місцях, а хто знайшов отримує і невеличкі подарунки. Особливістю місцевих святкувань є листівки з зображенням кролика – одного з символів Великодня, котрий означає родючість, репродуктивну силу та відродження.

Цікавим є те, що великодньому кролику можна написати листа за певною адресою і отримати відповідь. В Україні ж так "працює" Святий Миколай.

Святковими символами переповнені не тільки полиці магазинів, а й вулиці. Прикрашені Великодніми яйцями дерева можна побачити і в галасливому центрі міста, і на тихих вуличках його околиць.

А от пасок, як на Батьківщині, тут не печуть, що мене здивувало. Ще минулого тижня отримала на гостинець Oster brot – Великодній хліб. Це величенький округлий солодкий хлібець із родзинками. За смаком він схожий на паску, але має геть інший вигляд. І без улюбленої білої верхівки…

Натомість, у німецькій традиції є випікання Великоднього ягняти.

А ще особисто мені дуже імпонує благодійна акція, про яку теж нещодавно дізналася. За кілька днів до свята у місті розповсюджували листівки, за якими у Страсну п'ятницю нужденним роздаватимуть безкоштовні Великодні кошики з продуктами. Благодійність у Німеччині взагалі дуже розвинена, особливо поважають волонтерів. У п'ятницю, а також Великодні неділю й понеділок усі крамниці Німеччини будуть зачинені, люди відпочиватимуть.

Хоча неділя тут завжди вихідний для торговельних мереж, що теж на початку перебування викликало чималий подив.

На Великоднє богослужіння піду вже 12 квітня, як вдома у Запоріжжі. Це було і є обов'язковим ритуалом – освятити кошик та помолитися за здоров'я рідних, близьких, захисників, за припинення війни та мир в Україні.

Тож Frohe Ostern, дорогі земляки! Щасливого Великодня вам та вашим родинам!

"Литва доволі релігійна країна"

Ірина Заваруєва, лікарка, Клайпеда, Литва:

– Литва доволі релігійна країна, 80% – католики. Свято розпочинається рано вранці. Всі дії споріднені і до православ’я. Що мене здивувало, що символічним є заєць з крашанками. І те що святкові прикраси розташовують в усіх будівлях, включно з мерією.

В Україні святкувала за звичаями православ’я. Ходила до храму у Хортицькому районі Запоріжжя. Вибір конфесій для мене не має значення, бо я йду до Бога в намолене місто. Святкувала і Вербну неділю також, освяченою вербою і водою чистила домівку і всіх рідненьких, з молитвами. У суботу пекла паски і красила яйця. А рано вранці о 5 годині з кошиком наповненим пасками, яйцями, ковбаскою, кагором ішла до освячення, до храму. Вдома з сім'єю розбивали яєчка, розговлялись, а по тому їли пасочку з винцем.

"Великдень – моє улюблене свято"

Орися Зінченко, Німеччина:

– Великдень – моє улюблене свято, вже років п’ятнадцять моя сім’я відзначає його за західними традиціями. Як в Україні, так і в Німеччині – це не лише релігійне свято, а й можливість зібратися з родиною, відпочити та провести день у затишній атмосфері. Тутешні традиції схожі на українські, німці відвідують богослужіння, збираються за спільним святковим сніданком. Дуже подобається мені традиція, коли дітки вирушають на "полювання" за великодніми яйцями, солодощами та маленькими подарунками, які залишив їм великодній кролик.

В Україні в моїй сім’ї приготування до святкування Великодня було особливим періодом. Пам’ятаю, як у дитинстві з нетерпінням чекала на це свято, щоб поласувати смаколиками, особливо рум’яними пасочками з родзинками та домашніми м’ясними стравами, адже до свята всі дотримувалися посту. А приготування пасхального кошика - це було справжнє мистецтво. Кожна господиня намагалася прикрасити свій кошик як найкраще. Емоції переповнювали, пізно ввечері лягали спати, вранці досвіта вставали, йшли на святкову службу. Неймовірні спогади, дуже хочеться відчути це знову вдома, в Україні.

"У неділю ми йдемо на службу до маленької гірської церкви"

Еріка Равич, Цюрих, Швейцарія:

– Моя мама стала віруючою людиною під кінець життя. На Великдень святила кошик, стояла службу, іноді я відвідувала церкву з нею. Але паски вона почала пекти з мого класу п'ятого. Бо на її роботі хвалилися пасками, а вона ж їх випікала краще за всіх. Потім ми ходили у гості, дарували ці паски, вітали родичів та друзів.

В Швейцарії святкують дуже схоже. Остерайх – тут велике свято, до нього готуються заздалегідь. Прикрашають дім чимось зеленим, весняним - спеціальним декором, яким наводнені магазини. Для мене була дивною традиція шукати яйця, які за легендою ховає березневий заєць. До речі, дикі зайці тут метушливі навесні й гасають, як навіжені. Така ось суміш християнства з місцевим фольклором.

Яскравими фарбованими яйцями ще тут прикрашають дерева, прямо надворі. Але це не такі писанки, як у нас. В неділю ми йдемо на службу до маленької гірської церкви, всією сім'єю. А після святкуватиме в шале на батьківщині родичів в Граубюндені. Так збіглося, що там і мої корені також, діди мого батька народилися саме там. Як дивно вирує доля, ніколи й не думала, що колись там побуваю, й полюблю ці місця. Бажаю всім добрим людям Божого Благословення, а українцям – Перемоги.

"Святкую за українським календарем"

Наталя А., Прага, Чехія:

– Великдень я святкую за українським календарем, 12 квітня. Але рада святковим дням і 5 квітня, бо перебуваю в Чехії де, як і в більшості країн ЄС, відзначають Великдень саме цього дня.

Чехія близька за традиціями до України. І там, і там традиційна випічка до Великодня. Захопилася нею, пробувала пекти чеський мазанець. Смачно та солодко, як і українська паска. Але рецепт і процес приготування інший, тому і зовні, і на смак вони відрізняються.

Вдома обов'язково пекла багато пасок, аби потім пригостити рідних, знайомих, сусідів. Це така радісна подія. Запах тіста та готових пасок заповнював всю квартиру, було відчуття радості та щастя. А у день свята зазвичай були зустрічі з рідними, сімейні святкування, прогулянки сонячною Хортицею.

Учасники проєкту "На зв’язку" письмово відповідали на питання та надали світлини

Не пропустіть

"Стою за хлопців, які мене врятували": у Запоріжжі нагадують про бранців 04.04.2026, 17:58 Дітей вивезли з-під обстрілів: як багатодітна родина облаштувалася у Запоріжжі 04.04.2026, 14:01