Віта Чернявська разом із чоловіком вирішили взяти перших прийомних дітей ще до вторгнення РФ в Україну – у 2013 році. Жінка пояснює: її власні батьки теж мали прийомних, тож приклад був перед очима. На той час у родини вже була й рідна дитина.

"Катюші, нашій рідній доньці, на той момент було два роки. Мені запропонували усиновити хлопчика та дівчинку з родини, яку ми знали. Вони опинилися в дитячому будинку через те, що їхня мама померла. Ми поїхали познайомитися, і я вирішила, що однозначно заберу дітей", – розповідає пані Віта.

Саме з Саші і Даші й почалася ця прийомна родина. Саша – вже парубок, 21 рік, зараз – за кордоном. Тож нині родина виховує п’ятьох дітей. Двох дівчаток, Аню і Віку, які виїхали з Гуляйполя, прихистили вже під час повномасштабної війни. А найменшого хлопчика Артема торік забрали з київського дитячого будинку.

Коли почалася повномасштабна війна, Аня та Ніка переїхали до нас у Новомиколаївку з Гуляйполя – там із самого початку великої війни було гучно, ви знаєте. У них була неблагополучна родина, а моя Катя дружила з Нікою. Тому нам запропонували удочерити дівчаток. Артемчик у нас з'явився в грудні минулого року. Він мешкав у київському притулку", – каже Віта.

До минулого року родина залишалася в Новомиколаївці. Однак після останнього сильного обстрілу, коли "прилетіло" поруч із їхнім будинком, довелося виїхати.

"Перші три роки війни пройшли там більш-менш нормально. У нас великий приватний дім – місця вистачало всім, були всі умови для створення дитячого будинку сімейного типу. Там же працює мій салон краси, я за фахом перукарка. Торік після обстрілу довелося все покинути й шукати житло тут, у Запоріжжі. Тому що наша вулиця там повністю розбита – з усіх боків", – розповідає багатодітна мати.

Попри те, що в обласному центрі теж неспокійно, Віта каже, що тут діти почуваються безпечніше. Великий світлий будинок родині надали через міську службу у справах дітей. По допомогу Чернявські звернулися влітку 2025 року, коли, як каже пані Віта, вже неможливо було терпіти обстріли в Новомиколаївці. А вже в жовтні їй зателефонували з міськради й сказали, що є варіанти поселення.

"Так, ми пройшли через оформлення купи документів, але диво в тому, що нам запропонували не один дім, а був вибір із трьох можливих будинків. Ми подивилися всі й обрали цей. Я заходила в кожен будинок і слухала себе – як почуваюся. У цьому будинку є все, про що ми мріяли – красивий двір із ялинками, соснами, світлий простір, усі умови, в тому числі й укриття", – розповідає Віта Чернявська.

Жінка каже, що вдалося навіть познайомитися з власником будинку, який проєктував його для власної родини, що виїхала за кордон. Речі перевозили поступово – головне було евакуювати дітей.

Вони зараз навчаються в гімназії, що розташована неподалік, однак усе ще дистанційно.

"Кажуть, що в наступному році там облаштують укриття, тоді діти зможуть відвідувати школу в змішаному режимі. А поки що, так, є великі мінуси в освіті, тому що онлайн-навчання – це неминучі освітні втрати. Хотілося б, щоб вони були в колективі інших дітей та спілкувалися з однолітками. Звісно, ми намагаємося відвідувати різні гуртки, розвиваємо дітей, але все одно хочеться повернутися до нормального життя", – говорить Віта.

Вона дуже сподівається, що більше не треба буде терміново переїжджати, але, враховуючи реалії, родина готова до будь-якого розвитку подій.

"Якщо ситуація погіршиться, то доведеться виїжджати із Запоріжжя, але поки що не знаємо, куди саме. Мій чоловік військовий, він каже: "Будемо вирішувати проблеми в міру їх надходження". Мені хочеться вірити в краще, але, об’єктивно дивлячись на речі, розумію, що війна буде ще тривати якийсь час", – підсумовує багатодітна мама.

Читайте також: 10 дітей і жодного "чужого": як влаштоване життя прийомної родини в Запоріжжі

Не пропустіть

Чи встигнуть містяни на цвітіння – кадри із зачиненого ботсаду Запоріжжя 04.04.2026, 13:34 Що відбувається на Запорізькому фронті – зведення Генштабу 04.04.2026, 08:32