Народився 4 травня 1972 у місті Мелітополь Запорізької області. Громадянин України
Про батьків Євгенія Шевченка майже немає інформацію у відкритому доступі, окрім того, що батько – етнічний українець, а матір – німкеня. В одному з інтерв’ю розповідав, що дитинство пройшло в колгоспі, в селі, а родинною справою було тримати бичків.
Шевченко є багатодітним батьком. Діти:
Євгеній Шевченко офіційно не одружений. В інтерв’ю 2020-2021 років говорив, що не перебуває у шлюбі. Не демонстрував особисте життя в соцмережах.
Закінчив Інститут права ім. Сташиса Класичного приватного університету в Запоріжжі, здобувши диплом юриста-правознавця. Роки навчання у відкритому доступі відсутні, як і відомості про додаткову вищу освіту, аспірантуру чи навчання за кордоном.
Окрім української мови, володіє російською та, за його словами, частково німецькою. Останній факт офіційно ніде не вказаний.
Початок роботи – електрик в колгоспі.
До цього нібито починав займатися бізнесом у місті Прилуки на Чернігівщині, де певний час жив після строкової служби в радянській армії.
Працював у низці приватних структур. Зокрема, посідав керівні посади в:
Був власником або співвласником щонайменше трьох компаній (станом на 2019 рік): "Портер", "Статус", частка в "Агросталь".
Разом із тим, на думку колишнього нардепа Борислава Берези, Шевченко був номінальним керівником:
"Раніше про нього мало хто знав, хіба що, як про дрібного рішалу і "фунта". Деякі ресурси пишуть про його робочу кар'єру так: "Працював електриком в колгоспі. Потім Шевченко обіймав керівні посади в компаніях" Eurocape New Energy", "ECE Projektmanagement GmbH", "Агросталь". Як колгоспний електрик зробив таку кар'єру? Як "фунт", який керівник лише номінально".
Іншу оцінку підприємницькій вдачі Шевченка давали під час виборів 2019 року у "Слузі народу". Там його характеризували як підприємця та юриста з вражаючою історією становлення. Він начебто "відродив в Запоріжжі високотехнологічне виробництво, яке занепало ще за часів СРСР", а ще має багаторічний досвід роботи в аграрній сфері.
Не був активним політиком до 2010-х, проте вже тоді мав амбіції. Його ранні спроби балотування виглядають як ініціативи самотнього бізнесмена, який прагне публічності.
2012 рік – балотувався як самовисуванець у рідному мажоритарному окрузі №75 (Запоріжжя). Отримав лише близько 3% голосів. Це була перша, невдала, але показова спроба "засвітитися".
2014 рік – спробував піти до ВРУ вже під брендом нової прозахідної партії "Воля" (проєвропейський рух Юрія Дерев’янка) в окрузі №210 (Чернігівська область). Теж без успіху.
У 2019 році міняє прозахідну риторику на антисистемну та стає довіреною особою Володимира Зеленського у Запоріжжі під час президентської кампанії.
Шевченко – нардеп. Фото з сторінки в соцмережі
На парламентських виборах слідом за цим пройшов у Верховну Раду від партії "Слуга народу", хоча був безпартійним.
Перемога в окрузі №76 із центром у Вознесенівському районі Запоріжжя була вражаючою (43%) і дуже болісною для тодішнього мера Запоріжжя Володимира Буряка. Адже округ заздалегідь готувався під члена "команди Буряка" Анатолія Пустоварова.
У Верховній Раді стає членом Комітету з економічного розвитку, очолює підкомітет з промислової політики. Активно долучається до міжпарламентських груп, особливо з пострадянськими державами: Казахстан, Білорусь, Азербайджан, Грузія.
Згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО, увійшов до списку прогульників серед народних депутатів Верховної Ради IX скликання. За даними дослідження, Шевченко пропустив 53% голосувань в проміжку від початку 2022 року і до травня 2023 року.
У період, коли Євгеній Шевченко виконував обов’язки довіреної особи Володимира Зеленського під час президентських виборів 2019 року, його ім’я вже було внесено до Єдиного реєстру боржників України, а також фігурувало у кримінальній справі №335/12026/15-к. Згідно з відкритими даними, йому було інкриміновано частину 3 статті 382 КК України – умисне невиконання судового рішення, що завдало значної шкоди правам та інтересам інших осіб.
Як повідомляли журналісти-розслідувачі, 2010-ті роки проходили для Шевченка у майнових суперечках із кредиторами. Повна картина його фінансових зобов’язань і джерел доходів того періоду залишається розмитою. Не виключено, що частина проблем могла стосуватися операцій із землею чи нерухомістю, проте підтвердженої інформації про це немає.
Відомо, що в грудні 2010 року він позичив значні суми у приватних осіб:
Обидва кредити, за словами сторін, було надано готівкою терміном на місяць. Нотаріус, який оформлював договори, передавання грошей не бачив особисто. Сам Шевченко згодом стверджував, що документи були сфальсифіковані.
Розпочалася багаторічна тяганина із виконавчою службою, спробами повернути борги і переоформленням майна. У справах згадувались також його мати та тодішня дружина, які намагалися розділити майнову базу, щоби уникнути можливої конфіскації.
Участь в програмі російського телебачення. Скріншот: dsnews.ua
У 2019 році, вже в статусі депутата, Шевченко потрапив у гучний скандал, коли з’явився в ефірі пропагандистської програми "Велика гра" на Першому каналі Росії. Там він:
Ці висловлювання стали предметом різкої критики в українському суспільстві та політикумі.
У 2019-2021 роках Шевченко регулярно з’являвся в ефірах телеканалів, пов’язаних із Віктором Медведчуком: "112", NewsOne, ZIK, а також на каналі "НАШ". Там він озвучував:
У межах журналістського проєкту Bihus.Info виявлено, що Шевченко користувався позашляховиком BMW X5, який формально зареєстрований на його сина – Івана Шевченка, працівника ДБР. Придбання авто задекларовано у березні 2020 року, але відповідно до декларації самого Івана Шевченка, він не мав достатніх доходів, щоби дозволити собі такий транспортний засіб.
Сам народний депутат на прямі запитання журналістів щодо походження коштів не відповів.
У медіа фіксували інцидент, коли Євген Шевченко погрожував парламентському фотографу Яну Доброносову, який фіксував поведінку депутатів у сесійній залі.
Це стало черговим проявом його агресивної поведінки в публічному просторі.
Шевченко у білоруського диктатора. Скріншот: belta.by
У 2020 році, після фальсифікованих виборів у Білорусі, Шевченко
Кульмінацією стала поїздка 20 квітня 2021 року, коли Шевченко без погодження з МЗС зустрівся з Лукашенком у Білорусі. У коментарі ЗМІ він навіть заявив, що третина українців "мріяла б бачити Лукашенка своїм президентом".
Представники партії "Слуга народу" одразу відмежувалися від цієї поїздки, наголосивши, що вона була особистою ініціативою депутата.
23 травня 2021 року, після того як влада Білорусі примусово посадила рейс Ryanair і затримала журналіста Рамана Протасевича, Шевченко виступив на захист Лукашенка, фактично схваливши ці дії.
Уже 24 травня 2021 року фракція "Слуга народу" проголосувала за виключення Шевченка зі свого складу – за системні дії, що не відповідають державній політиці України.
Однак, пізніше керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов розповідав, що Євгеній Шевченко був залучений розвідкою для комунікації з Лукашенком.
Після повномасштабного російського вторгнення нардеп заявляв про "диктатору в Україні" та закликав українського президента до "діалогу" із Москвою.
В Офісі президента тоді відреагували, мовляв, деякі народні депутати "заплуталися" в питаннях національної безпеки, національних інтересів та майбутнього України.
14 листопада 2024 року правоохоронці повідомили народному депутату Євгенію Шевченку про підозру у державній зраді (ч. 1 ст. 111 КК України). Також прокурори Офісу генпрокурора вручили Шевченку клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
15 листопада Печерський райсуд Києва взяв Шевченка під варту. З того часу запобіжний захід кілька разів продовжували.
Шевченко в суді щодо подовження терміну тримання під вартою. Фото: suspilne.media
За ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) Шевченку загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У червні 2025 року Євгеній Шевченко дістав нову підозру. Служба безпеки України та Державне бюро розслідувань вважають, що нардеп працював в інтересах країни-агресора більше, ніж здавалося. А саме: не лише до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, а й після нього.
За результатами комплексних заходів та експертиз, нардеп після 24 лютого 2022 року
Шевченкові повідомили про додаткову підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України). Тепер парламентареві загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
К липні 2025-го з’явилася ще одна підозра – у шахрайстві. За даними слідства, посилаючись на свої зв’язки в Білорусі, Шевченко влаштував оборудку на постачанні білоруських мінеральних добрив в Україну. А саме: змусив українське підприємство, постачання якому вже оплачених добрів затягувала білоруська сторона, заплатити йому за "допомогу" у розв’язанні проблеми 14,5 млн грн.
Шевченкові оголошують підозру в шахрайстві. Фото: dbr.gov.ua
На отримані кошти Шевченко придбав три автомобілі преміум-класу, Porsche Macan, BMW X5M, Mercedes-Benz AMG, які оформив на підконтрольних осіб. Задекларована сумарна митна вартість цих транспортних засобів перевищує 250 тис. євро.
Санкція статті про шахрайство, яке інкримінують депутату, передбачає до восьми років позбавлення волі.
Нардеп залишається в СІЗО.
Після обрання до Верховної Ради у 2019 році Шевченко подав електронну декларацію, з якої випливало, що він має:
Заощадження нардепа становили:
Також Шевченко вказав участь або керівництво у низці ТОВ до обрання депутатом.
Після 2019 року нових об’єктів нерухомості не декларував. Водночас журналісти неодноразово вказували, що він проживає у комфортних умовах, які не збігаються з його офіційними доходами.
У підозрі, оголошеній СБУ у 2024 році, окремо зазначалося:
Шевченко отримував фінансування (пряме або посередницьке) за антиукраїнські публічні заяви.