Про іпотерапію, яка вважається одним із найкращих способів фізичної та частково психологічної реабілітації, чули мало не всі. Але не надто багато людей знають, що таке іповенція.

На відміну від іпотерапії, для якої треба мати хоча б базові навички наїзника, іповенція зосереджується на спілкуванні людини з твариною і дозволяє розпізнавати власні емоції через поведінку коня, який "зчитує" настрій людини через тонус, тембр, рухи. Цей різновид психологічної реабілітації використовують як допоміжний метод у роботі з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), тривожними розладами, синдромом вигорання, труднощами адаптації тощо.

Віднедавна таку допомогу можна отримати й на Запоріжжі – у Михайлівській громаді. А організувала її не конярка, іпологиня чи вершниця, а колишня бухгалтерка державного підприємства "Запорізький кінний завод" Ніна Ковалів. Гадки не маючи про існування іповенції, вона відкрила її для себе коли почала "вигоряти" на роботі.

Ніна Ковалів

"Коли я працювала на кінному заводі, у мене було дуже сильне емоційне вигорання. Увечері, коли їхала з роботи, у вікно бачила, як пасуться коні, як вони бігають... Мене це дуже заспокоювало, хоча тоді я навіть не уявляла собі, що таке іповенція. Потім я почала вдень працювати, а увечері гуляла з кіньми. Сама атмосфера перебування із цими тваринами мене дуже заспокоювала", – розповідає пані Ніна.

Саме тоді вирішила завести власного коня. Готуватися разом із чоловіком почали заздалегідь. Продали машину, купили недобудований будинок, на подвір’ї облаштували загін. Першого коня Ніна придбала на конезаводі, де працювала, пізніше – ще одного. Розширювати господарство спочатку не планувала, але сталося не як гадалося, коли одного разу сусід привів свою стару кобилу, яку хотів здати на м’ясокомбінат. Згодом Ніна врятувала від подібної долі літнього жеребця із хортицького кінного клубу.

Після повномасштабного російського вторгнення господарство Ніни перетворилося на справжній прихисток для коней: тут з’явилася кобила з прифронтового Оріхова, поні із Запоріжжя, якого кинули господарі, бо евакуювалися за кордон, і табун з десяти коней із нікопольського конезаводу, який розбомбили російські війська. Тоді і виникла ідея створити іпоцентр, щоб допомагати колишнім військовим в їхній психологічній реабілітації.

Ніна Ковалів

Ніна пройшла необхідне навчання, влаштувала манеж і стайні. До допомоги долучилися небайдужі люди та установи, адже утримання коней – справа не дешева. Окрім кормів, потрібно постійно упорядковувати територію, а коли чоловік Ніни пішов на фронт, їй майже все доводилось робити власноруч. Наразі у центрі майже 20 коней, тому клопоту чимало.

"До нас щотижня приїздять ветерани. Іноді до нас таких хлопців приводять, які навіть розмовляти не можуть, у вкрай важкому стані. Але вони трішки позаймаються з нами, поспілкуються з кіньми і поступово розслаблюються... Кажуть що після іповенції в них і сон покращився, і взагалі стало більше спокою на душі", – розповідає пані Ніна.

Звичайно, самі по собі коні не є універсальним заспокійливим – із колишніми військовими в центрі працюють психологи, інші ветерани. Загалом програма реабілітації складається з вісьмох занять. Всі вони спрямовані на покрокове заспокоєння нервової системи та згладжування емоційного фону в людини.

Психологиня Олена

Олена – психологиня, яка допомагає з реабілітацією в кінному центрі, розповідає, що коні під час іповенції виступають в якості "асистентів". Терапія відбувається завдяки тілесному контакту людини і тварини. Також в іпоцентрі використовують дихальні вправи, "заземлення" – техніку, яка допомагає людині повернути відчуття реальності й контролю над тілом та емоціями.

"Під час стресу ми акумулюємо у своєму тілі напругу, для того, щоб або бігти, або бити, або ховатися. І ця напруга навіть після того, як небезпека минула, нас не полишає. Тож людині потрібно "заземлитися", кудись її скинути. Багато людей приходять зі скаргами на "ватні ноги", їм важко стояти, у них спостерігається тремтіння ніг, закляклість. Аби метод іповенції почав працювати, людина має бути розслабленою, відчувати опору під своїми ногами. Одночасно потрібно бути впевненим у собі. Якщо всі ці умови виконані, між людиною та конем встановлюється певний зв'язок. Це чимось схоже на магію", – розповідає психологиня.

За її оцінкою, іповенція – дуже ефективний метод психологічної реабілітації.

"Бо якщо працює лише психолог, між ним та пацієнтом може виникати певна недовіра. Особливо це стосується людей із військовим минулим. Коні допомагають подолати цей бар’єр. Людина відчуває землю під ногами, вона відчуває реальність", – зауважує пані Олена.

Ветеран Павло

Павло – ветеран російсько-української війни. Воював під Покровськом та Мирноградом, каже, йому метод іповенції подобається.

"Я вже давно не мав справи з кіньми, давно не торкався тварини. Я ще з дитинства пам’ятаю, що коли їздив верхи, то були приємні враження. Про центр дізнався із соцмереж, по ветеранській лінії. Спілкування з цими тваринами дійсно заспокоює, якщо ще буде нагода, неодмінно приїду", – ділиться враженнями ветеран.

Іпоцентр працює без державної чи місцевої підтримки, але поки допомагають гранти, якусь частину витрат вдається компенсувати за рахунок платних послуг, хоча для ветеранів – все безкоштовно. Основна частина бюджету – це власна зарплатня Ніни Ковалів, яку вона отримує, продовжуючи працювати бухгалтеркою.

Але від іповенції нізащо не відмовиться, як вона сама каже, в центрі допомагає і людям, і коням.

Не пропустить

Психологу асистують коні: як на Запоріжжі повертають рівновагу захисникам 08.10.2025, 11:01 Ворог продовжує рух поблизу п'яти сіл на Запоріжжі, – DeepState 08.10.2025, 07:55