Родина

У відкритих джерелах місцем народження Артема Киська називається місто Запоріжжя. Сам він каже, що народився на Донеччині. Саме з Донецьким регіоном пов’язана більша частина його життя.

Інформації про батьків генерала у відкритих джерелах немає. Але в декларації містяться відомості про квартиру в Донецьку, яка належить йому на правах спільної власності з Киськом Іваном Івановичем (імовірно, батьком) та Оленою Іванівною Беспалою (може бути як сестрою, так і іншою родичкою та навіть неродичкою).

Одружений із Інною Станчевською, яка була директоркою приватного підприємства "Ларісса" – школи водіння, що зареєстрована 2010 року в Кіровському районі Донецька і належить Івану Киську та Любові Станчевській. У 2018 році претендувала на посаду заступника начальника відділу Держгеокадастру в Мангушському районі Донецькій області. На Станчевську зареєстрований ФОП, який спеціалізується на діяльності ресторанів та наданні послуг мобільного харчування на Київщині, де жінка зараз мешкає з дітьми.

Родина має двох синів – Михайла та Гліба. Обидва вже закінчили школу, молодший – 2024 року.

Освіта та професійна діяльність

Артем Кисько у 2001 році закінчив Донецький юридичний інститут (факультет кримінальної міліції) при Донецькому національному університеті.

Того ж року розпочав службу в органах внутрішніх справ – дільничним інспектором міліції у Кіровському районі Донецька.

Швидко підіймався по кар’єрних сходинках. Уже того ж 2001-го став оперуповноваженим карного розшуку, згодом – старшим уповноваженим.

У 2005-2006 роках кілька місяців працював начальник відділення дільничних інспекторів міліції Кіровського району.

2006-го очолив сектор карного розшуку Петровського районного відділу донецького міліції, після чого його діяльність впродовж 16 років була пов’язана саме з цим напрямком роботи.

2008-го став першим заступником начальника районного відділу – начальником кримінальної міліції Петровського району.

З січня 2012 року очолював Пролетарський районний відділ Донецької міліції, спочатку як виконувач обов’язків, згодом – як начальник. Наприкінці року перейшов на цю ж посаду у Петровський райвідділ.

У березні 2013 року очолив кримінальну міліцію Донецька.

У листопаді 2014-го – управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУМВС України в Донецькій області.

У березні 2015-го – управління карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області.

У травні 2018-го став заступником начальника – начальником кримінальної поліції ГУ Нацполіції в Донецькій області

Звідти у серпні 2022 року був призначений на посаду начальника ГУ Нацполіції в Запорізької області, на якій залишається дотепер.

У 2020 році здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук в Донецькому юридичному інституті МВС України. Має низку наукових праць.

Війна

На початку російської агресії проти України 2014 року донецька міліція не змогла захистити учасників українських акцій в місті від проросійських сепаратистів. Так, 13 березня відбувся найкривавіший мітинг, де загинув Дмитро Чернявський, якому посмертно присвоєне звання Героя України.

Під час останньої української акції в Донецьку, двотисячного маршу "За єдину Україну" 28 квітня, на її учасників напали люди у камуфляжі з битками, цепами, ножами та травматичною зброєю. Попри те, що напад був очікуваним, міліція Донецька залишилася бездіяльною.

Заступник начальника міліції Донецька – начальник кримінальної міліції Артем Кисько, коментуючи ці події наступного дня, заявив, що міліція нібито нічого не знала про підготовку провокацій проти учасників акції, а для охорони громадського порядку зробила все можливе. Хоча напередодні місцеві ЗМІ, посилаючись на сепаратистські пабліки, прямо писали: "Сепаратисти готують напад на учасників маршу за єдину Україну у Донецьку".

Разом із тим наступного дня Кисько визволяв із захопленої сепаратистами будівлі Донецької облдержадміністрації студентів, яких бойовики взяли у заручники після маршу. "Мені з напарником довелося, можна сказати, викрасти цих хлопців", – розповідав Кисько.

Він і далі залишався в Донецьку. 9 травня вів перемовини із "загоном приїжджих кавказців", аби евакуювати працівників патрульної служби міліції, які прибули до Донецька із Хмельницького. Це вдалося.

Брав участь в охороні від мародерів гіпермаркету "Метро", але згодом пояснював, що правоохоронцям довелося відступити через наближення бойових дій.

У липні 2014 року Кисько був по суті викрадений на вулиці в Донецьку та доставлений в захоплену будівлю СБУ до так званого "заступника командувача збройними силами Донецької Народної Республіки" "Абвера" – Сергія Здрилюка. Той вимагав присягнути на вірність "народу ДНР" – Кисько відмовився. "Абвер" його відпустив.

Брав участь в операції з вивезення з окупованого Донецька майже 600 одиниць зброї та прапора або прапорів чи то українських, чи то Донецької області. Перекази різняться. Сам Кисько в інтерв’ю говорив про один прапор – міліції Донецька.

Увійшов до складу загону "Тайфун", який був створений з оперативників для виконання завдань штабу АТО.

Із групою колег вирушив до Іловайська під час запеклих боїв за місто наприкінці серпня 2014-го із завданням забрати полонених іноземців та відвезти до Маріуполя. Група забрала кілька полонених і змогла вислизнути з оточення.

У лютому 2015-го разом із колегами відбивав від чеченців міськвідділ Дебальцевого.

Знову зміг вирватися з оточення, під час чого був поранений в руку. Аби її врятувати знадобилося кілька операцій та тривале лікування.

Після поранення

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року зустрів у Маріуполі. Разом із колегами патрулював вулиці, забирав поранених, відвозив до лікарень, забезпечував питною водою, продуктами, теплими речами бомбосховища.

Навіть забезпечив у блокадному місті укладання шлюбу між тероборонівцем та його коханою дівчиною. "Весілля відбулося в укритті, а шлюб було зареєстровано за згодою заступника начальника поліції Донецької області Артема Киська, владою, наданою йому під час воєнного стану", – повідомляли ЗМІ.

Із серпня 2022 року очолює поліцію Запорізької області.

У регіоні за його керівництва сформовано найчисельнішу в Україні мережу піших та автопатрулів, нещодавно додалося аеропатрулювання. Організована евакуація та медична допомога населенню прифронтових територій. Поліція документує злочини колаборантів та наслідки обстрілів.

За ініціативи Киська у Запоріжжі створено юнацький патріотичний рух "Байда".

У 2024 році Киську було присвоєно звання генерала поліції третього рангу.

Статки

На дружину Киська оформлені земельні ділянки на окупованій частині Донецької області:

• земельна ділянка площею 554 "квадратів" у місті Донецьк, у власності – з 2016 року;
• ділянка площею 2 0000 "квадратів" у селі Покровське Донецької області неподалік Азовського узбережжя, у власності – з 2018 року;
• ділянка площею 5 000 "квадратів" у курортному селищі Урзуф на узбережжі Азовського моря, у власності – з 2019 року;
• ділянка площею 1200 "квадратів" у курортному селищі Урзуф на узбережжі Азовського моря, у власності – з 2019 року.

На Артема Киська з 2021 року оформлені земельні ділянки площею 3 232 та 29 434"квадрати" у селі Романівка Краматорського району Донецької області.

Також подружжя має кілька квартир:

• квартира площею 36,2 кв. м в Донецьку частково належить дружині Киська з 2007 року;
• квартира площею 71,1 кв. м в Донецьку повністю належить дружині Киська з 2016 року;
• квартира площею 75,6 кв. м в Маріуполі належить Артемові Киську та його синам із 2018 року;
• квартира площею 84,7 кв. м в Донецьку належить Артемові Киську на правах спільної власності з Іваном Киськом та Оленою Беспалою;
• діти та дружина Киська з літа 2022 року користуються квартирою площею 74,5 кв.м у селі Новосілки Київської області;
• Артем Кисько користується кімнатою в Запоріжжі площею 40,6 кв. м із літа 2022 року.

Голова Маріуполя Юрій Хотлубей і начальник ГУ Нацполіції Донеччини В'ячеслав Аброськін вручають Артему Киську та його дружині Інні ключі від службової квартири в Маріуполі у 2015 році. Фото: fakty.ua

На дружину Киська оформлений єдиний транспортний засіб подружжя – Toyota Highlander 2019 року випуску, придбана 2021 року.

Доходи подружжя у 2024 році становили 6,5 млн грн. Левову частку складає дохід від підприємницької діяльності дружини: 4 941 000 грн. Це, утім, не завадило їй отримати ще 10 000 грн соціальних виплат, у тому числі виплати ВПО.

Дохід поліцейського складався з:

• 1 509 937 грн – заробітна плата за основним місцем роботи;
• 83 690 грн – заробітна плата, отримана за сумісництвом, у Донецькому державному університеті внутрішніх справ;
• 1 000 грн – соціальна допомога;
• 6 000 грн – соціальні виплати, у тому числі виплати ВПО.

Дружина Киська має кошти у готівці: 30 000 доларів США та 2 046 000 гривень. А також – на банківських рахунках: 4 008 грн та 1 812 грн.

У Артема Киська в банках є 207 824 грн та 10 000 дол.

Окрім того, поліцейський вказав у декларації гроші на рахунках сина Гліба – загалом: 1 665 грн.

Нагороди

Артем Кисько має низку державних нагород:

• орден "За мужність" ІІІ ступеня;
• орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• відзнака президента України "За участь в антитерористичній операції".

А також – відомчих:

• нагрудний знак "За заслуги в карному розшуку України";
• медаль "За доблесть і відвагу в службі карного розшуку" ІІ ступеня;
• вогнепальну зброю (двічі – у 2017 та 2022 рр.);
• нагрудний знак "За відзнаку в службі" ІІ та І ступенів;
• медаль "За сумлінну службу" ІІІ ступеня;
• медаль "Захиснику України";
• медаль "За сприяння Збройним силам України".

Хобі

Займається спортом. У 2019 руці брав участь в "Іграх нескорених": змагався у двох дисциплінах – пауерліфтингу та веслуванні на тренажерах

У 2020 року вийшла друком збірка есеїв та оповідань Киська "Некомбатанти" про участь працівників поліції в антитерористичній операції на сході країни. Персонажі творів – реальні. Ілюстрації до книги виконала українська художниця та волонтерка литовсько-польського походження Беата Куркуль на основі архівних світлин.