
Вчетверте відвідує Україну та пише про неї для сербських ЗМІ. Італійський журналіст-фрілансер розповів колегами в Центрі журналістської солідарності Запоріжжя про те, що побачив в регіоні, а також про сприйняття боротьби українців у Сербії, інформує "Справжнє".
Крістіан Росс, італійський журналіст-фрілансер, родом з Рима, друкується у вітчизняних виданнях, але останнім часом здебільшого пише для сербських як друкованих, так й інтернет-ЗМІ. Уже кілька років він працює у Сербії, викладає італійську мову і культуру в університеті міста Новий Сад.

Україну відвідує вже вчетверте. Перший раз гостив в одеських друзів ще до великої війни. А після повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, йому закортіло знову побачити Україну. Був в Одесі, Дніпрі, Миколаєві, а цього разу ще й на Херсонщині, і вдруге – на Запоріжжі.
"Дуже боляче бачити й чути розповіді запоріжців, яких евакуювали з тимчасово окупованих територій. Люди зі сльозами на очах діляться своїм горем. Сумують за покинутими домівками, нажитим, де тепер орудують російські окупанти", – ділиться пан Крістіан.
Журналіст згадує жінку, з якою нещодавно говорив. У своєму будинку вона залишила ввімкненою відеокамеру спостереження. Загарбники відеокамеру все ще не помітили. Тож жінка поділилася із Крістіаном, як крається серце, коли вона спостерігає за загарбниками, що хазяйнують в її домі: "поводяться по-свинськи в моїй хаті, на кухні й залі", – переказує італієць її розповідь.
За словами Крістіана, українці, які постраждали від російської окупації і змушені були покинути рідні села й хати, дуже подібні до сербів. Власне, ситуація в певній мірі подібна, як вважає він. І тут, і там переселенці – з корінням вирвані люди. Це трагедія, особливо для літніх людей, бо молодь швидше адаптується на новому місці.
"Молодь більш живуча, вміє приховувати негаразди, біль і, що важливо, має внутрішній потенціал рухатися далі – знаходити житло, роботу. Молодь – це молодь. Їм треба любити, одружуватися, народжувати дітей – продовжувати свій рід. Й це природно. А ось літні люди – це проблема. Старики живуть надією, що повернуться до своїх домівок, у свої села, міста. Та ми ж розуміємо, що цього не станеться ані завтра, ані за рік, можливо, через десятиліття. У Сербії багато таких. Старики дуже тяжко приживаються на новому місці. Втім, є одна вельми важлива відмінність. В Україні немає такої масованої російської пропаганди, як в Сербії", – зазначив пан Крістіан.
За його словами, в Сербії російська пропаганда ллється звідусіль – "з кожного чайника".
"У містах серби більш свідомі. Десь процентів сімдесят розуміють, що відбувається в Україні, і підтримують. А ось в селах 100% – за Росію. В Україні – люди патріотичні, люблять свою країну, й мужньо чинять опір російським окупантам", – додає журналіст.
Публікації, де він розповідає про патріотичних українців, далеко не всіма в Сербії сприймаються адекватно. Бувають погрози в соцмережах та одного разу – на вулиці.
В Італії, за словами пана Росса, українська тематика в ЗМІ дуже актуальна. Італійці цікавляться, що відбувається в Україні, як й чим живуть люди в прифронтових зонах. Наступна його публікація буде про запорізьких містян та переселенців, про філармонію й університет, святкування Великодня тощо.


Нагадаємо, біженці з Запоріжжя розповіли, як почуваються за кордоном на п’ятому році великої війни.