Пошуки приміщення, обгорілі після обстрілів російськими загарбниками кабінети, брак студентів і невичерпний ентузіазм – "Справжнє" дізнавалось, як працює релокований до Запоріжжя Пологівський професійний ліцей.

У триповерховій будівлі в Запоріжжі ліцею належать лише частина приміщень. Втім і вони далеко не всі сьогодні функціональні: торік заклад зазнав обстрілів з боку російських військових, і частина кабінетів вигоріла, поновити вдалося не всі.

"Коли ми сюди заїхали, приміщення було занедбане, без опалення, із грибком на стінах... Але колектив, якому довелось фактично починати з "нуля", радів і цьому, адже далеко не всі отримують другий шанс займатися улюбленою справою життя", – згадує заступник директора Олександр Полянський.

Оглядаючи будівлю, очільник ліцею показав, у якому стані зараз перебувають приміщення.

"Тут був клас, тут – зона спорту та відпочинку для дітей. Поновити поки не можемо – аварійна стіна після пожежі. Цікаво, що дошка, яку ми вивезли з Пологів, майже непошкоджена", – показав пан Олександр.

Також він розповів, що кістяк колективу виїхав з окупації і повернувся до роботи в Запоріжжі. Згодом долучились кілька місцевих викладачів.

Спочатку в новому приміщенні з любов’ю облаштовували кожен закуток, а потім самим довелося обдирати залишки шпалер, штукатурки, скла після російського обстрілу…

"Але ми не втрачаємо оптимізму і надії. Правда?", – звернувся чоловік до викладачів і отримав стверджувальну відповідь.

Далі Олександр Полянський провів до кабінету, який вдалося швидко відновити, – царини Ганни Стобінської. Вона прийшла до ліцею цього навчального року, викладає біологію, хімію, географію, очолює методкомісію з загальноосвітніх предметів.

"У нас скоро помідорчики будуть. І полуничка. А ось тут зелень, яку наші студенти-кулінари додають до страв. Усе це з дітками вирощуємо", – з любов’ю продемонструвала викладачка численні вазони.

Каже, що це не все: на вулиці ще ростуть квіти та овочі.

Майже навпроти кабінету природничих наук – приміщення майбутнього музею. Тут і те, що вдалося релокувати, і подаровані експонати, і зроблені власноруч дітьми та колективом глиняні горщики, мотанки, вишиванки, прапори, малюнки...

"Цей експонат ми бережемо найдужче,– показав Олександр Полянський першу вивіску ліцею, пошкоджену вибухом і пожежею. – Коли приміщення повністю відновиться, вона посяде центральне місце в нашому маленькому музеї".

Але найважливіше питання, яке турбує нині, це – як займаються студенти в умовах ледь не постійних тривог.

"Ми організували навчання так, що в ліцеї одночасно перебуває небагато людей – насамперед, ті, в кого практика. Інші мають змогу навчатись асинхронно: долучитись до заняття, потім переглянути записаний урок, поставити питання викладачам, повернутися до теми згодом", – пояснив заступник директора дорогою до відремонтованого підвалу, де розмістилась лабораторія та укриття.

В укритті є запас води, печива, подушки та постіль на випадок тривалих тривог.

А трохи далі – в лабораторії – кипить робота. Тут працює як місцеве обладнання, так і техніка, подарована благодійниками зі Швейцарії. На ній студенти разом з майстринями виробничого навчання печуть пиріжки та хліб, варять супи та каші, нарізають салати та бутерброди… Поспішають, бо на ці комплексні обіди очікують захисники, яких підтримує ліцей.

Сьогодні на кухні переважно ті, хто вступив після 9-го класу. Втім, серед студентів є й дорослі. Наприклад, колишній футболіст, який після завершення кар’єри нарешті здійснив дитячу мрію – вчиться на кухаря.

"Намагаємося так спланувати навчальний процес, щоб можна було отримати та зрозуміти теорію та мати багато практики. Бо через окупацію, пандемію та війну діти й так втратили багато, і не тільки знань. Наприклад, комплексні гарячі обіди наші студенти готують щодня. Зварювальники практикуються зараз на заводах, але ми вже доводимо до ладу власну майстерню", – розказав пан Полянський.

Заклад теж втратив чимало: власну прописку і приміщення, кілька напрямків спеціалізації, частину викладачів, кількість студентів.

"Якщо раніше ми випускали понад 700 учнів, було по 28 груп, то зараз маємо 254 студента в 9 групах", – говорить методист Людмила Данилова.

Фахівчиня працює в ліцеї практично з перших днів його роботи. Пам’ятає всі зміни, які відбувалися, каже таких жахів, як з початком повномасштабного вторгнення не було ніколи:

"Боляче було спостерігати, як заклад, якому ти з колегами віддаєш усю душу, за право навчатися в якому конкурували діти з усієї країни, окупант перетворює на смітник, як у дворі палають підручники, зокрема з історії, українська література. Боляче було й їхати з дому… Але, гадаю, ми ще повернемося в рідні стіни і знову відновимо навчання в Пологах", – поділилася Данилова.

За її словами, з понад десятка дисциплін нині залишились менше половини – найбільш актуальні на ринку праці.

"Сьогодні ми готуємо спеціалістів за трьома напрямками: громадське харчування, зварювальне виробництво та електротехнічний напрямок. Ми не готуємо вчених – ми готуємо якісних робітників, за спеціальностями, які затребувані завжди. Нашою родзинкою є те, що ми ставимося з душею до кожної дитини",– підсумовує методист.

Восени Пологівський професійний ліцей відзначить 50 років із дня заснування. За словами колективу, попри всі зміни та виклики війни, в закладі вдалося зберегти головне – згуртованість команди, гнучкість освітнього процесу, відкритість до студентів і віру в майбутнє. Вже незабаром тут розпочнеться нова вступна кампанія, а сам ліцей, попри вимушений переїзд і втрату рідного дому, продовжує працювати та будувати плани на майбутнє.

Читайте також: Ще один навчальний рік під обстрілами: для запорізьких школярів пролунав останній дзвоник

Не пропустіть

Півтора роки життя "на нулі": запоріжанка розказала про звільнення Роботиного 02.06.2026, 10:46 Не менше 20 ударів по інфраструктурі: ворог здійснив масовану атаку на Запоріжжя 02.06.2026, 07:17