
Понад 30 автівок взяли участь в автопробігу пам’яті в Запоріжжі у суботу, 28 березня, передає "Справжнє".
Автопробіг почався біля парку "Дубовий гай". Звідки колона автівок у супроводі поліції рушила в бік вокзалу "Запоріжжя-1", а потім проїхала проспектом Соборним до площі Запорізької. На площі Поляка акція завершилась.


.jpg)

Серед учасників акції – пані Катерина. Її чоловік боронив Україну з 2014-го. На початку повномасштабної війни – на Харківському напрямку.

"Він весь час виконував завдання на складних ділянках. У 2022-му не покинув служити, так само захищав країну, але мав два інсульти. В 2023 році йому довелось списатися. Після третього інсульту, на жаль, мій Сергій помер", – розповідає Катерина.
Жінка каже, що, поки чоловік боронив країну, вона деякий час залишалась в окупації на Донеччині. Пізніше виїхала до Запоріжжя.
.jpg)
Пані Оксані з чоловіком також довелось пережити окупацію – в Роботиному на Запоріжжі.
"У 2023 році ми опинились в окупації. Ужее повністю зруйновано було все навкруги. Наш будинок теж. Ми залишались в одній кімнаті без даху. Мама чоловіка, чоловік та я. Ховалися в руїнах будинку. Загалом нас в селі залишалось семеро, і коли наші наступали на тому напрямку, ми їх дочекалися", – розповідає жінка.
Вона згадує, як побачили своїх.
"Була цікава ситуація: в селищі йшли бої, ми ховались на руїнах. Один з хлопців наших кричить побратиму: "Ти цей будинок перевірив?". А той відповідає: "Ні, зараз гранату кину й далі побіжимо". Ми ж не знали, що це свої, чоловік вилазить і каже: "Яка граната? Ви нас щодня ходили перевіряли". А потім бачимо – у них шеврони ЗСУ. Це така була радість! Нас евакуювали до Запоріжжя", – продовжує Оксана.

Після евакуації з Роботиного її чоловік пішов захищати країну, за два місяці зник безвісти під Авдіївкою.
"Два роки я сподівалась, що він живий, а торік був обмін тілами з Росією, і його останки повернули на батьківщину. У січні на Хортиці відбулось урочисте прощання, поховали в столиці", – ділиться дружина полеглого.

Чоловік пані Аліни, ще однієї учасниці пробігу пам’яті, загинув під Покровськом в лютому 2025 року. Жінка розповідає, як із початку повномасштабної війни вони разом активно волонтерили, але в 2024-го чоловік вирішив, що цього недостатньо й пішов у військо добровольцем.
Зараз Аліна активно займається міською програмою "Герой на щиті", яка певний час практично не працювала.
"Почала працювати десь рік тому – після того, як в мене загинув чоловік. Ми самі побачили, як відбувається поховання героїв у нас в місті й зрозуміли, що так не має бути. Було все неорганізовано, для родин не було підтримки. Ми зібрались з дівчатами, які так само пройшли смерть чоловіків. Всі дівчата, які зараз працюють в цій програмі, вони розуміють біль родин, які втратили рідних захисників", – розповідає пані Аліна.
Жінка додає, що зараз за цією програмою можна отримати 30800 грн на поховання загиблого воїна та почесно провести захисника в складі колони, що рухається містом на острів Хортиця, де відбувається урочисте прощання.
Чоловік Ольги Валерій Востріков загинув при виконані бойового завдання. До війська долучився на початку повномасштабної війни. Спочатку служив в лавах запорізької ТРО, а потім на Донеччині.

"Загинув при виконанні бойового завдання в липні 2023 року в Новосілці Донецької області. Був артилеристом, командиром гармати", – розповідає пані Ольга.

До "повномасштабки" Валерій працював далекобійником, в лютому 2022-го мав їхати в Німеччину, але залишився й пішов на війну.
"Звісно я як дружина відмовляла його, і мати відмовляла. Це війна – ми розуміли, чим все може скінчитися. Але він рвався й ніхто не міг його утримати. Тим паче, що в нього дід загинув на війні теж", – додає Ольга.

Ірина прийшла підтримати родичів загиблих. У руках – табличка з іменами героїв, які віддали життя за Україну.
Автопробіг пам’яті в суботу зустрів на своєму шляху дві колони "Герой на щиті" – місто проводжало в останню путь ще двох своїх захисників.
Читайте також: "Україна житиме. Ми не зламаємось": як у Запоріжжі проводжають полеглих героїв