
На базі Запорізького регіонального офісу громадської організації "Захист держави" відбувся публічний захід, присвячений темі перехідного правосуддя – механізмів, які держава застосовує під час або після збройного конфлікту для подолання наслідки окупації, відновлення справедливості, недопущення повторення злочинів, інформує "Справжнє".
Чи будуть покарані ті, хто співпрацював з окупантами? Чи отримають люди компенсації за зруйноване житло і втрачених близьких? Чи вистачить ресурсів у правоохоронної системи, щоб розслідувати тисячі злочинів? Ці запитання болять кожному, кого торкнулася окупація. І поки вони залишаються без чітких відповідей – Запоріжжя вже починає їх ставити вголос.

Захід зібрав представників Бердянської, Мелітопольської, Василівської, Пологівської та Запорізької громад – людей, для яких ці питання не є абстрактними. А спікеркою стала керівниця кризового медіацентру "Сіверський Донець" та членкиня правління Української Миротворчої Школи Олена Ніжельська.

Фахівці виділяють п'ять ключових напрямків перехідного правосуддя:
Найболючіше питання – колаборація. Дискусія відразу торкнулася теми, яка розколює суспільство: як ставитися до тих, хто залишився на тимчасово окупованій території і продовжує там жити та працювати.

"Важко формувати своє сприйняття до людей, які вирішили залишитися на тимчасово окупованій території і працюють в школах, лікарнях, житлово-комунальному господарстві. Розмова була непростою, ми більше ставили запитань, ніж отримували відповіді", – зауважила Олена Ніжельська.
Один з учасників сформулював суть проблеми відкрито: серед тих, хто залишився, є різні люди. Як ті, хто свідомо допомагав окупантам, так і ті, хто намагався вижити, і хто зберігав проукраїнські позиції навіть в умовах окупації.

Чинне законодавство поки що не дає інструментів, щоб чітко розрізнити ці категорії і справедливо відреагувати на кожну з них.
"Нам вже зараз потрібно змінювати законодавство, наблизити його до реальних дій і справедливих вироків. Щоб зараз ті, у кого є хоча б думка зрадити, сто разів подумали, чи варто це робити", – наголосив начальник Комиш-Зорянської військової адміністрації Ігор Гнатуша.

Він зазначив, що робота ведеться, але її темпи не задовольняють суспільний запит на справедливість.
"Ідуть вироки, просто не так швидко, як ми хочемо. Є підозри і очевидна співпраця з окупантом – вони всі на олівці, структури з ними працюють. Але цей процес роками затягується", – говорить керівник ВА.
Окремий виклик – люди, щодо яких вже є судові рішення, але які фізично перебувають на окупованій території і недоступні для правосуддя. Як виконувати такі вироки після деокупації – питання, яке ще чекає на законодавче вирішення.

Учасники також обговорили механізми компенсацій за зруйноване житло, втрату здоров'я та загибель близьких – і визнали: прозорої та дієвої системи відшкодування в Україні досі немає. Окремо йшлося про необхідність очищення органів влади на деокупованих територіях, реформу судової та правоохоронної систем і відновлення довіри громадян до держави.
Ця розмова не дала готових відповідей – але, мабуть, поки що важливішим є саме готовність ставити складні запитання.
"Україна підійде до моменту, коли ми маємо розробити національну концепцію перехідного правосуддя", – підсумувала Олена Ніжельська.
У Запорізькому осередку ГО "Захист держави" переконані: такі діалоги треба продовжувати. Бо саме з них виростає і громадянське суспільство, і спільне розуміння того, якою має бути справедливість після перемоги.