
Головне досягнення переговорів – гарантії безпеки ратифікує Конгрес. Іншими словами, на відміну від Будапештського меморандуму, який був політичним зобов’язанням, ці гарантії, схоже, матимуть статус міжнародного договору, який є обов’язковим до виконання.
1. Якщо це так – це, справді, величезний плюс для нас. Правда, поки ми лише чуємо про загальні обриси без деталізації. Включно з тим, що в "першій редакції" США давало ці гарантії лише на 15 років. Одним словом, треба чекати остаточного документу, хоча повторюся, на словах це виглядає позитивно.
2. Я вже писав свого часу, що з приходом Кушнера, американці змінили переговорну стратегію. Вони розділили переговорні пункти на території і "все інше". Так от, зараз, схоже, це "все інше" повністю (практично повністю) погоджено з Україною. Далі американці зустрічаються з росіянами.
Якщо росіяни погоджуються, Україну змусять піти на територіальні поступки. Формулювання буде знайдене.
3. Чи готовий Путін погодитися на заморозку? Я вважаю, що він тягнутиме час. І повторю те, що писав неодноразово: для нього перемога це не лише території. Це зняття санкцій і повернення в геополітику.
В цьому контексті є ряд запитань на які нема поки що відповіді.
4. Виходячи з вищевказаного, мені здається, що Путін спробує ще трохи потягнути час, очікуючи дива. Починаючи з 2024 року він і його оточення мислять доволі короткими часовими лагами. Тому зараз він спробує відтягнути рішення.
На скільки?
Відповідь дуже проста: на скільки зможе, щоб не посваритися з Трампом. Він вже перестав боятися Трампа, але, сваритися з ним, він все ще боїться. (Всі хто в коментарях писатимуть про Трампа-російського шпигуна і тому подібне будуть забанені. Пишіть це в себе чи на сторінках конспірологів).
5. Якщо РФ і США все ж дійдуть згоди,
Україну змусять вийти з Донбасу. Під яким соусом поки неясно, але формулювання буде придумано.
На жаль, схоже, що нас готують до референдуму (точніше це буде якийсь плебісцит) з відносно розмитими формулюваннями.
На сьогодні, суспільство розділене по питанню проведення такого референдуму (44% за, 35% проти, 21% не визначилися). Але, схоже, рішення про референдум є таким, що обговорюється, як пріоритет. Тим більше, що в Раді для ратифікації такого договору невідомо чи будуть зібрані голоси. Хоча справа Кіселя, безумовно, зробить частину парламенту більш слухняною.
Джерело: сторінка Вадима Денисенка у Facebook