
Останні події викликали справді тектонічні зсуви в ставленні українців до діючої влади й українській політиці взагалі.
Схоже, в Зеленського не буде виходу, крім віддати Єрмака та уряд, а також сильно обмежити свій вплив на тотальне керування країною.
Думаю, він уже розуміє, що матеріалу проти нього в НАБУ (читай: американців) достатньо й стосується він далеко не лише Енергоатому, а тому може бути оприлюднений в будь-яку хвилину.
То що ж далі?
Я категорично не вірю в коаліційний уряд національної довіри. От просто категорично. Опозиція, котра погодиться увійти в коаліцію на правах молодшого партнера, коли стосунки зі старшим катастрофічні, не просто не змінить ситуацію, а й серйозно втратить напередодні виборів, котрі так чи інакше в 2026 відбудуться.
Я також маю великі сумніви щодо уряду технократів. Бо він практично ніколи не здатний опиратися на серйозну підтримку парламенту, а надто в наших умовах, коли одна фракція в рази переважає інші. Та все ж, це в нинішній ситуації – найменше зло. До того ж, є один нестандартний хід, котрий, імовірно, здатний забезпечити уряду нормальну коаліційну підтримку.
В умовах, коли Зеленський настільки ослаблений і чутливий до думки Заходу, можна було б спробувати переформатувати коаліцію без виборів. І на це здатний лише Порошенко, якби його обрали Головою ВР.
За цих умов центральним питанням буде склад уряду. Попри всі кадрові проблеми в країні, гідні люди є. Я накидав орієнтовний список міністрів, котрі могли б бути прийнятними для основних політсил і західних країн (і навіть тотально зневіреного народу).
Найперше ім’я, котре приходить в голову на посаду кризового премʼєра - це, звичайно, Яценюк. Проблеми лише в його тефлоновому антирейтингу й партійності (наразі, дещо уявній).
Тож, якщо ні, то найліпший кандидат, як на мене, це Володимир Омелян.
Тим паче не знаю, чи варто залазити з кандидатурами в сферу відповідальності президента – оборону та зовнішню політику. Якщо так, то Сергій Наєв і Андрій Заєць.
Обговорюйте і доповнюйте. Думаю, і політикам це буде цікаво.
П.С. Ні з ким із "кандидатів" я їхнє "висунення" не обговорював. Як і з керівниками політичних сил. Просто намагаюся подумати, камо грядеш.
Джерело: сторінка Карла Волоха у Facebook