Україна в 100500 раз довела всім, хто досі сумнівається, що саме наша країна хоче миру.
Президент Зеленський буквально, до найменшої деталі, виконує все, чого вимагає від нього Дональд Трамп. Виконує, незважаючи на очевидну їб@нутість і заангажованість намаханого американського діда.
Часто критикую імпульсивні і хаотичні дії української дипломатії, але у Стамбульському кейсі придратися немає до чого. Вся партія була розіграна бездоганно.
Президент погодився на зустріч, прилетів особисто в Анкару без будь-яких умов. Прилетів з усіма своїми топперемовниками і показав, що українська делегація готова до перемовин на найвищому рівні.
Тут Путін міг би ускладнити нам життя, якби прислав якогось важковаговика на кшалт Лаврова чи Патрушева і вимагав їх зустрічі із Зеленським особисто. Це була б неповага до статусу президента України, але Трамп змусив би зустрічатися і поставив би Зеленського у незручне становище.
Але, слава богу, наші вороги зарозумілі дебіли, які втратили почуття реальності. Тому, замість зробити сильний крок, вони зробили зарозумілий крок: прислали делегацію з неймовірно низьким рівнем повноважень і виглядали абсолютно неадекватно на фоні топової української присутності у Туреччині.
І слава богу, що внаслідок свого марнославства і розумової недостатності, Мединський почав хизуватися, що Росія може воювати вічно, а наступного разу буде вимагати вже Харківську і Сумську області. Це просто 100% зізнання маніяка, що він не планує зупинятися.
Власне, я не знаю, які ще треба докази того, що Україна хоче миру, а Росія війни. Ситуація настільки очевидна, що можна впевнено стверджувати, що не бачити справжніх паліїв війни може тільки повністю заангажована людина, на кшалт Дональда Трампа. Бо навіть повним ідіотам все абсолютно зрозуміло в цьому кейсі.
Я думаю, на цьому Україна має припинити переконувати в своїй миролюбності тих, хто досі робить вигляд, що їм треба ще якісь докази. Україна має зафіксувати своїх союзників і ворогів, не намагаючись робити вигляд, що ворогів можна якось перетягнути на свою сторону. Бо не можна. Все є таке, яке воно є і всі вже давно обрали свою сторону у цій війні.
Замість цього треба концентруватися на надійних союзниках і кинути всю свою увагу туди, не розпорошуючись на безглузді речі і стопіццоту демонстрацію своєї миролюбності. Особисто я вже не хочу ніякого миру, я просто хочу щоб вони всі повиздихали і їх ніколи більше не було.
Джерело: сторінка Сергія Марченка у Facebook