За останні місяці в селі Біленьке Запорізького району стало суттєво страшніше. Місцеві кажуть: з окупованих територій долітає дедалі більше – від "шахедів" до керованих авіабомб.

"Набагато більше стало "шахедів", загалом дронів літає. Майже кожного дня немає світла. Страшніше стало. Людей майже немає: люди виїжджають", – говорить жителька Біленького пані Ольга.

Вона з чоловіком зараз нечасто гуляють вулицями рідного села, бо на відкритому просторі є постійний ризик потрапити під обстріл. На берег обмілілого Каховського водосховища подружжя не виходить вже пару років.

"Ходимо тільки за необхідності, коли продукти треба купити тощо. І то дуже обережно, бо зараз взимку дерева голі, навіть нема куди сховатись, якщо що. На берег не ходимо, бо там особливо небезпечно. Каховка обміліла – з того берега постійно полюють на цивільних", – розповідає жінка.

Її чоловік пан Олександр додає, що багато рибалок загинули від дронових атак ворога саме на береговій лінії.

"Не поодинокі випадки. У сезон люди виходять щось зловити – обов'язково дрони ворожі налетять. Уже стільки людей там загинуло… Воно того не варто", – каже чоловік.

Від окупованих територій Василівського району до Біленького приблизно 20 кілометрів через водосховище. Із кожним днем ця відстань скорочується, оскільки води стає дедалі менше. Тому обстрілювати мирне населення росіянам дедалі "зручніше".

Попри це, у селі залишаються родини з дітьми, зокрема багатодітні.

"Постійно боїмося. І діти бояться, і ми, дорослі, боїмося за своє життя, за життя дітей перш за все. Стало гірше, значно гірше. Дітей не пускаємо до школи, хоча у нас змішане навчання – ми писали заяву. Вони ходили раз на тиждень до шкільного укриття – один день на ті три-чотири уроки. А тепер не пускаємо, тому що дрони ганяються за дітьми. Не тільки за машинами, але й за людьми", – жаліється місцева жителька пані Олена.

У жінки шестеро дітей. Попри постійні обстріли, кудись їхати не планує. Пояснює: нема куди.

"Де мене чекають з шістьма дітьми? Як можемо, так і живемо", – говорить вона.

Виживають, зокрема, завдяки допомозі, яку привозять благодійні організації, позаяк, як пояснює пані Олена, буває дуже важко кудись виїхати.

Чергова "доставка" – генератори й подарунки для дітей.

"Наші друзі з Німеччини постійно допомагають Запоріжжю. Особлива увага – багатодітним родинам, тимчасовим переселенцям і літнім людям, яким складно в цих умовах. У Біленькому ми охопили саме багатодітні родини: кожній привезли по класному німецькому генератору й кожній дитині – коробку з подарунками, де також є павербанки", – розповів голова благодійного фонду "Таврійські зорі" Олександр Солом’яний.

Отримує благодійну допомогу в Біленькому й родина Юлії. Жінка з чоловіком виховують п’ятьох дітей, яких за межі двору майже не випускають. Та діти і самі не хочуть.

"Старші навчаються дистанційно й допомагають з молодшими. Якщо ще влітку гуляли, то восени ситуація з ворожими обстрілами, на жаль, погіршилась. Дуже страшно стало, бо літають щодня. Все, що хочеш, летить. На днях було таке, що над хатою FPV висів. Дуже було страшно. Діти бояться – у них уже істерики починаються… Але поки що залишаємось вдома. Дуже вдячні за генератор, бо у нас часто після обстрілів немає електрики. А немає електрики, значить і опалення немає", – пояснює пані Юлія.

Багатодітний батько пан Андрій розповідає: росіяни цілеспрямовано полюють на мирних.

"Ви ж самі бачили, скільки спалених автівок на дорогах. Тут немає ніякої військової техніки, але щодня летить вороже "залізяччя". По кому вони стріляють? По мирному населенню, звісно", – констатує чоловік.

У Андрія з дружиною 13 дітей, переважно – неповнолітні. Родина кілька разів вивозила найменших на більш безпечні території, але потім повертала.

"Коли гаряче – від'їжджаємо, але в основному повертаємось, бо тут наш дім. Старші сини тут теж живуть і працюють", – говорить пан Андрій.

Досвід евакуації у родини є: на початку великої війни виїздили до Польщі. Повернулися за три місяці, бо сумували за домом.

"У Польщі, звісно, було спокійно, але все рівно це не свій дім, тому повернулись. Так, тут неспокійно зараз. Більш того, обстріли посилились, але діти звикли. Коли щось летить, вони хочуть подивитись: ми їх стримуємо – ховаємось у хаті, тому що більше нема де. Якщо ситуація погіршиться, то знов поїдемо", – каже дружина пані Ольга.

До початку повномасштабної війни Росії проти України у Біленькому проживали майже 5000 людей. Залишається вдвічі менше мешканців – під щоденним вогнем.

Улітку "Справжнє" вже розповідало про життя в Біленькому, тоді небезпека чатувала на мешканців переважно на березі водосховища.

Читайте також: "Діти плачуть": як збираються в евакуацію в селищі під Запоріжжям

Не пропустіть

Загиблу від дрона посадовицю провели в останню путь на Запоріжжі 15.01.2026, 15:02 Війська РФ продовжують рух під Запоріжжям, – DeepState 15.01.2026, 08:20