
У Лисогірці Запорізького району почастішали ворожі обстріли. Місцеві жителі кажуть, що ситуація погіршилась за останні пару місяців та благають про антидронові сітки, адже село залишилося без централізованого сполучення з обласним центром. Як живе Лисогірка сьогодні "Справжнє" дізнавалося у місцевих жителів.


У центрі працюють декілька крамниць, школа та сільська рада. Місцеві кажуть, що в школі є укриття, тому діти навчаються у змішаному режимі: і онлайн, і офлайн.

"У школу син ходить через день. Там є укриття, пункт незламності, генератори. Світла часто не буває, от лише нещодавно дали. Інтернет порваний, мобільного зв’язку немає. Щодо обстрілів, то буває – вже звикли. Але, мабуть, доведеться виїжджати найближчим часом", – каже місцева жителька Анастасія.
Пані Ольга – продавчиня в місцевому магазині. Розповідає, що торік поруч із їхнім будинком вибухнув ворожий "шахед". Цьогоріч також був обстріл неподалік.

"Не вперше обстрілюють. Після минулорічного обстрілу у нас вікна позносило, вибило двері, паркан поруйнований. Дах, слава богу, цілий. Наш будинок на березі річки, тому ми сюди переїхали – в центр, бо там зовсім лячно", – каже Ольга.
Раніше вона працювала в Біленькому, але через щільні обстріли, а також відсутність транспортного зв’язку між прифронтовими селищами, влаштувалась в крамницю в Лисогірці.

"У центрі Біленького теж в крамниці продавчинею працювала, але зараз туди ніяк не дістатися. Тому довелося звільнитися. Раніше мене чоловік забирав із роботи, а туди я їздила маршруткою. Але сьогодні це дуже небезпечно – дороги постійно обстрілюють", – додає жінка.
Лисогірці кажуть, що було б добре поставити антидронові сітки на трасі й повернути маршрутку. Серед тих, хто так вважає, – пані Наталія. Попри те, що має власну автівку. Жінка погоджується: маршрутного транспорту не вистачає, бо не всі можуть виїхати з села за потреби.

"Чесно, на маршрутках я не їжджу. Але бачу, що люди, які без транспорту, мають труднощі. Ловлять попутки, домовляються з кимось у групах. Кажуть, що можна до Розумівки доїхати, а там сісти в маршрутку, яка їде до "Універсаму". Але й до Розумівки чимось ще треба дістатися", – каже Наталія.
На думку старости округу, сітки потрібні, але лише на основній трасі, а не в самому селі.

"Маршрутки вже давно не їздять в Лисогірку через дронові обстріли. Дуже багато було влучень у транспорт: водії налякані, люди теж налякані. Але знаходять способи їздити попутками, якось домовляються між собою, хто їде на власній машині, підбирають інших. Було б добре, щоб по трасі натягнули сітки… У селі на дорогах робити поки не варто, тому що, коли летить щось над головою, то у людей є можливість швидко сховатись: у будинок забігти чи під дерево. А якщо будуть сітки, то заважатимуть", – вважає очільниця Лисогірського старостинського округу Біленьківської сільської ради Дарина Черненко.
Загалом вона охарактеризовує ситуацію в Лисогірці як терпиму, попри те, що дронових атак побільшало.
"Літає постійно, люди ховаються, але все рівно, ви ж бачите, що вдень гуляють в центрі селища, ходять по своїх справах. Багатенько людей і виїхало у нас", – додає староста.





Ближче до берега Дніпра ще гучніше. По одному з приватних будинків там росіяни запустили 13 БпЛА. Власниця дому пані Катерина каже, що за пару днів "прилетіло" дві "молнії" й 11 FPV.

"13 вибухів. Все тут зруйновано: вікна вибиті, дах повністю знесений. Поліція приїжджала й збирала уламки – і на землі, й на паркані, на деревах висіли. Спочатку 11, а потім ще два. Якийсь жах. Обидва рази, під час цієї масованої атаки, я була вдома… Було дуже гучно, тож ховалась під стінкою", – розповідає жінка.



.jpg)
.jpg)
.jpg)
Прихистив пані Катерину син. Втім, вона кожен день повертається на руїни власного будинку, щоб хоч щось прибрати.
.jpg)
"Я звикла у своєму будинку, звикла щось робити в городі, дбати про господарство. Як стався цей масований обстріл, син сказав, щоб я до нього переїхала, але я до нього тільки на ніч йду. Він машиною мене забирає ввечері, а зранку привозить назад – сюди. Мій чоловік помер минулого року, тож я тепер сама. Якби він був живий, можливо, швидше б тут все відновили", – говорить жінка.



Житель селища Олександр також мешкає ближче до річки. Каже, що отримав уламкове поранення на власному городі.

"Це трішки більше місяця тому сталося. Зараз вже затягнулося, а то, повірте, дірка така була, що можна було куряче яйце туди помістити. Я місяць в лікарні був", – розповідає пан Олександр.
Та додає, що селу не вистачає централізованих перевезень.

"З Біленького до Мар'ївки сітки поставили. А чому б і на нашій ділянці траси їх не зробити? Людей ще багато залишається в нашій громаді, і не у всіх є власні машини. А сітка – це який не який захист. Принаймні від прямого влучання", – говорить житель Лисогірки.
Зараз у селі залишаються більше ніж 200 людей, серед них десятки родин із дітьми.




Читайте також: У небі – дрони, на землі – "пелюстки": як змінилася Розумівка під Запоріжжям