Кушугум – центральне селище однойменної громади Запорізької області: 15 кілометрів до фронту та 600 дітей. Їхню обов’язкову евакуацію оголосили 2 січня – першим у цьому році наказом обласної військової адміністрації.

"Ну от виїжджати… А куди подіти тварин, наприклад? У мене троє котів, папуга – у свекрів, собака", – каже жителька Кушугума Катерина Мурашова.

У жінки троє дітей. Звістка про примусову евакуацію спіткала родину зненацька. Попри обстріли, їхати нікуди не збиралися, ба більше: планували ремонт будинку, куди нещодавно переїхали.

"Нарешті заїхали в цей будинок. Закупили ліжка для дітей. У кожного – окрема кімната. Робимо ремонт – дуже важко, не вистачає коштів... Але планували зробити душову – ванну кімнату, щоб було зручно. Чоловік із моїм батьком підготували все для встановлення бойлера, повели труби, підготували навіть місце для каналізації", – показує розпочаті роботи пані Катерина.

Вона працює вчителькою молодших класів у місцевій гімназії та все своє життя провела в рідному селищі. Тепер доведеться забути про плани на ремонт у власному будинку та збирати речі, адже до кінцевого терміну від’їзду – менше місяця.

Речей багато, вони необхідні родині, а часу недостатньо, як каже жінка.

"Хочеться ще техніку якусь перевезти. Ми сподіваємося, що це не надовго, що ми скоро повернемося. Це, як говорять, канікули. Але хочеться бути вдома – не хочеться нікуди виїжджати", – ділиться жителька Кушугума.

Не в захваті від переїзду і її діти. Старший син Артем каже, що на його вулиці мешкають усі його друзі.

"Чесно, дуже не хочеться виїжджати. Тому що я тут прожив 14 років – майже 15 уже. Я тут все знаю. Майже кожен куточок знаю. Тут усі мої однокласники й друзі", – говорить Артем Мурашов.

У Запоріжжі Катю з дітьми прихистить кума, яка має вільну квартиру, пообіцяла: родина житиме там стільки, скільки треба.

Головна причина, з якої з Кушугума вивозять дітей, – посилення російських обстрілів. За словами місцевих, ситуація невпинно погіршувалася протягом останніх пів року.

У середині грудня росіяни вдарили авіабомбами по приватних будинках поряд із місцевою гімназією. Дістали поранення жінка з дитиною, які йшли з неї.

Це сталося 17 грудня, у першій половині дня. Одна з очевидиць згадує, як це було.

"Я була в аптеці в центрі. Онука сама вдома була. Інтернет пропав – зв’язку немає. Як бабахнуло! Мене в аптеці на вітрину відкинуло. Я бігом вилітаю! А тут стовп диму – чорний гриб. Я біжу, а враження, що стою на місці. Поки я добігла додому, поки побачила, що онука ціла…" – розповідає жителька Кушугума Ірина Фарзалібекова.

Вона мешкає за пару дворів від місця атаки. Вибухова хвиля пошкодила будинок. Тож сім’я практично вже переїхала до Запоріжжя, але періодично повертається по речі. Пані Ірина каже, що 13-річна онука після вибуху поруч боїться бути в Кушугумі.

"Вона боїться, сидить, їй нічого не треба. Ні свої речі забрати, нічого. Трішки депресія в неї", – пояснює бабуся.

За словами ще однієї жительки Кушугума, пані Аліни, атаки росіян на селище – щоденні.

"Кожен божий день обстріли, щоночі й щовечора. Ракети, "шахеди" – все летить сюди", – говорить вона.

Пані Аліна разом із 16-річною донькою, яка все більше лякається вибухів, теж готується до евакуації.

"Уночі здригається, схоплюється, плаче. Кричить: "Мамо, я боюся, мамо, мені страшно, мамо, що робити, куди тікати?". Бігти, як ви розумієте, тут нікуди. До підвалу залізеш – тебе засипле, і не вилізеш звідти ніколи. В хаті? В хаті вікна", – розмірковує пані Аліна.

Зізнається: попри все, виїжджати не хоче. Утім, до кінця місяця все ж таки зберуться і поїдуть у Дніпро – до батьків чоловіка.

Її сусідці Аліні Золотарь, у якої двоє дітей, теж доведеться залишити рідне селище. У жінки – маломобільна мати. Тож пані Аліна вже розуміє, що це значно ускладнить переїзд.

"Зараз перше питання – організація дітей до евакуації. Про маму нічого не повідомила, і думаю, що будемо якось своїми силами вивозити її. Діти не хочуть виїжджати – діти плачуть. Тут все наше життя, ми нікому не потрібні ніде. Ніяка кімната в гуртожитку не замінить нам нашого будинку. Ніякі 10 800 гривень не компенсують умов, у яких перебували діти", – ділиться Аліна Золотарь.

Евакуйованим сім’ям обіцяють матеріальну допомогу – по 10 800 грн на кожного члена родини. Також у запорізькій міськраді стверджують, що релоковані родини, хоч і в гуртожитках, але розселятимуть окремо, враховуючи побажання.

"На сьогодні у нас вдосталь місць для того, щоб поселити людей та родини відповідно до їхніх побажань. З усіма людьми, які дали згоду на евакуацію, комунікує департамент соціального захисту населення: пропонує місця, адреси так, щоб їм було зручно добиратися до роботи або до закладу освіти, який вони обрали для своєї дитини", – коментує директорка департаменту соціальної допомоги Запорізької облдержадміністрації Світлана Лисенко.

У Кушугумській селищній раді кажуть, що рішення про евакуацію сімей ухвалили як превентивний захід.

"Ми добре пам’ятаємо попередній досвід селища Малокатеринівка. Ми також проводили там евакуацію дітей у примусовий спосіб. Базуючись на цьому, знаємо, що коли ситуація погіршується, то досить складно проводити евакуаційні заходи. Цього разу ми пішли на випередження, щоб дати час батькам з дітьми виважено прийняти рішення про евакуацію, про місця тимчасового перебування", – додає заступник голови Кушугумської селищної ради Владислав Василега.

У Кушугумі нині мешкають близько 8 500 людей, частина з яких – тимчасові переселенці, зокрема, із сусідньої Малокатеринівки, яка за останні пів року практично спорожніла і геть потрощена постійними російськими обстрілами.

У п’ятницю, 9 січня, запорізькі поліцейські вивезли з Кушугума ще 19 дітей із батьками.

Читайте також: 150 дітей за 15 км від фронту на Запоріжжі: чи потрібна місцевим евакуація

Не пропустіть

Куди суне ворог на Запоріжжі – зведення Генштабу ЗСУ 10.01.2026, 08:32 Від восьми до 14 годин без світла: як вимикають Запоріжжя 10.01.2026, 08:04