На рахунку Каріни Армлос п’ять виданих книг та 10 років, прожитих у Празі. Втім, велика війна стала водорозділом, що мотивував перейти на українську в побуті, приїздити з волонтерськими місіями в Україну та створити організацію Spilka, що стала центром культурного тяжіння українців у Чехії.

Каріна Армлос

Чи підтримує контакти з Україною? Як провела свою першу повітряну тривогу в Запоріжжі? Чому українцям, що приїздять у Чехію, часто потрібне щеплення від меншовартості й як чеські політики спекулюють на українському питанні? Про все це діячка української діаспори розповіла проєкту "На зв’язку".

"Мама напередодні війни казала, що все буде добре"

У Запоріжжі досі живуть брати і сестри, а також батьки Каріни, до яких у мирний час вона приїздила по кілька разів на рік. Тож за ситуацією напередодні війни родина письменниці слідкувала дуже уважно.

"24 лютого 2022 я прокинулась, і чоловік сказав, що почалася війна. Звісно ми перед тим чимало про це думали, але батьки говорили: "усе буде добре". Пам’ятаю, я казала мамі: "Мам, ти хоча б тривожну валізку зібрала?". А вона: "Каріно, думай позитивно, не притягуй погане". Тому моя перша реакція на початок війни – не неочікувано, однак, все одно жахливо. А перше, що ми зробили в той день, це вийшли на дуже великий мітинг на головній площі Праги. Тоді там зібралось близько сорока тисяч людей", – розповідає авторка.

Каріна Армлос у Празі 24 лютого 2022 року

Війна поляризувала чеське суспільство

Початок війни і мітинги зробили українців раптово видимими. За словами пані Каріни, чехи почали розуміти: не всі російськомовні це росіяни, з’явився запит на розуміння – хто такі українці. Втім, були у цього й негативні сторони.

"Допоки ми не почали виходити на мітинги за Україну, ніяких образ типу "їдьте назад, додому", не чула. Все це почалося після того, як ми почали виходити, і чеське суспільство почало на це реагувати. Звісно, це поодинокі випадки, хоча на мою знайому навіть напав чех, коли з її мови зрозумів, що вона українка. Тож все поляризувалося", – розповідає колишня запоріжанка.

У деяких аспектах, зі слів письменниці, ситуація частково нагадує відносини між Україною і Польщею, що останнім часом дещо загострились.

"Адекватні чехи, котрі розуміють, як влаштований світ, стали більше допомагати. Але люди, які вірили в теорії змов або шукали винних у власних проблемах, навпаки стали думати, що українці забирають їх кошти. І, на жаль, деякі політики цьому сприяють. Наприклад, вони кажуть: ми могли б підняти вам пенсії, але подивіться – нинішній уряд хоче віддати ці кошти українцям. Звісно, у Чехії і України нема таких гострих історичних сторінок, які Україна має з Польщею. Тож це не можна порівнювати, але навіть тут українську карту намагаються політично використовувати", – продовжує пані Каріна.

Каріна Армлос з іноземними волонтерами

Поява української культурної організації Spilka

Так чи інакше, війна згуртувала українців. Крім старих організацій, що презентували Україну класичними методами, через святкування Дня Незалежності або дня народження Шевченка, з’явилась купа нових, більш креативних і сучасних.

"Спілка" з самого початку була місцем культурного тяжіння. Ми мали мету показувати українцям культуру, яку вони не встигли побачити в Україні, бо переїхали 10 років тому, або ж не встигають стежити, як змінюється культурний простір сьогодні. До того ж, наша команда – це переважно південний схід. Ми ті люди, які вважають, що нас обділили у школі, не показували справжню культуру. Тож зараз нам доводиться самим перевідкривати для себе українське мистецтво, історію", – розповідає засновниця.

Заходи "Спілки"

"Спілка" працює саме з українцями, бо, як зауважує пані Каріна, є категорія її співгромадян, яким треба довести, що вони в Чехії не третій сорт, що вони чогось варті.

"Наприклад, є купа людей, що думає наступним чином: "Ми приїхали сюди, тож повинні тихенько сидіти, не наражатися, не ходити на мітинги. А що ви? Приїхали у чужу країну та ще й мітинги робите?! Не робіть українські заходи бо ви ж не у себе дома!". На жаль, такого дуже багато", – констатує дівчина.

Перший приїзд у Запоріжжя під час повномасштабної війни

З слів пані Каріни, вперше під час війни вона приїхала у Запоріжжя у 2024 році.

"І те тому, що моя подружка з Києва постійно їздить у Запоріжжя. Вона постила такі мирні сторіз, що я думала: боже, ну як це можливо?" – згадує вона.

Утім, саме цей приклад, попри страх, підштовхнув приїхати з мирної Праги у прифронтове місто.

"Мені страшно кожен раз, коли я приїжджаю у Запоріжжя. За пару днів до поїздки я вкладаю дітей спати і прощаюся з ними, бо думаю, що це мій останній раз. Не питайте, чому все одно їду (сміється): така я людина. Я припускаю, що можу не повернутись, але все одно їду", – каже дівчина.

Каріна Армлос

Перший приїзд залишив по собі дивні відчуття, як згадує пані Каріна.

"Ми сіли на кухні, зібралась уся моя родина, і тут починається перша сирена в моєму житті. До цього я була під час війни в Чернігівській області, Києві, але якимсь дивом не чула жодної сирени. Тобто не те, що вибухів, я навіть сирен не чула. А це літо, відкриті вікна, і моя автоматична реакція – підриваюсь зі стільця і хочу бігти. А всі сидять собі, продовжують жувати салатик і кажуть: "А що відбувається, куди ти біжиш?". А я: "Не знаю". Просто хочу бігти. Це моя реакція на небезпеку. А всі сидять сміються з мене. Тож, отака я була місцева божевільна на третьому році війни. Трошки посмішила Запоріжжя", – ділиться письменниця і громадська діячка.

Толерантність чехів до росіян

Звісно, за останніми статистичними даними, чехи стали гірше ставитись до росіян, але до цього, за словами пані Каріни, ставились добре. Невже ж досвід Празької весни нічому не навчив місцевих мешканців?

"Мабуть справа у тому, що тут живуть заможні росіяни. А всі люблять людей, котрі виховані, гарно одягнені. Тож, сюди доїжджає лише "еліта", освічені росіяни, які подобаються чехам. Саме тому чехи не вважають, що треба якось від них відгороджуватись. Вони не агресивні до російської культури, митців", – пояснює українка.

Каріна Армлос

З досвіду письменниці, теза про "росіян-жертв" також дуже поширена.

"Деякі чехи люблять ставити українців і росіян разом, давати їм шанс... У мене є приклад курсів для перекладачів, де треба було мати українську на рівні С2. Так от, чехи взяли якогось росіянця і запитали: ви володієте українською на даному рівні? Він каже: так, авжеж, тож його і взяли. А в якийсь момент курси починаються, і він каже: "Ой, а можна російською?". Це просто, щоб ви уявили рівень зарозумілості цих людей. Впевненості, що усюди обслужать рідною мовою", – обурюється дівчина.

На жаль, українці також сприяють своїй русифікації та не менше за чехів докладаються до виправдання росіян, як зауважує пані Каріна.

"Коли росіяни роблять івенти, українці до них ходять, приєднуються до російських спільнот, бо так зручніше. Таким чином вони породжують оце відчуття, що "одін народ", "война путіна", "на понятном язике" тощо. Для низки українців не принципово. Вони продовжують товаришувати, підсилювати російські спільноти, давати гроші на російський контент, таким чином оплачуючи власну русифікацію. Звісно, росіяни тут всі такі хороші, ліберальні… на перший погляд. Але, як показує практика, навіть діти, які народилися в Чехії і ніколи або рідко бували в Росії, можуть сказати: "Я радий, що бомблять вашу Україну". Це випадок із особистого досвіду, якщо що", – розповідає письменниця.

Відчуття спільноти: чому це важливо

Пані Каріна наголошує на важливості культурного просвітництва як для українців за кордоном, так і в самій Україні.

"Ідея "Спілки" – така: якщо українці продовжують відчувати себе українцями за кордоном, то вони більш вплетені в події, більше донейтять, впливають на місцевих політиків, спільноту, більше формують нового українця, якого кожному з нас довелось із себе діставати після повномасштабного вторгнення… Скажу чесно: я не пишаюсь тією українкою, якою була до повномасштабного вторгнення. Не скажу, що прям пишаюсь і зараз, але це точно набагато краще. І це створює дійсно важливі речі. Наприклад, ходити разом на День Незалежності, щоб десь там випити і сказати "Слава Україні!", – це не так і важливо. Важливо – зібратися на івенті, задонейтити. Зібратись і підтримати якусь ініціативу – ось це, я вважаю, дійсно важливо", – закінчує розповідь письменниця з Запоріжжя та засновниця "Спілки" Каріна Армлос.

Каріна Армлос

У вересні Каріна вчергове відвідає рідне Запоріжжя. Усі, хто захоче зустрітись із авторкою, зможуть побачити її на "Читай Форумі Запоріжжя".

Усі світлини – з власного архіву Каріни Армлос

Не пропустить

Українці в Чехії виправдовують росіян: розмова з письменницею із Запоріжжя 02.09.2025, 14:01 "Запорозька Січ" тимчасово не прийматиме відвідувачів – причина 02.09.2025, 12:39