Дитячі майданчики чи допомога фронту, нелегка підготовка до зими й нові укриття. Чи готове Запоріжжя до можливої евакуації і чи відновлюватимуть підприємці зруйновані торговельні центри. Про все це й особисті моменти виконуюча обов'язки міського голови Запоріжжя Регіна Харченко розповіла в інтерв'ю "Справжнє".

"Справжнє": Пані Регіно, скажіть, будь ласка, як би ви описали Запоріжжя зразка 2026 року трьома словами? Які б це були слова і чому?

Регіна Харченко: Це можна сказати й про Запоріжжя минулих років повномасштабної війни: звісно, що місто зранене, але в той же час сильне і живе.

Чому зранене, не потрібно пояснювати, тому що в нас величезна кількість є зруйнованих об'єктів – це і житло людей і промислові об'єкти, на які росіяни посилюють атаки. І, безумовно, все, що стосується цивільної інфраструктури, бо кожен мешканець відчуває це на собі. Удари по торгових центрах, якісь магазини, якісь склади.

Але, навіть враховуючи всі ці обставини, місто все одно показує, що воно може надавати всі соціальні сервіси, послуги і забезпечувати роботу місцевої інфраструктури, що можна навіть розвиватися в цих умовах.

Тому, я думаю, ми приклад такого розвитку для інших міст і громад, які потерпають від ворожих обстрілів.

"Справжнє": До речі, щодо зруйнованих торговельних центрів, ми нещодавно робили матеріал на цю тему – як реагують запоріжці на подібні удари – чи є у вас інформація щодо відбудови? Чи планують бізнеси цю відбудову і як ви особисто реагуєте на руйнації ТЦ?

Регіна Харченко: Ну звісно, я ж така сама людина, як і всі мешканці міста Запоріжжя, і мені дуже болить, що там в Хортицькому районі взяли і розбили "Амстор", який стояв там 20 плюс років, тому що це більша частина мого життя.

Я пам'ятаю цей "Амстор", і піти туди це була така історія, що якщо в тебе там якийсь мінімальний бюджет, то ти можеш обійтися маленькою крамницею. Але якщо в тебе є вже якісь гроші, то ти підеш в ТЦ, і там походиш по крамницях.

І дитині там святкували день народження – 5 років, якщо я не помиляюсь. Ну тобто це порушення того мирного, звичайного життя для нас усіх.

Стосовно відбудови, зараз не готова про це говорити, але в мене було декілька важких важких розмов, пов'язаних з цією темою.

До прикладу, з регіональним менеджером Fozzy Group. В них катастрофічна ситуація зі скороченням працівників. Бо в них велика кількість об'єктів пошкоджена. В них величезні втрати по складах – більше одного мільярда гривень, і вони розглядають певні механізми своєї оптимізації.

Але тут треба бути дуже відвертим, чим може в даному випадку допомогти місто бізнесу? Тобто вони і так не сплачують орендну плату – для них це величезна підтримка. Тоді що? Побудувати підземний супермаркет? Ми не можемо такого їм гарантувати і обіцяти. Вони так само не мають таких споможностей, щоб це зараз зробити.

Одразу спойлер: ми в наступному році плануємо продовжувати нашу податкову пільгу для бізнесу, бо розуміємо, що це фундамент їхнього виживання.

Але, в принципі, у нас велика кількість локальних торгових мереж, які працюють на такому ж рівні, в них все є, і ринки наші працюють. Тому якоїсь реальної продовольчої катастрофи я не бачу.

Додам, що цими ударами по цивільній інфраструктурі росіяни хочуть зробити нестерпне життя запоріжцям. Тобто війну виграють не завжди тільки на фронті. У нас має бути потужний, міцний тил. Це робота в місті, це оберт коштів, це податки, це логістика, це медицина. І, роблячи мирне життя дуже важким, ворог так само руйнує оцей тил.

Якщо з міста вийдуть всі люди, тут буде сіра земля. І люди з критичним мисленням розуміють, що саме цього ворог добивається. Це їхня тактика – вибивати все живе. Але це можна пережити, перетерпіти.

"Справжнє": За роки повномасштабної війни місто перетворилося з великого індустріального центру на потужний гуманітарний та логістичний хаб. Що в цій трансформації було найважчим для міської влади, а що для самих запоріжців?

Регіна Харченко: Щодо влади, то тут не можна сказати про якусь одну задачу. Тут в фокусі уваги одразу дуже багато питань. І так буває, що вектор має дуже швидко перемкнутися. Наприклад, зараз в нас є ситуація з казначейством. Ви знаєте, що там мільйони гривень зависли, з яких треба платити.

Наприклад, як "Запоріжелектротранс" забезпечити пальним? Зараз це у мене в фокусі уваги, бо це треба зробити дуже швидко. Питання якихось там податкових навантажень по ПДВ…

Взагалі я скажу так: робота в місцевому самоврядуванні, особливо на якійсь посаді там топ-менеджера, це й заступників моїх стосується, в яких величезний обсяг роботи й задач, – це дуже важка робота. Тому що, окрім того, що ти маєш мати певну експертність в цьому, маєш бути ще залучений до будь-якої теми й активно реагувати.

А буває так, що, вибачте, ти не спиш всю ніч, тому що в тебе приліт, зранку прокидаєшся і йдеш, і маєш робити ще ряд великих своїх задач, які ніхто не відміняє. Фактично те саме і можна говорити про мешканців Запоріжжя.

Ну і давайте, направду, всі ми люди, ми всі фізично боїмося за своє життя та здоров'я, але більш за все боїмося за близьких. Це нормальна реакція. Але, попри це, треба робити свою роботу в дуже різних важких обставинах.

Бути в укритті більшу частину свого робочого дня, але продовжувати працювати. Тому ця історія однакова як для місцевого самоврядування, так і, безумовно, для звичайних людей.

Ліквідація наслідків обстрілів – це окрема тема. Ветеранська політика так само. Місцеве самоврядування має дуже близький контакт з людьми, проживаючи з ними всі їх трагедії.

"Справжнє": Так, під час війни прифронтове місто має багато задач. Пані Регіно, в цьому контексті, будь ласка, як ви реагуєте на хейт з боку містян щодо розподілу бюджету. Наприклад, коли критикують за виділення коштів на нові дитячі майданчики, а не на фронт?

Регіна Харченко: Ну, перше, я одразу дуже швидко зрозуміла, що любов людей і влада – речі несумісні. Коли я займалася депутатською діяльністю, мені здавалося, що я просто світлий воїн. Що я роблю тільки хороше і що я молодець. Коли стала на посаду секретаря міськради, то зрозуміла, що ні, все це не підходить, я вже "погана" автоматично.

Втім, я вважаю, що людям треба більше пояснювати. І начебто, коли ти комунікуєш з трьома, з п'ятьма людьми, то вони це все розуміють, але соціальні мережі так не працюють: якийсь коментар може запустити хвилю хейту.

Тому пояснюю ще раз: місцеве самоврядування має дуже чітку задачу – забезпечувати життя в місті. Ми зараз не говоримо про те, що ми відмовляємось від історії допомоги військовим.

Ні, ми допомагаємо військовим. Але якщо ми навіть призупинимо все – виплату зарплат 33 тисячі працівникам місцевого самоврядування, які тут живуть, тут працюють, в них тут діти, родини і все-все-все, – і все передамо на фонт – 13 мільярдів гривень.

Ми не виграємо завтра війну. Але при цьому ми зупинимо роботу цілого міста.

Так, в минулому році нас критикували за історію з дитячими майданчиками. Але я бачу, проїжджаючи повз дитячі майданчики, що там сотні дітей та дорослих. Це такі місця соціального оптимізму.

І я не думаю, що це було неправильне рішення. Тому що на майданчики було виділено порядка 30 мільйонів гривень з бюджету, більше, ніж на той рік це було, більше 12 мільярдів.

Один день війни коштує 180 мільйонів. У нас зарплата "Запоріжелектротранс" в місяць 32 мільйони. Тобто люди, оперуючи маленькими цифрами, думають, що якщо віддати весь бюджет, то ми одразу виграємо війну. А це не так.

При цьому зауважу, що ми вже більше 400 мільйонів гривень передали в оборонний фонд. І ми багато допомагаємо військовим в контексті розміщення, надання приміщень, комунальної техніки для виконання інколи дуже небезпечних робіт.

І ми будемо продовжувати все це робити. Але зупинити роботу міста ми не маємо права.

"Справжнє": Запоріжжя активно реалізує концепцію "підземного міста" – від укриттів до шкіл і медичних просторів. Це є стратегією виживання чи вже новою нормою урбаністики для прифронтових зон?

Регіна Харченко: Я думаю, що ми наближаємося до того, що це норма, якщо ми хочемо жити більш-менш нормальне життя в цих умовах. Зрозуміло, що це ненормально для людей, які не живуть у війні. Але у нас немає іншого вибору.

Якщо, наприклад, переривати навчання дітей в Запоріжжі на тривоги, це значить, що навчання не буде. Або сесія міської ради, яку я також не хочу проводити в укритті. Це дуже незручно. У нас там немає спеціального обладнання.

Але я не хвилююся, що в мене можуть бути цивільні жертви. Бо я за них несу відповідальність. Тому, якщо ми хочемо більш-менш адаптуватися і продовжити жити це життя, продовжити робити операції людям, то в лікарнях мають бути підземні операційні. І так в кожній сфері, тому працюємо над цим.

От таке в нас є життя, і, на жаль, ми будемо так жити. Тому, якщо ми хочемо тут залишатися, і продовжити, наскільки це можливо, нормальні процеси, ми маємо розвивати підземну інфраструктуру.

"Справжнє": Якщо говорити у відсотках, то скільки школярів у нас мають можливість відвідувати школи й навчатися в укриттях?

Регіна Харченко: Всі діти, які навчаються в запорізьких школах і живуть в місті, мають можливість відвідувати навчальні заклади очно. Нехай це змішана система, але можливість є в кожної дитини. І зараз в нас кожна дитина, яка хоче вчитись очно, вона вчиться.

У нас забезпечене гаряче харчування всім класам. У нас 224 укриття в закладах дошкільної освіти позашкільної, школи. В нас працюють дитячі садочки, чого немає в жодному прифронтовому місті. Думаю, що ця історія безпечних локацій для навчання та перебування дітей в укриттях тримає тут більшість родин.

І давайте до кінця будемо відвертими: є історія ротаційного графіку, коли школи чергують очне навчання з онлайн навчанням. От моя дитина ходить тиждень через тиждень. Нормально, окей.

Але вона ходить, і розуміє, що це взагалі: що треба встати, треба скласти рюкзак, піти до школи. Що там можна поспілкуватися зі своїми однокласниками, що можна побачити вчителя. Для вчителя це так само хороша історія, бо він може провести якісь контрольні заходи в класі. А для молодших класів навчатися в школі – особливо важливо.

"Справжнє": З якими технічними чи фінансовими викликами ви стикаєтеся при підземній забудові? Це може бути специфіка грунтів, вентиляція, гідроізоляція тощо.

Регіна Харченко: От все, що ви перерахували, але це вже більш такі технічні питання. Перше – фінансування. Всі наші мультифункціональні підземні простори будуються не за місцевий бюджет. Тобто місцевий бюджет є співфінансувальним на 30%, але основна частина коштів – це державний бюджет.

Зараз, враховуючи, що в державі з коштами все гірше (ну давайте говорити правду), відповідно, і буде зменшена кількість бюджетного фінансування. Але, менше з тим, все працює і буде працювати. Більш того, наші діти в школах та садках мають щоденне безкоштовне харчування.

"Справжнє": От розкажіть, будь ласка, про майбутню фабрику-кухню, яку планують побудувати в Запоріжжі.

Регіна Харченко: Вперше я побачила фабрику-кухню в Бучі в 21-му році, коли депутаткою їздила. Крута історія. По-перше, є певний економічний стимул запустити подібний проєкт тут. По-друге, є певна реальна потреба це зробити в Запоріжжі.

Ми маємо відповідну програму від міжнародних партнерів, яка дає можливість це реалізувати. Вже вибрана земельна ділянка й розроблений проєкт. Все було готово ще в минулому році, але не було фінансування. Водночас цей проєкт так само передбачає відповідну частку бюджету місцевого.

І ми були готові виділити навіть в цьому році. Тому в цьому році ми підписали вже відповідний меморандум. Він чотирьохсторонній. Підписує Запорізька міська рада, департамент, міністерство і партнер.

Для нас це можливість готувати цю їжу не тільки для шкіл, але й за багато інших потреб. Від людей, які у нас працюють на обстрілах, до решти інших надзвичайних ситуацій. Ну і плюс ця кухня може бути не комунальним підприємством. Якщо це буде інша форма, то це дозволить і гроші заробляти.

Ну і, звісно, робочі місця. Я думаю, що якщо ми до кінця цього року вже підпишемо всі ці документи, буде відкориговано проєкт, то в наступному році її почнуть, і за рік кухню побудуємо.

Додатково радує, що термін експлуатації цього об'єкта 70 років. Ця кухня буде обов'язково з укриттям, зрозуміло, тому що є відповідні технологічні цикли, їх неможливо зупинити.

"Справжнє": Нещодавно ми брали коментарі в угрупованні військ "Південь" щодо чуток про можливе наближення росіян до Запоріжжя. Люди хвилюються після заяви одного з командирів. Чи є у міста план евакуації людей в екстрених умовах?

Регіна Харченко: Я не є військовим експертом і не можу коментувати безпекову ситуацію. Саме питання евакуації – це відповідальність обласної військової адміністрації. Вони матимуть приймати це рішення у випадку загрози.

Чи є у нас відповідний план на папері? Так, він є. Але, наскільки нам відомо, зараз не планується, навіть теоретично, прийняття такого рішення. Особисто я не вірю в історію окупації.

Тому що, якщо б вони могли зайти в місто, вже були б тут. І вони б так не знущались над нашою цивільною інфраструктурою. І те, що вони зараз нищать місто, це якраз показник того, що вони неспроможні отримати перемогу військовим шляхом.

Знову ж таки, це моя думка, яка є зібраною з того, що я чула від інших експертів і авторитетних для мене людей.

"Справжнє": Як тримається комунальний фронт міста? Чи вистачає працівників?

Регіна Харченко: Наші комунальні працівники – це люди-герої для мене. На них тримається порядок в нашому місті. У нас є певна кількість вільних вакансій в робочих спеціальностях. Багато кого не вистачає.

Наприклад, на комунальному підприємстві ЕЛУАШ інколи замість необхідних шести бригад працює дві-три. Тому що просто фізично немає людей. Тому запрошуємо до нас на роботу. Потрібні всі робочі спеціальності: водії, електрики, монтери, зварювальники, слюсарі, – всі треба.

На сьогодні люди намагаються виконувати свою поточну роботу, але часто так стається, що вони працюють відразу за кількома напрямками, а то й одразу за декількома локаціями.

Особливо якщо є декілька влучань підряд: в житловий сектор в одній локації, десь – в торговий центр, то багато роботи, багато сміття. Один зруйнований приватний будинок – це до трьохсот тонн сміття.

Велика вдячність нашій спеціалізованій комунальній воєнно-рятувальній службі "КСВАРС", яка допомагає постійно на всіх обстрілах. Вони інколи руками розбирають завали, коли люди кажуть, що там якийсь документ, гроші під завалами чи ще щось цінне.

"Справжнє": Наскільки місто готове до зими в плані можливих блекаутів?

Регіна Харченко: Готове. Для нас підготовка до опалювального сезону і до блекаутів не зупинялась і після того, як офіційно завершився опалювальний сезон у 26-му. Крім того, держава і уряд зараз ставлять більш високі вимоги.

Якщо в тому році ми проводили навчання "12 годин будемо без світла", то зараз ми вже говоримо про 48 годин. Або ще про більший час.

Готуємося, реалізуємо плани стійкості. Не все можна розказати, але систему треба зробити не просто більш спроможною, її треба зробити більш децентралізованою, більш захищеною.

Велика увага приділяється лікарням, об'єктам критичної інфраструктури. У нас два головні підприємства – "Міські теплові мережі" й "Водоканал". Ми хочемо, щоб люди були, навіть якщо без світла, але з опаленням та водою.

"Справжнє": І наостанок питання: наскільки ви є самостійною політичною фігурою, незалежною від ЗОВа?

Регіна Харченко: Дивіться, справа в тому, що нас не можна порівнювати, взагалі Запорізький регіон не можна порівняти з будь-яким іншим регіоном. Ми ж це розуміємо об'єктивно. 70% області окуповані. Немає міського голови, якого обирали. Є секретар, яка виконує обов'язки міського голови. І тут, по-перше, треба взяти і зробити зріз, подивитися, як в громадах, де в них так само немає міського голови.

Це, грубо кажучи, Полтава, Рівне, Луцьк. Подивитися, яка в них там комунікація з обласною військовою адміністрацією. А в нашому випадку ця ситуація є ще більш серйозною. Тому що ворог знаходиться за 20 кілометрів від міста.

Я скажу вам відверто. Я не хочу комусь щось доводити, що я така самостійна і незалежна і політично не заангажована людина.

Я хочу, щоб тут було українське Запоріжжя. І щоб тут працювали всі сервіси. І щоб люди тут жили і народжували дітей. Щоб працювали бізнеси. Я не мер. Ви це знаєте, і я це знаю, і багато людей в Запоріжжі це знає. Я менеджер, який виконує всі необхідні рішення, процеси і процедури, щоб місто жило.

Можливо, моє его десь страждає. Але головне, щоб не страждало Запоріжжя. Я хочу, щоб воно пережило весь цей дуже важкий період. І щоб були прекрасні повноцінні вибори, і люди обрали того, кого вони хочуть.

Читайте також: Рудольф Акопян: рятувати Запоріжжя від КАБів можна шведськими ракетами Meteor

Не пропустіть

У Запоріжжі ворог атакував міст через Дніпро: рух перекритий 06.10.2026, 07:44 Росіяни вдарили по багатоповерхівці у Запоріжжі: є постраждалі 06.10.2026, 07:19