
Офіційно – це обставлено, як великий прорив в відносинах. Але лакмусовим папірцем прориву можуть бути тільки домовленості Північному морському шляху.
1. В Росії є один вагомий козир – Північний морський шлях, який скорочує шлях з Азії в Європу.
Ну а поруч з ним є величезні поклади енергоресурсів та рідкісноземельних металів. Росія не має фінансів та технологій, щоб облаштувати цей самий морський шлях і немає можливостей видобувати ресурси із своїх надр на тих територіях.
Логіка Путіна тут зводиться до того, щоб продати все це одночасно КНР і США, ставши таким собі посередником між ними. Але така угода не потрібна ні Пекіну, ні Вашингтону. А відтак, ці танці танцюються вже пару років без якихось видимих результатів.
2. Китай прийняв рішення чекати, резонно вважаючи, що з США Росія при Путіні навряд чи домовиться.
А в самої Росії через війну в Україні не буде жодних можливостей самостійно ввійти в цей проєкт.
До 2035 року Китай планує створити власний потужний арктичний флот, включно з підводними човнами та атомними криголамами. Між іншим, до того часу, схоже Китай планує позбутися потреби співпраці з останньою високотехнологічною російською компанією – Росатомом.
А тому, горизонт планування для КНР в цьому проекті – наступне десятиліття.
3. Протягом останніх двох років, коли стало зрозуміло, що Путін не збирається припиняти війну, а старе обладнання почало масово виходити з ладу, схоже, КНР розпочав великий експеримент по заміні всього західного в одній великій країні.
За винятком авіаційних двигунів та певних біотехнологій, Китай пробує за російський кошт змінювати російську промислову базу на китайські комплектуючі. І, сходе, цей експеримент є вдалим та буде розповсюджуватися на інші країни світу.
4. З цієї точки зору Путін грає в дуже ризиковану гру.
Для Росії зняття технологічних санкцій може бути стратегічно важливішим за відновлення звичайної торгівлі з Європою.
Технологічна залежність від Китаю поступово перетворюється з торговельного питання на питання зовнішньополітичної автономії Москви на наступні 10-15 років.
5. Виходячи з цієї логіки, в Путіна є колосальна дилема: продовжити війну і втрачати технологічний суверенітет чи зупиняти війну без досягнення його особистих цілей, які шкодять самій Росії.
І в Путіна поки немає відповіді на це питання.
Саме тому його переговори зводяться до того, щоб отримати все: і зупинити війну на його умовах, які розширяються щодня, і зняти санкції. Це майже нереалістично, але Путін-2026 – це не про конструктив. Це про амбіції.
6. Саме тому Китай поки не поспішає з переговорами: адже на кону стоїть повна привʼязка Росії, яка з кожним днем все більше привʼязується до економіки Китаю.
І логіка КНР тут наступна: зробити так, щоб в якийсь момент війна зупинилися більш широким миром, в якому Європа врахує торгівельні вимоги КНР.
Я завжди говорив, що переговори про мир для Китаю – це не про Донбас. Це про те, як буде облаштована торгівля в багатокутнику ЄС–США–КНР–РФ–Туреччина– Близький Схід.
7. Ну, а щодо розмови на трьох, то завтрашня розмова Трамп-Путін-Сі – це ні про що.
Хоча росіяни вже починають писати, що символічне значення значно більше за практичне.
Джерело: сторінка Вадима Денисенка у Facebook