"Якщо ми сидітимемо вдома, то росіяни просто їх вб’ють", – пояснює виданню "Справжнє” військова волонтерка, організаторка акції Стелла Орел у суботу, 3 травня, на площі Майстрів.
Це перша акція в Запоріжжі після того, як група українських та іноземних журналістів випустила проєкт-розслідування "Вікторія" про історію полону й катувань журналістки Вікторії Рощиної, уродженки Запорізького краю, та тисяч ув'язнених українців. "Наша журналістка Вікторія Рощина… Що вони з нею зробили?! Вони її катували струмом, в неї на тілі ножові поранення, вона голодувала. Готовили її на обмін. Але ми не побачили її живою. Вони її вбили. Повернули тіло журналістки без очей, без мозку, без частини трахеї. Це, знову ж таки, черговий доказ воєнних злочинів Росії: вони її просто вбили, задушили... І ми не маємо права мовчати, ми маємо кричати на весь світ про всі воєнні злочини росіян", – наголошує пані Стелла.
На думку Стелли Орел, дуже важливо, аби акції-нагадування про полонених не були лише справою їхніх близьких. "Байдужість вбиває наших героїв у полоні. І також байдужість вбиває їх тут, у місті. Тому що ми боремося за кожного полоненого, за кожного з них. Це надія, що наші хлопці і дівчата повернуться з полону", – каже організаторка акції.
Серед тих нечисленних небайдужих містян, які приходять на акції, попри те, що серед їхніх близьких немає полонених, – викладачка англійської Ксенія. На площу Майстрів дівчина прийшла з товаришем. В руках тримає табличку "Вільні мають боротися за полонених". Пані Ксенія поясняє: будь-хто може опинитися в російському полоні. "Я ставлю себе на місце цих людей, і розумію, що хотіла б, аби про мене не забували, за мене боролися", – пояснює учасниця акції. На фронті у Ксенії – дядько й брат. В акціях на підтримку полонених вона бере участь не вперше. "Десь двадцята акція", – каже вона.
Колишня військова Анастасія, яка служила з 2017 по 2023 рік, вже дочекалася з полону й чоловіка, його було звільнено у 2023 році, й брата – наприкінці 2024-го. Згадує: їхнє повернення було чимось неймовірним, весь час чекала, а коли отримала ці звістки, то кожного разу не вірила. "Це те, що ти чекаєш, чекаєш. А потім, коли це трапляється, просто емоції зашкалюють", – згадує пані Анастасія повернення близьких із полону.
Зараз дівчина виходить на акції за колишніх підлеглих та друзів із Маріупольського гарнізону, які залишаються в російських катівнях. Повномасштабну війну військова зустріла на Донеччині, а частина її підлеглих – безпосередньо в Маріуполі, де й потрапили в полон. До акцій дівчина активно долучилася цього року, адже раніше відновлювалася після важкого поранення, через яке її комісували зі служби. "Я намагалась виходити в минулих роках, але я тоді ще ходила з паличкою після поранення. Мені дуже важко було... Зараз, коли я вже маю фізичний стан, щоб підтримувати, я підтримую", – каже пані Анастасія.
На побажання дочекатися усіх побратимів і щоб усі вони повернулися в наскільки можливо нормальному стані, дівчина відповідає: "В нормальному стані, ми розуміємо, що не вертаються, але головне, щоб після повернення одразу – на лікування, реабілітацію", – говорить вона, тримаючи в руках табличку із закликом "Не мовчи. Полон вбиває".
Ядро учасників акцій в Запоріжжі складають саме близькі захисників Маріуполя. У полоні військовослужбовці Маріупольського гарнізону перебувають вже три роки. "І обміни йдуть дуже-дуже повільно. І замість трьох-чотирьох місяців, що влада обіцяла нам, на жаль, ми вже три роки боремося", – каже організаторка акції Стелла Орел.
За її словами, полонені розкидані по катівнях окупованої частини Донеччини та мало не по всій території країни-агресора. "Знаємо, що й у Мордовії, й у Свердловську, й у Таганрозі (саме в цій катівні в останнє бачили живою журналістку ВІкторію Рощину, – ред.). І також можуть тримати в Горлівці в Донецькій області. Вони просто розкидані", – каже пані Стелла.
Про значну кількість полонених геть нічого невідомо, від них не надходить жодних звісток і листів.
Нагадаємо, одразу дві акції-нагадування про полонених і зниклих безвісти захисників відбулися у Запоріжжі в суботу, 26 квітня.