Те, що вже певний час констатують психологи, тепер повторюють майстри в тату-салонах: українці почали більше собі дозволяти – поспішати зробити те, що давно хотіли, але не наважувалися. "Я бачу, як люди "розпаковуються", впізнають себе, свої бажання", – каже майстриня тату з Запоріжжя Поліна Ритенко.

Дівчина зауважує, така "розпаковка" – бажання жити тут і зараз – траплялися в її клієнтів та клієнток і раніше – після якихось криз, наприклад, розлучення. Але тепер травма в українців – колективна, тож і "розпаковка" – масова. Це не вартує ані захоплення, ані засудження, бо є даністю, яку люди точно не обирали.

"Якщо до повномасштабної війни я працювала з клієнтами віком 19-30 років, то тепер моїй найстаршій клієнтці – 67. Більшість із них починає розмову зі слів: "давно хотіла/збиралася/задумувала", – каже Поліна.

У неї значний досвід у татуюванні, ще більший – у малюванні: до тату Поліна прийшла після мехенді – розпису тіла хною. Але найцікавішим здається те, що дівчина не лише робить татуювання, але й намагається осмислити їх разом із клієнтами – відрефлексувати, бо вже четвертий рік паралельно навчається на психолога.

Тож з виданням "Справжнє" Поліна поділилася не лише тим, як війна міняє тренди, але і спробувала пояснити, чому це відбувається.

До 2022 року – руни

Головний запорізький (як і всеукраїнський) тренд, передусім серед хлопців, після 2014 року – скандинавська етніка: вікінги, руни, орнаменти, міфологія тощо.

Також популярними були мотиви японської тату-культури (ірезумі), маски демонів і духів, кинджали.

Це, звісно, не скасовувало татуювань "на всі часи": значимих написів, тоді ще не політичних, імен новонароджених дітей, тату, пов’язаних зі спогадами про мандрівки чи інші приємні моменти життя.

Початок повномасштабної війни – демонстрація патріотизму

Приблизно перші три місяці після початку великої війни люди здебільшого перебували в шоці, тож, наскільки пригадує Поліна, ніхто з запоріжців до неї по татуювання не звертався, навпаки: "всі записи посипалися".

А після цього терміну почався справжній бум на тату з національною символікою. Утворювалася черга.

"Доходила до того, що одна клієнтка благала забрати мене на автівці після початку комендантської години, аби я в неї вдома робила їй тату. Це було прям дуже дивно. Я відмовилася. Але пів року, а то й рік я стабільно, кожного дня робила патріотичні татуювання", – розповідає дівчина.

Це були різні варіації тризубу, українське знамено, колоски, різноманітні написи. Найпопулярніші у жінок – "Незламна", "Незалежна", "Вільна".

Четвертий рік по вторгненню: дехто позбувається патріотичних тату

Так, дехто зараз дійсно видаляє татуювання, зроблені 2022-го на патріотичній хвилі. Поліна знає це не з власного досвіду, а з розмов у запорізькому тату-ком’юніті й переконана: це не пов’язане з тим, що люди раптово "розлюбили Україну". Скоріше, припускає дівчина, просто не хочуть цих малюнків на своїй шкірі, бо тату – це не данина миттєвості, раптовому настрою, нехай і дуже сильному, а більш усвідомлена дія.

Можна також припустити, що люди почали глибше усвідомлювати не лише себе, а й Україну. Адже Поліна продовжує на замовлення клієнток робити патріотичні татуювання кілька разів на тиждень. Але вже не такі "гучні", як раніше: не прапор, не герб – колоски, квіти, елементи вишиванки. За словами майстрині, останні взагалі стають все більш популярними, в Україні є чимало майстрів, які роблять дивовижні тату з українською етнікою. Щоправда, здебільшого вони працюють на заході України.

Нікуди не поділися татуювання з завжди популярним лотосом (у самої Поліни теж таке є), особисті написи.

На жаль, з’явився попит і на інші татуювання – у пам’ять, про тих, кого забрала війна.

"Такі тату зараз роблять доволі часто: позивні, імена, контур зі спільних світлин, якісь значущі малюнки. Після таких тату та історій, які їх супроводжують, буває дуже важко зібрати себе до купи. Це важка частина роботи", – зізнається Поліна.

Окрім того, дівчата, які зазнали поранень, замовляють татуювання, які б дозволили залишити шрами позаду. Наприклад, на них розквітають квіти, які знаменують собою новий етап життя.

Майстриня розповідає, що жінки привносять в її роботу багато сенсу: за кожним тату – історія та усвідомлення чогось у собі. Із 2019 року Поліна робить татуювання виключно жінкам.

"Я не хочу сказати, що такого усвідомлення, історій не буває у чоловіків чи сказати, що чоловіки не глибокі, але за жіночими татуюваннями завжди є історія. І вона мені цікава", – пояснює Поліна.

Загалом, за її словами, тату – це завжди матеріалізація того, що вже є в людині, коли татуювання зроблене, воно починає підтримувати і посилювати рису чи бажання, які символізує малюнок.

"Часто, коли люди роблять ті чи інші написи, вони хочуть відкрити у собі якусь якість. Але насправді вона в них вже є. З погляду езотерики, щось вже сформувалося на тонкому плані, тепер це треба підійняти на матеріальний. З погляду психології, татуюванням людина фіксує, усвідомлює, приймає те, що в ній вже є. Це завжди працює так: із кожним символом, написом – з усім", – пояснює майстриня.

Саме тому у виборі малюнку, як і місця його розташування на тілі Поліна дуже покладається на інтуїтивні відчуття клієнтів

Видалити малюнок, який вже не влаштовує, зараз у Запоріжжі не надто складно – спеціальний лазер розбиває пігмент на мікроскопічні фрагменти, які потім виводяться з організму природним шляхом через лімфосистему. Знадобиться кілька сеансів. Це ще не перефарбовування волосся, але вже дуже близько до цього.

Утім, справжнє тату – це те, яке зрослося з людиною. Воно вже не просто малюнок на шкірі, а продовження характеру і душі.

"Справжнє" – тепер і в Telegram: підпишіться, щоб мати ще більше новин: t.me/spravzhne_media

Не пропустіть

Як представники поневолених народів РФ нищать окупантів на Запоріжжі 25.10.2025, 08:04 На Запоріжжі вимикатимуть по одній черзі – графік 25.10.2025, 07:00