Російське угруповання військ (УВ) "Восток" продовжує розв’язувати завдання щодо охвату Оріхівського району ЗСУ зі сходу та південного сходу у смугах своїх 5-ї та 35-ї загальновійськових армій (ЗВА) – на Гуляйпільському напрямку, а також відбиття контратак ЗСУ в смугах 36-ї та 29-ї ЗВА – на Новоолександрівському напрямку.

На цих напрямках УВ "Восток" діє у такому складі (орієнтовно):

• 5-а ЗВА діє у складі 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) – 114-й, 143-й і 394-й мотострілецькі полки (мсп), 218-й танковий полк (тп), а також 57-ї та 60-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр).
• 29-та ЗВА діє силами своєї 36-ї омсбр, 430-го мсп, можливо, також частиною сил 68-го армійського корпусу (АК) у вигляді зведеної тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад), а також сил і засобів, приданих їй для посилення сил і засобів 90-ї танкової дивізії (тд), можливо, у вигляді 228-го мсп.
• 36-та ЗВА діє силами 37-ї омсбр та 5-ї окремої танкової бригади (отбр), також, очевидно, у її смузі противник використовував частину сил 120-ї дивізії морської піхоти (дмп) – це колишня 336-та окрема бригада морської піхоти (обрмп) Балтійського флоту (БФ).
• 35-та ЗВА частиною своїх сил, очевидно, була включена до складу оперативного резерву УВ "Восток", який її командування частково вже досить активно використовує як у смузі 5-ї ЗВА (38-ма омсбр), так і 36-ї ЗВА (69-та окрема бригада прикриття – обрп), а також досі частково притримує – 64-ту омсбр.

Слід також зазначити, що з метою посилення зусиль на Гуляйпільському напрямку та стабілізації ситуації на Новоолександрівському командування противника дещо раніше перегрупувало сюди (в операційну зону УВ "Восток") низку сил і засобів зі складу 120-ї дивізії морської піхоти Балтійського флоту та 40-ї обрмп зі складу Тихоокеанського флоту.

Окрім вищезазначених сил і засобів, російське командування в цих районах у своєму розпорядженні має ще низку формувань рівня "мотострілецький/стрілецький полк" (мсп/сп) своїх Територіальних військ (ТрВ) та "мобілізаційного резерву" (МР). Вони або входять до "штату" частин і з’єднань, які вже розгорнуті і діють тут, або придані їм в оперативне підпорядкування як засіб підсилення. Їх близько 5-6.

Численні повідомлення, що з’явилися попереднього тижня (як у зарубіжних джерелах, так і українських), про переміщення значних резервів противника через Маріуполь та його околиці в тилу операційної зони УВ "Восток" цілком ймовірно свідчать про подальше нарощування російським командуванням обох його угруповань (УВ "Восток" та 58-ї ЗВА УВ "Днепр"), які діють на так званому "великому" Запорізькому напрямку – Новоолександрівському, Гуляйпільському та власне Запорізькому напрямках.

Ймовірно, йдеться про частину стратегічних резервів, які російське командування концентрує і розгортає як в операційній зоні УВ "Восток", так і на правому фланзі УВ "Днепр" (смуга 58-ї ЗВА), напередодні літньої кампанії 2026 року. Хоча це цілком можуть бути й демонстраційні дії.

Загалом обидві "ударні" армії УВ "Восток" і "Днепр" (відповідно, 5-та та 58-а ЗВА) наразі об'єктивно явно потребують досить серйозного поповнення та посилення через суттєві втрати у весняних боях за Гуляйполе та Степногірськ. Отже, цілком можливо, що частина цих сил може "спливти" саме в смугах 5-ї та 36-ї ЗВА УВ "Восток".

Поточна ситуація

Вона значною мірою визначається характером завдань, які сторони вирішують на оперативно-тактичному рівні, зокрема наразі:

Командування російського УВ "Восток" намагається відновити відносно швидкий темп наступу в смузі своєї 5-ї ЗВА на захід і північний захід від Гуляйполя (очевидним її найближчим завданням є вихід основними силами на рубіж Верхня Терса – Гуляйпільске).

А також – відновити положення власних військ, яке існувало до початку активних контратакуючих дій ЗСУ на Новоолександрівському напрямку, тобто стабілізувати ситуацію в смузі 36-ї ЗВА та на прилеглих до 5-ї і 29-ї ЗВА її флангах.

Своєю чергою, українське командування прагне запобігти подальшому просуванню передових частин і підрозділів противника по напрямках Залізничне – Гуляйпільське, Зелене – Верхня Терса та Зелене – Прилуки.

Також воно докладає певних зусиль для подальшого закріплення по рубежах Тернове – Новомиколаївка, Добропілля – Першотравневе, досягнутих у попередній період, час від часу намагаючись контратакувати на певних ділянках і напрямках. Наприклад, ЗСУ, очевидно, протягом попереднього тижня досить інтенсивно контратакували по напрямку Новоселівка – Січневе (на суміжному фланзі 36-ї та 29-ї ЗВА противника), вели активні зустрічні бої в районі Новогригорівки та на схід від Добропілля та у районі Солодкого.

Оперативно-тактичне значення дій ЗСУ в смузі російської 36-ї ЗВА очевидне. Вони явно намагаються дістатися дороги Гуляйполе – Велика Новосілка на ділянці Успенівка – Темирівка, створюючи таким чином, шляхом флангового охвату, труднощі російській 5-ї ЗВА з її наступом у районі Гуляйполя.

На практиці (на тактичному рівні) це виглядало наступним чином:

• Очевидно, що частина сил 120-го дмп, перегрупованих на "стик" 29-ї та 36-ї ЗВА, була використана російським командуванням для участі в контратаках у напрямках Мирне – Олександроград і Маліївка – Січневе, а також для утримання Воскресенки. Це не принесло особливих дивідендів російському командуванню, але, очевидно, йому таки вдалося затягнути у часі бої за Воскресенку та Січневе.
• Передові підрозділи ЗСУ, які дісталися району Тернове та Новомиколаївка, ймовірно, протягом попереднього та поточного тижня були змушені відбивати кілька досить акцентованих спроб противника відтіснити їх у північному напрямку, здійснені з боку Новогеоргіївки та Запорізького. Схоже, поки що ці спроби противника були безуспішними. Більше того, очевидно, що в районі села Березове присутність російських піхотних груп, які, очевидно, становили певну тактичну загрозу для українських підрозділів, переважно на їх флангах, скажімо так, була "суттєво мінімізована". Разом з тим, мені не відомо про подальше просування ЗСУ в напрямках Новомиколаївка – Темирівка або Тернове – Запорізьке.
• Українські підрозділи, які дісталися району Першотравневе – Новогригорівка – Рибне – Солодке, очевидно, у звітний період також вели досить активні зустрічні бої. Противник (російські війська зі складу 36-ї ЗВА), ймовірно, зосереджувався на утриманні рубежу Солодке – Привільне, аби запобігти подальшому просуванню ЗСУ у напрямку Успенівки, вздовж західного берега річки Янчур.
• Проблема для російського командування в цьому районі полягає в тому, що ЗСУ досить активні не лише на західному березі річки Янчур, а й на її східному березі, по напрямку Новогригорівка – Новоіванівка. Якщо внаслідок цих боїв українські війська все ж зможуть дістатися до рубежу Солодке – Новогригорівка і закріпитися там, то утримання району Успенівки стане для російських військ досить проблематичним.
• У смузі 5-ї ЗВА російське командування продовжувало намагатися прорватися вздовж річки Гайчур на північ, у загальному напрямку на Добропілля, ведучи досить активні атакуючі дії по напрямку Зелене – Варварівка та в районі села Прилуки зі сходу. Крім того, противник, ймовірно, кілька разів намагався відтіснити передові піхотні групи ЗСУ східніше самого Добропілля.
• Поки що російські війська не змогли повністю відновити ситуацію в цьому районі, оскільки ЗСУ продовжують вести досить успішні стримуючі бої у всьому цьому "трикутнику" Прилуки – Варварівка – Оленокостянтинівка, не даючи противнику просуватися на північ вздовж західного берега річки Гайчур. Більше того, час від часу вони самі контратакують на протилежному березі, на схід від Добропілля.
• Але південніше, де, очевидно, командування російської 5-ї ЗВА зосереджує основні зусилля, йому вдалося досягти певних тактичних результатів, діючи силами численних штурмових груп зі складу своїх передових частин і підрозділів – просунутися по напрямку Зелене – Старопетрівка, дістатися до рубежу Гірьке – Староукраїнка, розпочати бої за Криничне і Цвіткове.

Іншими словами, дістатися ближніх підступів "вузла" оборони ЗСУ у Верхній Терсі.

• Далі на південь передові підрозділи російської 5-ї ЗВА, очевидно, за підтримки частини сил 35-ї ЗВА та підрозділів 40-ї обрмп, достатньо активно намагалися просунутись по напрямках Залізничне – Гуляйпільске, вздовж дороги на Оріхів, також з боку Дорожнянки в тому ж напрямку і намагалися повністю захопити район села Мирне, діючи з боку Загірного.

Підсумуємо

Наразі для самого українського командування головною дилемою щодо планування, організації та подальшого ведення бойових дій саме на Новоолександрівському та Гуляйпільському напрямках є вибір ділянки (напрямку) концентрації його основних зусиль.

Інакше кажучи, воно має вирішити з максимальною реалістичністю та тверезістю одне ключове питання – чи зможе воно найближчим часом прорватися через смугу російської 36-ї ЗВА на тили 5-ї ЗВА, щоб цього було достатньо для зупинки її наступу в напрямку Оріхова, чи все ж таки варто припинити контратаки на Новоолександрівському напрямку і зосередитися на обороні на Гуляйпільському?

У цьому сенсі найшкідливішим рішенням, очевидно, було би бажання "встигнути і тут, і там", тобто спробувати досягти одночасного вирішення обох завдань, що неминуче призведе до додаткового розпорошення й так уже не надто значних сил і засобів ЗСУ на цих напрямках.

У цьому виборі, очевидно, вирішальною буде саме реалістична оцінка фактичного рівня боєздатності як власних військ, так і військ противника, а також оцінка аналогічних спроможностей сторін для його нарощування.

Джерело: сторінка Костянтина Машовця у Facebook

Не пропустіть

Комендантська година та робота транспорту: як Запоріжжя святкуватиме Великдень 10.04.2026, 13:27 По підстанції "прилетіло" в тилу окупантів на Запоріжжі, – Андрющенко 10.04.2026, 07:58