
Запоріжжя. Місто, де парки вмирають природною смертю. Абсолютно не випадково.
Наші парки і сквери мають дивовижну особливість.
Вони не просто занедбані.
Вони послідовно занедбані.
Рекреація, доведена до стану – тут собаки виють – дуже зручно рятується комерційною забудовою.
Так сталося з парком Тарасова.
Дубовий Гай – у процесі "порятунку".
Доля Олімпійського стадіону вирішується просто зараз.
Можливо, це і є концепція зелених зон:
спочатку занехаяти, потім змінити призначення, а далі – бетон, паркінг, "місто має розвиватись".
І тепер головне.
Рішення щодо стадіону ухвалюватимуть на слуханнях.
Без військових.
Ті, хто зараз захищають цю землю, фізично не можуть бути в залі.
Бо якщо вони попросять відпустку – хтось може не повернутися.
А тут, у тилу, за їхніми спинами цією землею вже активно цікавляться.
В інтересах нардепа ОПЗЖ Кальцева і Шурми, якого звинувачують у привласненні 141 млн грн і якого Україна оголосила в розшук.
Я направила офіційний лист безпосередньо Регіні Харченко.
Пропозиція проста і, однозначно, дуже незручна:
Запорізька міська рада може своєю більшістю зупинити підготовку рішень про зміну рекреаційного призначення земель
Тобто просто не торгувати землею, поки частина громади воює.
Складно?
Чи просто не входить у стратегію?
Як думаєте – зупинять "випадкове" зникнення парків і стадіонів?
Чи й далі переконуватимуть нас, що чорне – це розвиток, а бетон – це благоустрій?
Це якийсь б@яцький цирк.
Якщо вам не байдуже – пишіть звернення разом зі мною.
Навіть формальні відповіді – це вже доказ, що ми не мовчали.
Парки – це не "резерв під забудову".
Це повітря.
І пам’ять.
І повага до тих, хто зараз захищає цю землю.
Тегайте знайомих депутатів в коментарях, нехай потім не вдають, що не знали, як захистити рекреацію.
Джерело: сторінка Вікторії Чикалової у Facebook
Читайте також: Сотня запоріжців взяли участь у фінальному обговоренні забудови на Примаченко – головне