Сьогодні ми поговоримо про російські резерви, адже на початку нового 2026 року це питання, на мою думку, є досить актуальним.

1. Отже, протягом 2025 року генштаб РФ планував сформувати та розгорнути низку додаткових формувань у складі своїх основних оперативно-стратегічних угрупувань військ (УВ), що діють на території України, з метою подальшого збільшення загальної чисельності та, відповідно, наступальних можливостей усієї своєї "Объединённой группировки ВС РФ на юго-западном ТВД (театрі воєнних дій)". Водночас більшість із них мали стати стратегічним резервом російського командування.

Загалом у 2025 році російське командування планувало розгорнути близько 17 формувань рівня "дивізії" та до дев’ятьох формувань рівня "бригада".

Однак реалії нинішньої війни суттєво змінили ці плани. За минулий рік ворог зміг сформувати та розгорнути лише чотири нові дивізії:

• 68-ма мотострілецька дивізія (МСД) у складі 6-ї загальновійськової армії (ЗВA);
• 71-ша МСД, у складі 14-го армійського корпусу (АК);
• 55-та дивізія морської піхоти (ДМП) у складі Тихоокеанського флоту (ТОФ);
• 120-та ДМП у складі Балтійського флоту (БФ).

Варто зазначити, що з чотирьох сформованих дивізій щонайменше три перебувають у складі "Ленинградского военного округа" (ЛенВО) та Балтійського флоту.

Враховуючи той факт, що раніше, у 2024 році, у складі ЛенВО було сформовано новий армійський корпус (АК) – 44-й АК (до складу якого входить ще одна нова дивізія — 72-га МСД), а також збільшено організаційно-штатну структуру і чисельність всієї 6-ї ЗВА, можна зробити висновок, що у стратегічних планах російського командування північно-західний стратегічний напрямок, разом із південно-західним (українським) вважається одним із найбільш ймовірних і потенційних "театрів воєнних дій", причому, в певній мірі, недалекому майбутньому.

Тут, власне, розгорнуті 6-та ЗВA та зразу три армійські корпуси: 11-й, 14-й і 44-й АК, і принаймні один із них планується реорганізувати у 2026-2027 роках у ще одну загальновійськову армію (ймовірно, це буде 11-й або 14-й АК).

"Реалії війни", про які я згадував вище, сприяли тому, що формування та розгортання решти російських дивізій, очевидно, було російським військовим командуванням відкладено на період 2026-2030 років. Йдеться про дев’ять мотострілецьких, дві артилерійські, одну повітряно-штурмову та одну берегової оборони дивізії), а також про цілу низку окремих бригад.

Наскільки я розумію, у найближчому майбутньому російське командування все ще планує прискорити формування цих з’єднань:

• у складі ЛВО – ще одна артилерійська дивізія;
• у складі "Центрального военного округа" (ЦВО) – дві мотострілецькі дивізії, відповідно на базі 15-ї та 74-ї окремих мотострілецьких бригад (ОМСБр) – тобто у складі 2-ї та 41-ї ЗВА, кожна з яких отримає власну мотострілецьку дивізію;
• у "Московском военном округе" (МВО) – також дві мотострілецькі дивізії, відповідно одна на базі 27-ї омсбр, ймовірно, увійде до складу 1-ї танкової армії (ТА), а ще одна – до іншого армійського корпусу, що формується в складі МВО;
• також у складі "Восточного военного округа" (ВВО), очевидно, ще дві мотострілецькі дивізії будуть сформовані на базі двох бригад її 5-ї ЗВА – 57-ї та 60-ї ОМСБр (цілком можливо, що одна з них залишиться у складі 5-ї ЗВА разом із вже існуючою 127-ю МСД, а інша буде передана іншій армії ВВО, наприклад, до складу 29-ї ЗВA).

Найпотужніше посилення російських військ новими формуваннями планується в "Южном военном округе" (ЮВО), який спрямований саме проти України.

• Зокрема, у складі колишніх "армійських корпусів народної міліції", а нині загальновійськових армій цього округу (3-тя та 51-та ЗВА), планується одночасно розгорнути три мотострілецькі дивізії (на базі 123-ї та 114-ї ОМСБр відповідно).
• Крім того, у складі цього округу, найімовірніше, планується сформувати ще одну артилерійську дивізію та дивізію берегової оборони (88-а ДБО), для формування якої, найімовірніше, буде використана 126-та окрема бригада берегової оборони (ОБрБО).
• У складі повітряно-десантних військ (ПДВ) ВС РФ також планується сформувати та розгорнути ще одну дивізію – 103-тю десантно-штурмову дивізію (ДШД). Ймовірно, для цього буде використаний один із десантно-штурмових полків (ДШП) існуючої 76-ї ДШД.

Вся це "громадьйо" планів російського командування, ймовірно, доповнюється його намірами найближчим часом сформувати й низку бригад. Зокрема:

• до трьох десантно-штурмових бригад у складі 76-го десантно-штурмового корпусу (ДШК), які, очевидно, будуть сформовані на базі полків 7-ї та 76-ї ДШД;
• щонайменше дві артилерійські бригади (АБр). Одна (355-та АБр), ймовірно, стане частиною 34-ї артилерійської дивізії МВО, друга увійде до складу артилерійської дивізії, що формується в ЛенВО;
• дві ракетні бригади (РБр) як "штатні" для 25-ї ЗВA (MВO) та 18-ї ЗВA (ЮВО);
• дві окремі розвідувальні бригади (ОРВБр) для армійського комплекту переформованих армій ЮВО – 3-ї та 51-ї ЗВA.

Питання подальшого формування дивізій морської піхоти (ДМП) на основі двох окремих бригад морської піхоти (ОБрМП), відповідно 40-ї та 61-ї ОБрМП поки залишається відкритим. Адже, найімовірніше, їх доведеться сформувати за рахунок наступного "перенесення" формування інших дивізій і бригад, перелічених вище.

Іншими словами, я дуже сумніваюся, що саме у 2026 році російське командування завершить процес формування "по дивізії морської піхоти для кожного з своїх флотів".

2. Тепер перейдемо від "лячних" планів російського командування щодо розгортання його стратегічних резервів до менш загрозливих реалій сучасної війни.

По-перше, я вже писав вище, що плани щодо розгортання стратегічних резервів і реальні можливості російського командування в цій сфері у 2025 році явно суттєво розійшлися в різних напрямках.

Середні щоденні втрати російських військ (як санітарні, так і безповоротні, включно з полоненими та "зниклими безвісти"), залежно від інтенсивності бойових дій, значно коливалися протягом року: від 850 до 1150 військовослужбовців (наприклад, британська військова розвідка оцінила загальні втрати російських військ з початку до середини минулого року, станом на червень, у 230-236 тисяч).

Враховуючи, що за весь 2025 рік російське командування змогло "законтрактувати" на війну близько 400-405 тисяч "тушок", основні причини згаданого відтермінування формування та розгортання основної кількості російських стратегічних резервів стають цілком зрозумілими.

Адже у 2025 році вороже командування мало достатньо свіжого особового складу, майже "під обріз" і лише для того, аби компенсувати втрати, а також дуже плавно і дуже повільно збільшувати кількість своїх стратегічних групувань, розгорнутих на території України, відповідно до принципів реалізації своєї стратегічної концепції.

Тож в такому разі звідки може взятися "вибуховоподібне" формування нових резервних дивізій і бригад?

У цьому сенсі російське командування мусило задовольнятися можливим мінімумом (чотири дивізії) і "відкласти" решту на кращі часи.

По-друге, у поточному 2026 році, якщо ці причини, тобто розмір середньостатистичних щоденних втрат російських військ на фронті та обсяги їхньої "контрактної мобілізації" (а цього року російське командування планує "залучити" близько 410 тисяч нових "героїв ес-ве-о") залишаться, то ситуація з російськими резервами навряд чи зміниться кардинально.

За оцінками, як "закритими", так і відкритими, низки експертів, цього року російське командування навряд чи зможе "нашкребти" понад 70 тисяч "тушок" для своїх стратегічних резервів. Цього явно недостатньо для всього списку дивізій і бригад, запланованих для розгортання. Це означає, що їх знову, з часом, доведеться відкласти.

І якщо припустити, що обсяги втрат російських військ можуть різко зростати (а це цілком ймовірно, адже російське командування явно планує "наступати будь-якою ціною"), особливо враховуючи, що відповідно до поточної оперативно-стратегічної ситуації воно стикається з недвозначною потребою штурмувати низку досить значних населених пунктів, читай "вузлів оборони" ЗСУ, що само по собі, за замовчуванням, різко збільшує втрати атакуючого, тоді формування стратегічних резервів у РФ загалом може набути, скажімо, досить тривалого характеру.

По-третє, російські дивізії досить суттєво відрізняються одна від одної. Одна справа – мати "стару" повноцінну професійну дивізію (а також, таку саму бригаду), й зовсім інша – мати "нову", так би мовити, "усечьонную" (або, як зараз модно казати в російських штабах, "штурмову"), де багато піхоти, достатньо артилерії (хоча не завжди), але дуже мало танків і бронетехніки, а спеціальні підрозділи та підрозділи забезпечення (як бойового, так й тилового) або скорочені до мінімуму, або взагалі відсутні.

Я вже писав, що в низці випадків, коли йдеться про формування нових частин і з’єднань у російських військах, їхня організаційна і штатна структура, озброєння та оснащення, виглядають, скажімо так, досить "дивно".

Типова "нова" російська мотострілецька дивізія – це купа стрілецьких\мотострілецьких батальйонів, які пересуваються або на старих "маталигах" (тягачах МТ-ЛБ), або на "підручних машинах" незрозумілої етимології, з обов'язковими "штурмовими ротами-взводами" в кожному з них, у кращому випадку кілька танкових рот, 1-2 артилерійські дивізіони (іноді, все ж-таки зустрічається артилерійський полк), мінімальна протиповітряна оборона (не більше ніж зенітний ракетний дівізіон на дивізію, або навіть пара батарей). Вантажівок і спеціальних транспортних засобів мало (кожна "бортова" вантажівка – майже "на вагу золота"), але є багато мотоциклів, китайських і саморобних багі, "буханок" тощо.

Очевидно, що таку дивізію, яка "адаптована" до інтенсивних піхотних "накатів", легша, швидша і простіша у формуванні, ніж стандартна повнокровна.

За дуже обережними і дуже приблизними розрахунками, для формування всіх запланованих стратегічних резервів у поточному 2026 році і в нормальній, а не скороченій чи адаптованій формі, російському командуванню знадобиться додатково (тобто окрім постачання до фронту):

• щонайменше 68-70 тисяч осіб;
• десь до 490-500 танків (вони виробляють 340-350 одиниць нових на рік, а "старі" з баз зберігання майже закінчились);
• від 1040 до 1100 бойових броньованих машин (з ними ситуація дуже схожа на ситуацію з танками);
• до 560-570 одиниць артилерійських "стволів" + щонайменше 200 РСЗВ;
• і щонайменше 24 пускові установки (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК).

Я дуже сумніваюся, що все це саме по собі "впаде на російську армію", як мана з небес. Особливо тоді, коли в самій РФ нинішня фінансова ситуація для "пошуку" додаткових, окрім фронту, ресурсів, зараз не є особливо сприятливою.

Отже, очевидно, що в поточному 2026 році її командування, ймовірно, буде змушене або продовжувати дуже повільно формувати "скорочено-адаптовані" з’єднання для власних стратегічних резервів, або знову відкласти цей цікавий, але досить виснажливий процес на більш сприятливий час.

Джерело: сторінка Костянтина Машовця у Facebook

Не пропустіть

Росіяни просунулися під Запоріжжям і в Гуляйполі, – Deepstate 09.01.2026, 08:05 ООН допоможе облаштувати житло для ВПО у Запоріжжі – деталі 09.01.2026, 07:21