
Успіхів ніхто не має. І втрати немаленькі з обидвох боків.
На ворога мені глибоко чхати, я б цього разу хотів дещо сказати щодо наших підходів конкретно на цій ділянці.
Коли певну зону відповідальності забирають собі улюбленці вищого командування – це не призводить до більшої контрольованості.
Штурмові війська як окремий рід військ офіційно не створили, але по факту – все це давно працює з максимальним карт-бланшем. І повною безконтрольністю.
Коли ти штурмовий полк, по факту чисельності – величезна бригада, а з приданими підрозділами – взагалі дивізія, то так не має бути.
Бо весь цей ісполінський організм керується не тими, хто має керувати, а улюбленцями з не дуже гарним бекграундом.
Вибачте, але те, що там відбувається – це повний пиз**ць.
Ми не можемо воювати мʼясними штурмами, ми не маємо на це ані морального, ані будь-якого права, ані відповідних ресурсів та не маємо стільки людей.
Так, в обороні там вдається показувати дуже круті результати. Але штурмові дії – просто без коментарів...
Джерело: Богдан Мірошников у Telegram