Нещодавно ви бачили штурм ВС РФ на Запоріжжі. 320 типів особового складу на 40 од. техніки. Штурм був розмотаний дронами та артою, перша БМП була знищена у 8 км від ЛБЗ, після чого почався терор, результатом якого стали втрати противника в 29 одиниць техніки та 140 особового складу. Колона просто не дійшла до ЛБЗ.
Штурм, який повинен був взяти під контроль логістичний вузол біля Оріхіва – провалився.
Але такі випадки – це не просто "вони пішли в штурм – ми відбили". Щоб щось вийшло – над цим треба було попрацювати. І я вам розповім як над цим працювали підрозділи БпЛА.
Наприкінці 2024 року, коли зʼявилася інфо по можливому наступу на Запоріжжя, питання організації оперативної обізнаності передали на СБС.
Вадим Сухаревський почав організовувати штаб, який повинен був відповідати за взаємодію підрозділів у 2-3 ешелоні.
Тоді ж я отримав БР-ку, в складі свого екіпажу з’явитись на Запоріжжі. Коли ти в 21:00 отримуєш БР-ку бути БГ у 18:00 в іншому секторі – ну така собі задача. З зірочкою. Я в цей день тільки повернувся після навчання нового екіпажу "Немезіса".
Але як то кажуть, яйця в кулак і ось ми вже на наступний день у Запоріжжі, а через два дні – вже даємо стрім з Токмака.
Стан справ на Запоріжжі був... ну такий. Це була Спарта з легенд. Але не та де войовничі воїни з кубиками преса, а там де беруть дитину, дивляться на неї, і кажуть: – Ну ні, таке нам не треба.
І х*рак ту дитину з обриву.
Ось цим спартанським обривом було Запоріжжя. Там з часів контрнаступу не було активних двіжів, тому небоєздатні підрозділи, некомплектні ТРО, та роз*обані на інших напрямках підрозділи відводили туди.
Рівень координації – ну, ви зрозуміли.
Почалась робота над підвищенням координації та боєздатності підрозділів на цьому напрямку. СБС та ГУР поставив свої підрозділи, щоб взяти під контроль 2-3 ешелон. Я особисто працював у взаємодії з підрозділами 14-го полку та ГУРа, і можу сказати що це була приємна робота. Круто працювати з профі, які знають що робити, з якими ти розумієш все з полуслова, і всі працюють як єдиний організм. Не сказати що в нас було багато всього, але ми використовували свої засоби на максимум. І не дивлячись на погану погоду – виконали завдання.
Тому з Запорізького напрямку почали сипатись відео зі знищеними Торами/Буками і іншими коштовними машинами 3 ешелону. Бо СБС та ГУР своїми "довгими руками" дотягнулися до них.
Також піднімали координацію та роботу в 1 ешелоні, але я там не був задіяний, як там було – розповідати не стану.
Запорізький рельєф не дуже зручний для наступу. Посадки дуже рідкі. Багато полів. Дрон бачить тебе здалеку. Це ідеальне поле бою для роботи дронами. Лише залишилось зрозуміти хто в цьому кращий. Кращими стали ми.
Десь навіть були перехоплення, типу "Зачєм еті угрози про наступлєніє трансліруєм, єсли нас в отвєт так мєсіть сталі, а ми стоім?".
Там потім був невеликий штурм, щоб підтримувати легенду про наступ з цього напрямку, але ми вже надавали інфо, що ми не бачимо ознак, що тут будуть концентрувати великі сили для наступу.
Командування проаналізувало звіти та прийняло до уваги.
Частина підрозділів СБС була переміщена на Покровським напрямок. Частина – ніт.
Але система залишилась. Система, яка повинна була відреагувати у випадку концентрації великих сил та засобів для наступу на Запоріжжя. І як бачимо – система спрацювала. Батальйонно-тактична група росіян почала закінчуватись, навіть не побачивши ЛБЗ.
І це результат роботи, правильної системної роботи великої групи людей на Запорізькому напрямку. Ну і приємно коли ти сам був в ній "маленьким гвинтиком".
Повага всім, хто мав до цього відношення. І тоді, коли тільки все налаштовувалось, і зараз, під час цього відбиття штурму.
Хотілось би вам висловити повагу.