Після трагедії в Кривому Розі бачу багато апеляцій до совісті і людяності. "Покажіть Трампу вбитих дітей!", "Покажіть росіянам, з ким вони воюють!"
Не треба показувати. Справа в тому, що ні Трамп і трампісти, ні путін і московити не мають ні совісті, ні людяності. Тому банально не розуміють, про що ви говорите.
Московити живляться нашим болем і, якщо показати їм наших вбитих дітей, іще одна самка московита напише своєму Ванькі на фронт, який він молодець. Для них наші страждання не привід до емпатії і співчуття, а навпаки – гордість та звитяга. Це той самий феномен, як на*рати у ліжко в Бучі – бо ж можемо!
Те саме Трамп. Для того, щоб досягти своїх цілей, старому клоуну треба капітуляція України. Не мир, а саме капітуляція. Бо це поки що єдине, що змусить путіна припинити війну. Але є проблема: Українське суспільство поки що до капітуляції не готове. Та трагедії на кшалт криворізької деморалізують нас і схиляють суспільну думку в сторону капітуляції, щоб припинити дитячі смерті.
Тому ніт, Трампу не соромно, що путін витирає об нього ноги. Навпаки, трагедія Кривого Рогу для Трампа тільки в плюс. Можливо, він навіть випив би шампанського, що тепер українці стануть більш зговірливими.
Єдина притомна реакція на цю нелюдську жорстокість – не біль, розпач, апеляції до людяності, а холодна дієва рішучість. Рішучість стерти це болото з карти з усіма його гріхами, ваньками і маньками.
Удар по Кривому Рогу не був би можливий, якби Україна мала зброю відплати. Якби за один Кривий Ріг їм було б десять таганрогів чи новосибірськів.
Холодна дієва рішучість – це не соромити Трампа, послів, світ і просити допомоги, а розробити, нарешті, ракетну програму і бити свиномордих по всій московії. Бо слова і присоромлення не мають жодного значення для істот без честі, а ракети – мають.
Мені дивно, чому за три роки вторгнення у нас немає ракет, хоча ми, в Україні, розробляли ракети для цілого совєцького союзу.
Де всі ці міфічні учьониє совєцкой школи, які мали би просто підняти старі креслення і штампувати ракети? Бо хусити в шльопках на босу ногу і палестинці можуть наклепати тисячі ракет із гімна і палок, а ми, промислова держава з велетенським промисловим потенціалом – не можемо.
Якщо треба прикувати інженерів до батарей, поки вони не розроблять ракети – давайте прикуємо і не відпустимо, поки не буде результату. Бо кожен день нові і нові жертви, вмирають діти.
Якщо треба вирвати з глотки якогось "ефективного менеджера" Зеленського сп*жжені гроші на ракети, то давайте вирвемо. Але українські ракети мають бути і мають виготовлятися тисячами.
Тільки це зупинить війну. Тільки це. Імперія зла має бути знищена, а не присоромлена.
Окрема дяка всім, хто втримався від трупожерства і не постив людське горе і залишки тіл на загальний огляд.
Джерело: сторінка Сергія Марченка у Facebook