Чотири роки тому у запорізькій Преображенці мешкали понад 3,5 тисячі людей. Працювали школи та дитсадки, магазини, дрібні підприємства, агрофірми.

Сім’ї з дітьми евакуювали звідси на другий рік війни. Зараз у селі – до 500 людей.

Виживають за рахунок гуманітарної допомоги і городів.

Преображенка

Преображенка розташована в безпосередній близькості до лінії фронту, неподалік Оріхова. Газу й води немає, електрика – з перебоями. Ворожі обстріли – постійні.

Преображенка

"Ніколи не знаєш, куди воно летить. Та ще й оті ідіоти літають – дрони. Наші – те нічого, але ж і ворожі. Його не видно, якби вони хоч відрізнялися чимось", – говорить житель Преображенки Микола Костенко.

Микола Костенко

Чоловік не залишав рідне село з початку великої війни. Каже, що родичі регулярно кличуть до Запоріжжя, але він їздить до обласного центру лише раз на місяць – по пенсію.

"Получив, скупився, приїхав… Щодо евакуації, то – ні, не думаю навіть. Скільки мене вже агітували, брат агітував – я кажу: "Не хочу". З першого дня витримав, призвичаївся. А було гірше, ніж зараз. І вже до цього звикли: якщо не бухкає – аж погано", – зізнається пан Микола.

Раз на тиждень жителі Преображенки отримують гуманітарну допомогу в місцевому хабі: печиво, чай, цукор, згущене молоко – все, що потрібно, як каже місцева жителька пані Таїсія.

Гуманітарка

Разом із чоловіком вона бере гуманітарку не лише для себе, а й для сусідів. Пояснює, що під обстрілами не кожен може дістатися хабу.

Ця родина залишається в рідному селі, бо не хоче кидати будинок та город.

Пані Таїсія

"Сьогодні ще можна терпіти, а три дні тому летіло все підряд: КАБи, РСЗВ, "касети". Чого тільки не було. Ми вже, як воєнні стратеги, все розуміємо. Виїжджати не збираємось, бо тут дім і город. Все вродило добре цього року. Тож будемо готуватися до зими – попереду ще сезон "закруток". Головне – працювати й не боятися. Може ж, настане мир", – ділиться пані Таїсія.

Навкруги – зруйновані будинки, пошкоджені постійними російськими обстрілами адміністративні будівлі, магазини. Усе це – буденність прифронтового запорізького села.

Преображенка

Родина Паустовських мешкає на центральній вулиці Преображенки. Поруч із ними неодноразово вибухали російські боєприпаси: у будинку пошкоджено дах, вибито вікна.

Володимир Паустовський

"Я дах перекривав уже чотири рази після обстрілів. Було багато "прильотів" за три роки в сусідів – у безпосередній близькості від нас. Сусід, наприклад, після "прильоту", як поїхав, так і не повернувся. Його будинок так і стоїть розбитий. А ми поки що тримаємось. Можемо жити тут – живемо. Попідправити все, вікна поставити, двері поміняти – будемо жити", – говорить Володимир Паустовський.

Подружжя не виїздить із кількох причин. Одна – відсутність коштів на оренду житла.

"У Запоріжжя виїхати можна, але орендоване житло – недешеве. На початку війни можна було знайти квартиру за три тисячі гривень. А зараз – п’ять-сім тисяч за однокімнатну. А у нас з дружиною на двох – сім тисяч пенсії. І це ж тільки за квартиру віддати. А ще поїсти, поїхати кудись?.. Там у десять не вкладаєшся. Дочка і внук у Запоріжжі. Могли б і там вкупі жити, але не хочеться", – пояснює чоловік.

Його дружина пані Ольга додає, що донька, яка живе у Запоріжжі з сином, переймається через батьків, хоч і не наполягає на евакуації.

Ольга Паустовська

"Вона знає, що ми все одно не виїдемо… Запоріжжя теж обстрілюють. Каже: часто вночі ворожі "шахеди" б’ють. А зараз уже і вдень. Страшне, що робиться. Внук каже: "Ба, виїжджай". А я: "Вадику, не так усе просто. Не хочеться". Як поїду на день до них – одразу хочу додому. Просто не можу в квартирі. Нема чим зайнятися там. Ходиш з кута в кут. А в нас і собаки, і кури", – говорить пані Ольга.

Господарство

На городі у родини, дійсно, є все, що потрібно до столу: від картоплі до огірків та томатів. Вирощують городину під обстрілами.

Пані Ольга на городі

"Тижня зо два тому – щільний обстріл. Спочатку не чули – вийшли на город. А потім чуємо, як уже летить. І на вулиці Філатова авіабомба ляпнула. Ми тікати з городу! Поки добігла – мене в бік вдарив осколок", – продовжує пані Ольга.

На щастя, у родини є підвал, який облаштували як найпростіше сховище. Коли дуже гучно – ховаються в ньому.

"До обстрілів, звісно, неможливо звикнути, бо це не є нормальним: тікаємо, ховаємось, слухаємо – це "приліт" чи наші. Наші хай стріляють", – ділиться жінка.

Попри складну безпекову ситуацію, жителі Преображенки примудряються їздити по гуманітарну допомогу та воду на велосипедах.

Як каже, до прикладу, місцева мешканка пані Людмила, це її єдиний транспорт. Про небезпеку жінка знає все, бо за три роки багато разів відновлювала свій будинок після ворожих атак.

Пані Людмила

"Ні вікон, ні дверей немає. У літній кухні, слава богу, балон не вибухнув. А в домі – нічого. І меблі перебило. Перший раз до мене снаряд прилетів на подвір’я. Потім на городі КАБи падали – мене вдома тоді не було. Один розірвався, а другий і досі там стирчить", – розповідає пані Людмила.

Жителі Преображенки сподіваються на краще, але не роблять прогнозів.

"Чи буде воно краще?.. Ніхто не знає", – ділиться мешканка.

Не пропустить

Потужну нарколабораторію "накрили" на колишньому автозаводі у Запоріжжі 16.07.2025, 17:27 КАБи падають, картопля родить – реалії запорізької Преображенки 16.07.2025, 15:01