Скувати резерви й та протиснути оборону

Цілей у ворога на Запоріжжі дві. Перша – скувати українські резерви, не даючи перекинути їх на більш критичні напрямки, де зараз дійсно відбувається літній наступ. Це насамперед Сумська і Донецька області.

І саме на Сумський напрямок варто подивитися уважніше. На ньому ворог відпрацьовує досвід, здобутий на Курщині, коли вони змогли перерізати нашу логістику завдяки дронам на оптоволокні. Зараз вони підбираються до Сум на критичну відстань – 30 км, саме така у них довжина котушки оптоволоконного дроту. Це дозволить їм спочатку цими ударними дронами "винести" наші засоби протиповітряної оборони, спостережні пункти. А потім вже підтягнути ствольну артилерію, щоб надалі протискувати, продавлювати нашу оборону.

Друга ціль на Запоріжжі – та сама: протиснути оборону в районі Гуляйполя та Оріхова і спробувати дістатися обласного центру насамперед дронами на оптоволокні.

Це їхній задум, а не реальна перспектива.

Не варто забувати, що лінія фронту в Запорізькій області є сталою з осені 2023 року, майже два роки. Тобто українська оборона на напрямках добре організована, з одного боку.

З іншого – проти українських військ тут розташоване ціле військове угрупування. Це стратегічна одиниця – окрема армії, яка має і удосконалює свою логістику: Крим, Мелітополь, залізниці і Керченський (Кримський) міст, який, на жаль, продовжує функціонувати.

Тому на землі треба готуватися до найгіршого. Тим більше, що літо, яке на Запоріжжі довге, найкращий час для наступу. До того ж, Запоріжжя стратегічно нависає над кримським угрупуванням ворога. Хоча український контрнаступ 2023 року не був реалізований так, як планував Генштаб, сама ця загроза для противника нікуди не поділася.

Запорізькі кілзони: противник визнав ефективність

Разом із тим саме на Запорізькому напрямку, навіть за оцінками так званих "воєнкорів" з російського боку, дуже вдало зроблені три кілзони – тобто зони смерті (killzone – з англ.: вбивча зона, – ред.). Таким чином, як раніше зазначав колишній головком Валерій Залужний, неможливо підготувати і провести жодну масовану атаку, адже вона буде одразу помічена протилежною стороною.

Перша кілзона: у повітрі постійно висять дрони-розвідники, дрони-коригувальники. Ворожі можна давити РЕБом. Чому не давимо? Бо вибірковий РЕБ – це поки технології майбутнього. Будемо давити ворожі – самі залишимося без "очей". А ці "очі" здатні побачити за 40 кілометрів, де щось відбувається, де йде накопичення сил противника.

Друга кілзона розташована на відстані 10-15 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Тут використовуються ударні дрони, ведеться вогонь артилерії. І не лише. Усі бачили, як вдало відпрацювала українська авіація по об’єктах противника на Запорізькому напрямку.

І третя кілзона – та, через яку ворог намагається зараз прорватися на мотоциклах і багі. Це 5-3 кілометри мінних полів, фортифікаційних споруд та іншого, і що також важливо – добре відпрацьована взаємодія різних складових Сил оборони.

Є навіть інформація, що північні корейці вивчали український досвід не лише на Курщині, а й на Запоріжжі. Після чого зайнялися створенням об’єднаного штабу, який здатен онлайн у тривимірній проєкції коригувати всі роди військ: авіація, артилерія, піхота, дрони тощо.

Ахіллесова п’ята Запоріжжя

Дроновий терор Росія не припинить. Атаки Ізраїлю на Іран та знищення там виробництва "Шахедів" жодним чином на ситуації не відіб’ється. Адже, на жаль, агресор розгорнув їхнє масове виробництво на своїй території. Його потрібно знищувати.

Допоки воно є, росіяни продовжуватимуть атаки. Їхня ціль – тиск на запоріжців страхом.

Сила Запоріжжя, коли йдеться про сухопутні атаки, й одночасно його Ахіллесова п’ята, коли йдеться про нальоти ворожих дронів, – це річка Дніпро. Ворог запускає БпЛА вздовж річища, потім вони йдуть вгору і пікірують. Якщо б можна було перекрити рух цих дронів на території Біленьківської громади, то в Запоріжжі стало б значно спокійніше. Бо, як ми бачимо, КАБи, яким росіяни також намагаються "кошмарити" обласний центр, українські засоби РЕБ все ж таки відхиляють.

З погляду боротьби з безпілотниками здається вірним, хоча дуже запізнілим експериментальний проєкт українського уряду щодо залучення членів воєнізованих і добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) до захисту неба.

На жаль, ці формування, в які на початку повномасштабної війни шикувалися черги, пережили значний відтік. Але в обласних військових адміністрацій є можливості для виправлення ситуації.

Не треба навіть, як за часів німецько-радянської війни, примушувати людей відпрацьовувати на допомозі протиповітряній обороні. Тоді громадяни після змін на заводах гасили запальні снаряди на дахах. Зараз є гроші і можливості заохочувати їх долучатися до таких формувань.

Цей досвід, як і багато іншого, наприклад, системи оповіщення, ми отримали завдяки Британії. Він пройшов випробування двома світовими війнами. Адже добровольчі загони ППО там з’явилися, коли британців в 1914 році почали засипати бомбами з цепелінів.

Те, що у нас ДФТГ досі до цього не залучені, – це згаяний час. Адже вони можуть займатися і захистом неба, і долучатися до виявлення "п’ятої колони", "ждунів", коригувальників, і до матеріального забезпечення своїх підрозділів територіальної оборони. І на це обласна влада має насамперед спрямовувати кошти, а не на сквери.

Не пропустить

На вулиці Запоріжжя застрелили людину 16.06.2025, 18:09 До 15 років засудили зрадника, який "здав" окупантам бійця тероборони Енергодара 16.06.2025, 15:03