До України повернули тіло журналістки Вікторії Рощиної, яка з 2023 року перебувала у російському полоні, повідомляє "Справжнє" з посиланням на інтерв'ю заступника міністра МВС України Леоніда Тимченко Цензор.НЕТ.
"Її тіло повернуто в межах нещодавньої репатріації наприкінці лютого цього року. За допомогою ДНК-експертизи ідентифіковано її особу", – повідомив Леоніда Тимченко сказав він.
Зазначається, що уродженка Запоріжжя Вікторія Рощина у березні 2022 року вперше потрапила у полон до росіян. Її протримали 10 днів в окупованому Бердянську Запорізької області. Попри це Вікторія не припинила їздити на окуповані території, адже вважала, що не може висвітлювати події, не побачивши все на власні очі.
Вікторія, якій на той час було 26 років, почала співпрацювати з "Українською правдою" після повернення з першого полону. Влітку 2023 року Вікторія вирушила у поїздку в окупацію. Ймовірно, щоб зробити репортаж про кризу на Запорізькій АЕС і руйнування Каховської дамби. Щоб потрапити на територію, вона планувала проїхати через Польщу та Росію. 3 серпня 2023 року вона повідомила родині, що пройшла прикордонний контроль. Про її зникнення повідомили 12 серпня. І лише у квітні 2024 року її батько Володимир Михайлович отримав лист від російського уряду, який підтвердив, що вони тримають Рощину під вартою
У вересні 2024 року джерела повідомили, що Вікторія може повернутись у найближчому обміні — 13 або 14 вересня. Проте тоді Росія не повернула дівчину.
Через місяць батько отримав листа від Міноборони Росії, що Вікторія померла. У ньому зазначалось, що тіло Вікторії буде передано українській стороні в рамках "обміну тілами затриманих осіб".
Журналісти "Слідство.Інфо" отримали унікальні свідчення співкамерниці Вікторії про те, що з Вікою відбувалось у катівнях, та як з нею поводились росіяни у Таганрозькому СІЗО №2.
"Вона повідомила з самого початку, що журналістка. Перші кілька днів її утримували в Енергодарі у приміщенні, схожому на приміщення поліції", — розповідає колишня співкамерниця Віки.
Свідки спільно вказали на одне відділення поліції в Енергодарі, в якому росіяни тримали цивільних у той період, коли Вікторія потрапила у полон — за адресою проспект Будівельників 17, у північній частині міста на виїзді до Запорізької АЕС. Журналістку могли утримувати там.
Потім Рощину перевезли у Мелітополь, де її катували.
"Цей режим для неї був зовсім важким та вбивчим. Дуже тяжко вона переносила перші дні. Це видно було по ній, вона завжди вимагала слідчого, працівників, керівництво. Вона хотіла донести, що немає ніякої справи по її затриманню. Хотіла будь-яким чином достукатися до них, дізнатись, чому її саме сюди привезли", — розповідає свідка.
Свідка з Таганрозького СІЗО розповіла, що Вікторію катували. На тілі журналістки було багато ножових ран, з якими вона приїхала після утримання в окупації.
"Коли були допити, то росіяни використовували електрострум. Я бачила на її тілі декілька рубців — точно на руці і нозі. У неї була ножова рана, ну, прям рубець свіжий. Між кістю і ліктем у м’яких тканинах. І рубець був десь сантиметра три", — переповідає слова Віки її співкамерниця з Таганрозького СІЗО.
Крім ножових порізів, Вікторію також катували струмом.
Журналістці не дозволяли приймати ліки, які вона мала з собою, — заспокійливих та знеболювальних.
З часом журналістка почала сильно худнути. Вікторія відмовлялася від їжі та постійно зверталася до тюремників по допомогу.
"Будь-яке місце утримання в усьому світі не створене для того, щоб там люди помирали. В нього абсолютно інша мета. І ті, хто повертається (з Росії, – ред.), вони всі з шаленою втратою ваги. Вона (Віка, — ред.) була в ще гіршому стані. Вона й сама по собі молода худорлява дівчина. Тому однією з версій слідства є те, що могло з нею там бути, — це неналежні умови утримання", — пояснює Ірина Діденко.
Коли працівники СІЗО помітили, що Вікторія худне, до неї в камеру приходив начальник колонії та проводив з нею бесіди. Вона весь час наполягала на тому, щоб її звільнили, поміняли, або депортували.
"Вона постійно зверталася за допомогою. Спочатку говорила, що у неї зі шлунком проблеми, місячних не було весь час і температурило. Потім жінки помітили, що вона сильно худне. Віка важила до 30 кілограмів. Я їй допомагала встати, бо вона була в такому стані, що навіть голови не могла підняти від подушки. Я спочатку підіймала голову, Віка бралася за ручку ліжка, і тільки тоді так могла встати", — розповідає співкамерниця Віки.
Зі слів свідки, під час їх утримання була перевірка російським омбудсменом. Вікторію ховали від перевірки і переводили на інший поверх у зачинену кімнату.
Врешті журналістку поклали у лікарню, де вона пробула декілька тижнів. Після того Вікторію повернули в СІЗО, проте вже помістили в сусідню окрему камеру.
Зі слів свідків, вона вже сама пересувалась і відповідала на запитання тюремників. Один з них насміхався з Вікторії.
Востаннє Віку бачили 8 вересня 2024 року, коли її вивели з камери в невідомому напрямку.
10 жовтня батьку української журналістки, лауреатки премії "Мужність у журналістиці" 2022 року Вікторії Рощиної, яка перебувала у російському полоні, повідомили про її смерть під час етапування з Таганрога до Москви.
.