За словами Олександра, найскладніші робочі години починаються з повідомлення: "Влучання. Є травмовані”. Тоді він разом із напарником негайно вирушає на місце трагедії, пише "Справжнє".

Згадуючи вересень 2024 року, Олександр розповідає про випадок, коли ворожа ракета влучила в готельний комплекс: "Мати й син загинули. Батько та донька опинилися під завалами. Вони були серйозно травмовані. Кілька годин під холодним дощем ми разом із рятувальниками деблоковували їх. Ноги дівчинки притисла бетонна плита. Я намагався весь час тримати її при свідомості. Ніколи не забуду, як вона дивилася навколо розгубленими очима, ще не розуміючи, що її більше не обійме мама”.

У січні цього року, коли армія РФ завдала два удари КАБами поблизу інфраструктурного об’єкта та проїжджої частини, Олександр прибув у самий епіцентр "прильоту” та надавав допомогу постраждалим.
"До цього я ніколи не бачив такої кількості вбитих і важко поранених. Звідусіль лунали крики про допомогу. Медиків, поліцейських і рятувальників катастрофічно не вистачало. Добре, що тоді знайшлися небайдужі містяни, які зупинялися та на власних автівках відвозили поранених до лікарень", – згадує Олександр.

Такі моменти, зізнається він, довго не відпускають емоційно. І після зміни, і навіть через певний час, вони знову й знову виринають у пам’яті.
Проте Олександр каже, що війна триває, і давати слабину не можна, адже в будь-який момент знову може надійти: "Влучання. Є травмовані”.

Не пропустить

Мільйонами гривень заволоділа банда шахраїв із Запоріжжя — подробиці від поліції 31.03.2025, 16:36 Срібні медалі чемпіонату України вибороли волейболістки запорізької "Орбіти" 31.03.2025, 16:15