Зима стає для жителів села Трудооленівка Комишуваської громади неабияким випробуванням. Опалення тут пічне, закупити та привезти дрова може далеко не кожний. Переважна більшість місцевих – люди похилого віку, а ще – переселенці. Хтось не встиг оформити державну допомогу, хтось загалом перебуває у скрутному становищі.

"Нам доводилось в минулому році на "вєліку" їздити в посадку й звідти таскати дрова", – зізнається одна з тутешніх жінок.

"Ми з донькою та маленьким онуком із Вільнянського района виїхали сюди. Внуку рік і вісім місяців. У мене ані роботи зараз немає, ані паю, ані пенсії", – розповідає переселенка з Вільнянщини пані Наталія.

Зимову допомогу у вигляді пелетів – дві тонни – для опалення цим жінкам, а загалом щонайменше сімом родинам привезли запорізькі волонтери.

"Вивчаємо ситуацію на місцях. Дивимось, запитуємо, які сім’ї найбільше потребують допомоги", – пояснює волонтер пан Дмитро Матюхін.

По 10 мішків пелетів на родину, які роздали волонтери, на всю зиму не вистачить, але частину потреби в теплі у Трудооленівці зараз закрили.

Трудооленівка завжди була на "узбіччі цивілізації". Тут немає дороги, громадського транспорту, магазину чи аптеки. Виїхати можна лише, найнявши машину – це дорого. Газу й водогону теж немає: воду привозять за попереднім замовленням.

"Живу тут із 20 років, а так і не бачила хорошої дороги. Її немає зовсім. Жодного магазина немає. Маршрутки не ходять, бо дороги немає. Щоб виїхати, треба машину винаймати, а це багато грошей коштує", – розповідає місцева жителька пані Ірина.

"Вода у нас привозна – виписуємо, привозять. А так немає ані води, ані магазинів, ані аптек", – каже пані Наталія – переселенка з Бердянщини.

До Трудооленівки жінка виїхала за пів року після окупації рідного району. Згадує: через ворожий блокпост не випускали п’ять діб.

"Дочка плакала, їсти не було що, менше з тим доїхали. Це селище обрали тому, що тут мені надали роботу. Я працюю різноробочою. Також начальство хату дало. От так і живемо", – ділиться жінка.

Її доньці, 18-річній Юлії, яка дистанційно вчиться у релокованому Бердянському навчальному закладі, у Трудоооленівці важкувато.

"Усе якось проходить одним днем. Там хоча б в школу ходила, а тут просто сиджу вдома. Єдине, мамі допомагаю, коли треба. Гуляти немає де й немає з ким. Поки що не планую переїздити нікуди, але життя покаже", – ділиться дівчина.

Попри це пів року тому у Трудооленівку з окупації вибрався й син пані Наталії з дружиною, теж на ім’я Наталія. Дорога була дуже складною: через Росію та Білорусь, як розповідає молода жінка. Виїжджати вирішили, бо окупанти почали переслідувати її чоловіка: він призовного віку.

"Сюди приїхали, тому що свекруха прижилася трошки, ми до неї і приїхали. Куди нам ще їхати?.. Тут вже звикаємо. Робота є", – каже невістка.

Вона сподівається ще повернутися додому – у Бердянськ.

"Щойно все закінчиться – мерщій додому! Все зібрали, завантажили й додому", – говорить вона.

Попри все, переселенці потроху обживаються. Бердянці купили та тримають курчат-бройлерів та гусей.

У жінок із Вільнянщини є корова.

"Тримаємо корову ще – онуку молочко є. Так і виживаємо", – каже переселенка з Вільнянського району.

Як і всі села Комишуваської громади Трудооленівка потерпає від ворожих обстрілів. Місцеві кажуть: найчастіше вибухи чутно вночі – "аж хата двигтить". Переважно летять "шахеди".

"Ми нікуди не ховаємося – на бога надія, як кажуть… Ми вже звикли", – каже пані Наталія з Бердянщини.

З дровами від волонтерів та під звуки вибухів у Трудооленівці почалася четверта прифронтова зима.

Читайте також: Що з безпекою і водою у передмісті Запоріжжя – свідчення з Кушугума

Не пропустіть

Понад 6 тисяч дезертирів: чому окупанти тікають із Запорізького фронту 04.12.2025, 12:32 РФ вгатила по Запорізькому району: пошкоджені 15 будинків, є поранений 04.12.2025, 11:09