Михайло Семікін: "У нас немає 100% альтернативи для автономного електроживлення в масштабах всього Запоріжжя"

Єва Миронова 21.11.2026, 10:39 Інтерв'ю
Поділитися
Михайло Семікін: "У нас немає 100% альтернативи для автономного електроживлення в масштабах всього Запоріжжя"
Фото: t.me/zoda_gov_ua
Виконувач обов'язків керівника Запорізької військової адміністрації дав ексклюзивне інтерв'ю "Справжньому"

Говорили з Михайлом Семікіним про підготовку до блекаутів, евакуацію дітей з Балабиного, трагедію в Комишувасі, захист мостів та запорізького неба від ворожих FPV. А також та інші актуальні теми.

"Справжнє": Пане Михайле, ви очолили область у статусі т.в.о. після переходу Івана Федорова до Державного Агентства відновлення. Чи залишаєтеся ви в контакті з колишнім шефом?

Михайло Семікін: Так, ми підтримуємо зв'язок, і це абсолютно природно, тому що ми тривалий час працювали в одній команді. Починаючи з Мелітополя до Запорізької обласної військової/державної адміністрації. Завдяки тривалому часу роботи разом ми добре розуміємося й так само добре розуміємо проблематику області.

Втім, тут важливо розділяти наші особисті стосунки та управлінську діяльність. Іван Федоров сьогодні працює в іншому напрямку державного управління, а я відповідаю за обласну військову адміністрацію. І ще один момент: для мене принципово важливо, щоб зміна керівника не означала зміну пріоритетів. Щоб не було зміни заради змін. Тому що під час війни держава повинна мати інституційну пам'ять.

В той самий час Іван Федоров є співголовою Ради оборони, тому він продовжує тісно взаємодіяти з військовими, опікуватися безпековими заходами області. І дійсно він в цьому є великим експертом.

"Справжнє": Як зараз розподілені ролі в Раді оборони регіону?

Михайло Семікін: В першу чергу, ми повинні розуміти, що таке Рада оборони. Це майданчик для взаємодії між військовим командуванням, правоохоронними органами, іншими спеціальними службами та безпосередньо владою. Тут влада є певним модератором, який цю взаємодію організовує. Її головна мета – це не кількість наших спільних нарад, а швидкість прийняття рішень.

Я думаю, що одним з головних здобутків роботи Івана Федорова як очільника ЗОВА є побудова системи прийняття рішень, побудова команди, яка тут продовжує працювати. Тому, за моєю оцінкою, Рада оборони працює в тому самому режимі, як і раніше.

"Справжнє": Прифронтові громади давно перебувають під посиленими атаками ворога, а останнім часом постійно летить і на Запоріжжя. Яка зараз реальна ситуація із будівництвом та модернізацією укриттів в області?

Михайло Семікін: Якщо подивитися на сьогоднішню лінію фронта в Запорізькій області, то якихось великих змін за останній час ми не бачимо. Але змінилася кілзона. І якщо в 24-му році наші прифронтові селища мали один вигляд, то зараз зовсім інший. Як приклад, ще рік тому я з великою кількістю міжнародних гостей спокійно був в Комишувасі. На сьогодні перебувати там стало вкрай небезпечно.

Посилення обстрілів через розширення зони ураження відчуває і місто Запоріжжя. Це відбувається через зміну технологій, які кожного місяця розвиваються як з боку ворога, так і з нашого боку. Саме ці зміни змушують нас змінювати й підходи до безпеки.

На сьогодні у нас є 1500 споруд, які призначені для укриття в будівлях. Але на перший план зараз виходять мобільні укриття, в яких ще два роки тому такої нагальної потреби не було. Зараз ця потреба є, тому плануємо до кінця року встановлення як мінімум ще 100 мобільних укриттів в Запоріжжі. Нагадаю, що такі укриттяі захищають від уламків під час обстрілів. Таким самим актуальним питанням є знаходження коштів та матеріалів на відбудову після прольотів.

"Справжнє": Що робиться для захисту мостів та греблі?

Михайло Семікін: Це стратегічне питання для влади й для життєдіяльності Запоріжжя та області. Але тут скажу тільки те, що можу сказати про це: спільно з Агентством відновлення ми зараз імплементуємо рішення щодо створення альтернативних переправ.

Через те, що ворог намагається знищити будь-яке з'єднання між двома берегами Дніпра, робота із захисту проходить в декілька етапів. В першу чергу, це системи, які не дозволяють засобам ураження досягти цілей. По-друге, це введення системи перекриття мостів, на яку ми маємо велику кількість нарікань з боку мешканців міста. Але я дуже прошу запоріжців відноситись до проблеми з розумінням й усвідомлювати, що не кожна загроза, яка спочатку ідентифікується, надалі підтверджується. Втім, так чи інакше, ми вимушені робити різку зупинку руху через мости та греблю, коли чуємо від військових повідомлення про загрозу. Через п'ять хвилин рух може бути відновлено. І люди кажуть: "Чому ви кожен раз не інформуєте?" Тому що поки інформація дійде до кожного, вона вже буде неактуальною. Ситуація в повітрі змінюється щохвилини. Зараз ми повідомляємо про рух через мости в оновленому додатку "Цифрове Запоріжжя".

"Справжнє": Нещодавно ви демонстрували роботу поліції з детекторами для полювання за ворожими FPV-дронами в небі над містом. Наскільки ефективна ця система, і чи планується масштабування такого досвіду на інші райони?

Михайло Семікін: Стосовно саме цих детекторів: їхня головна перевага в тому, що вони можуть раніше виявляти певні типи безпилотників і дають правоохоронцям додатковий час на реагування. Але важливо розуміти, що детектори не знищують дрон. І теж на 100% не гарантують його виявлення. Тому тут треба працювати комплексно над цілою системою протидії. Спочатку – виявлення загроз, потім – взаємодія з військовими, потім – це оснащення відповідних підрозділів всім необхідним для знищення і фізичний захист тих, хто це робить.

І ось тільки в такому комплексі це буде збільшувати ефективність реакції.

"Справжнє": Ви заявили, що котельні Запоріжжя готові до зими на 100%. Водночас загроза ударів по енергетиці є критичною. Які альтернативні сценарії підготовлено на випадок тривалих блекаутів?

Михайло Семікін: Коли йдеться про 100% готовність до зими, мається на увазі, що 100% котелень, які забезпечують тепло, працюють. Але це тільки старт, звідки це тепло починає йти. Воно йде трубами, заходить в будинок.

І що відбувається в будинку? Сценарій один – найкращий – кожна квартира має тепло. Супер. Сценарій два – не кожна квартира має тепло, бо сусіди по стояку виїхали й не спустили повітря з системи. Люди кажуть: "Ми щось не розуміємо. Ви нам розповідаєте про те, що у нас 100%, а ми бачимо проблеми".

Тому ми для себе теж визначили, що нам потрібно більш детально підсвічувати історію, де у нас виклики. І коли ми кажемо про ось цю готовність 100%, то, в першу чергу, це про роботу котелень. Але ми вже з початку опалювального сезону отримали сотні заявок, де щось не працювало. Тому виїжджають аварійні служби, які десь швидко вирішують питання, а десь на це потрібен час.

Інший сценарій – коли десь відбувається порив, аварійна ситуація, яка, можливо, пов'язана з обстрілами. І такий приклад був три дні тому, коли в одну з котелень в одному з мікрорайонів був "приліт", і котельня не могла відновити свою роботу якийсь час. Але я дуже вдячний нашим комунальним службам, тому що бути готовим до зими – це одна історія, а бути готовим до зими в умовах війни – це зовсім інша історія.

"Справжнє": Щодо блекаутів. Скільки плануємо протриматися?

Михайло Семікін: Аналізуючи виклики, ми дійшли головного висновку: ми не повинні залежати від якогось єдиного джерела живлення або якоїсь обмеженої кількості джерел. Це питання енергетичної децентралізації, і останні два роки ми активно впроваджуємо цю децентралізацію. Починаючи від маленьких рішень забезпечення генераторами всіх структур до підготовки пунктів незламності.

Наприклад, на сьогодні я не бачу дефіциту генераторів, якщо ми кажемо про роботу всіх установ, які підпорядковуються міській або обласній раді. Що стосується "критички", то тут, звісно, рятують когенераційні установки, які у нас встановлені на котельнях та на великих об'єктах критичної інфраструктури. На сьогодні на 18 котельнях ми маємо 20 когенераційних установок. Котельні мають також більше 80 генераторів різної потужності і запас пального, сформований на 14 діб.

На цьому тижні було два блекаути в Запоріжжі. Обидва – через те, що на території Дніпропетровської області була пошкоджена лінія 330-ї підстанції. І ми є заручниками пошкоджень, які відбуваються не тільки на території Запорізької області, а й в інших областях, тому що маємо об'єднану енергосистему. Тому чи є у нас на сьогодні на 100% альтернатива для автономного електроживлення в масштабах всього міста? Ні. Чи є – для критичної інфраструктури? Так є.

"Справжнє": Чи змінилась кількість дітей, які зараз відвідують запорізькі підземні школи після трагедії в Комишувасі? І як особисто ви відреагували на цей жахливий російський теракт?

Михайло Семікін: Напевно, мою першу реакцію можна назвати шоком. Я не міг в це повірити. Навіть в гіршому сценарії неможливо було повірити, щоб по місцю, де цивільні люди отримували гуманітарну допомогою, росіяни прицільно запустили ФАБ-3000. Я не експерт зі зброї, але чув порівняння такої бомби за масштабом руйнувань з міні-атомною бомбою.

Інший бік: я особисто знав багатьох з тих людей, які там загинули. Наприклад, поліцейський Дмитро Беседин – він мій друг. Друг з Мелітополя, з яким ми спільно виїжджали, з яким ми дружили зі школи, до якого я приїжджав, коли він давав присягу в армії. Тобто й після школи ми дружили, і я дуже добре знаю його родину. Тому для мене це особиста трагедія. Я й досі не можу в це повірити.

Про решту підземних шкіл та укриттів в школах хочу сказати, що ми не можемо наразі гарантувати, що якесь укриття може на 100% захистити від всього. От не можемо. Але у нас є задача забезпечити життя в Запоріжжі, щоб воно тривало. Щоб працювали лікарні, школи, розвивався бізнес. І для того, щоб люди тут залишались, ми вимушені робити все для захисту.

І коли ми кажемо про Комишуваху, то на момент будівництва підземної школи в громаді проживала велика кількість дітей шкільного віку і ми отримували багато запитів від батьків з вимогою будівництва такої школи. Тобто безпекова ситуація там майже дорівнювала ситуації, яка була в Запоріжжі, де будувалися такі самі підземні школи.

На жаль, війна призводить до не гарантованих рішень. Будь-яке безпекове рішення, яке ми робимо, не 100% успішне й вирішує всі питання.

Чи змінилася кількість дітей в запорізьких підземних школах? Ні, не змінилася. Чому я так кажу? Тому що з моменту того, як ми відкривали підземні школи, проводився щотижневий моніторинг відвідуваності. І коли кажуть про те, що кошти, витрачені на підземні школи, могли піти на інші види укриття в інших місцях, кажу: ні, не могли. Це цільові кошти на будівництво протирадіаційних укриттів для навчання дітей. І їх можна використати тільки на будівництво підземних шкіл або відмовитись. Тоді кошти передадуть іншій області, яка будуватиме у себе підземні школи.

"Справжнє": Запоріжжя прийняло величезну кількість ВПО з окупованих територій, зокрема з вашого рідного Мелітополя. Чи фіксує ОВА зараз зворотну міграцію (виїзд людей далі на захід чи за кордон) через загострення безпекової ситуації?

Михайло Семікін: Питання стосовно кількості ВПО трішки глибше, ніж нам здається, тому що внутрішньо переміщені особи бувають різні. Це може бути людина, яка у 2022 році виїхала з окупації. В неї не було фізичної загрози життю в плані ворожих обстрілів. З іншого боку, є вимушено переміщені люди, які виїжджають з-під ворожих обстрілів з неокупованих селищ протягом всієї цієї війни та й просто зараз. Тому нерідко буває так, що люди виїхали, а потім повертаються назад до своїх будинків.

Є й така ситуація, що людина може зареєструватися в Запоріжжі, а потім поїхати далі. Ця міграція відбувається постійно. Дійсно, ми фіксуємо кількість ВПО, і вважається, що в Запоріжжі наразі близько 160 тис. тимчасових переселенців, але точно ми сказати не можемо.

"Справжнє": Днями ви оголосили евакуацію родин з дітьми з Балабиного. Як вона буде відбуватися? Що місто може запропонувати цим людям в плані прихистку, щоб вони не відчували себе покинутими й нікому не потрібними?

Михайло Семікін: Якщо дивитися з правової точки зору й алгоритму, то після оголошення обов'язкової примусової евакуації ми даємо родинам з дітьми термін в 30 днів для виїзду. Але ми розуміємо, що нам треба зробити це якомога швидше, через небезпеку, і якомога якісніше. Тому перший крок – це аналіз потреб людей. Є сім'ї, які кажуть: "Дякуємо, ми самі виїдемо". А є родини, яким потрібна допомога. Третій варіант – це родини, які відмовляються від евакуації.

Зараз ми маємо певну кількість родин, які вже виїхали. Хтось – два місяці тому, коли побачив реальну небезпеку, хтось – місяць тому, а хтось – от вчора. Принагідно, хочу нагадати, що у нас працює Транзитний центр, розташований в Космічному районі – не так далеко від Балабиного. Там працює велика кількість як державних, так і недержавних організацій. Вони надають комплексну допомогу: щодо перевезення, щодо поселення, соціальних виплат, щодо надання необхідних речей, відновлення документів тощо.

У нас є місця для тимчасового поселення родин, а також варіанти поселення на заході України. Так, це не будуть умови, до яких звикли ці родини, тобто це не буде окремий дім для кожної родини чи квартира, але буде де зупинитися.

Нас підтримують міжнародні донори, і що стосується місць тимчасового поселення, то вони є. Чи є універсальна історія, яка влаштує всіх? Немає.

Кожна історія особлива, але точно можливість виїхати й десь зупинитися, мати тепло, харчування – все це є.

"Справжнє": Чи готові ви очолити область на постійній основі без приставки "в.о.", якщо отримаєте таку пропозицію від Президента?

Михайло Семікін: Давайте так: по-перше, я готовий нести відповідальність за область. І, власне, це я вже зараз роблю. Але рішення щодо призначення голови обласної державної адміністрації належить до повноважень Президента. Я ставлюся до цього з повагою і не вважаю правильним публічно обговорювати можливі кадрові рішення голови держави.

Але для мене тут важливіше інше – щоб запоріжці не відчували тимчасовість влади. Не може так бути, що ми відкладаємо рішення щодо безпеки, роботи лікарень, шкіл, чи підтримки військових, тому що в назві посади є переставка "т.в.о.". Повноваження можуть бути тимчасовими, але відповідальність за ухвалення, прийняття рішень тимчасовою бути не може. І, за великим рахунком, для людей це не повинно мати значення – яке прізвище у голови ЗОВА. Важливо, який результат є для них і їхнього життя врешті решт.

"Справжнє": Що для вас особисто буде головним маркером того, що ви впоралися з роллю очільника Запорізької ОВА?

Михайло Семікін: Є декілька речей. Перше – це наскільки ми змогли захистити людей. Ще раз хочу підкреслити, що в умовах війни жодна людина й жодна влада не може гарантувати абсолютну безпеку. Але ми маємо подбати про те, що ми реально можемо зробити для захисту.

Я спілкуюсь з військовими і бачу, яку кількість російського залізяччя наші військові, наші Сили оборони збивають. Це дуже велика кількість. До Запоріжжя долітає маленький відсоток, але для людей він дуже великий. Тому що за цим – здоров'я і життя людей. Його не можна оцінити в відсотках. Тому кожен "приліт" – це трагедія. Якісний захист – перший критерій. Другий – щоб область продовжувала життя. Працювали лікарні, школи, люди забезпечували свої базові потреби на роботу, бізнес працював. І третій маркер – це збереження потенціалу на майбутнє для Запоріжжя. Тобто щоб ми не тільки зосереджувалися на проблемах сьогодення, а і в своїй роботі могли побачити, яким має бути Запоріжжя через 2, 3, 5, 10 років. Що буде актуально, що не буде актуально. І ці реформи вже можуть відбуватися.

"Справжнє": Далеко дивитись складно під час війни. Давайте зафіналимо тим, яким ви бачите Запоріжжя через рік?

Михайло Семікін: Для мене це місто, де люди можуть планувати своє майбутнє. Не тільки, що вони будуть робити сьогодні або завтра, а й те, що вони зможуть тут робити через 5-7 років. Мені хотілося б в це вірити.

Читайте також: "Син пише: "Матуся, тримайся" – запоріжці розповіли про рідних в російському полоні.

google news Справжнє в GoogleNews Підписуйся, щоб першим читати головні новини Запоріжжя Підписатись
Поділитися