Більше десяти років вивозить людей з-під обстрілів, поєднуючи волонтерство з роботою священнослужителя. Владислав Маховський зі своєю командою зараз щодня рятує людей з прифронтових селищ. Каже, що ситуація значно погіршилася через розширення кіл-зони.

"Справжнє" поспілкувалося з Владиславом про особливості евакуації зараз та про примусову евакуацію родин з дітьми.

"Справжнє": Безпекова ситуація в прифронтових селищах за останні півроку значно погіршилась. Владиславе, скажіть, звідки ви зараз найбільш активно вивозите людей?

Владислав Маховський: Останні декілька тижнів багато людей вивозимо з Комишуваської громади та Кушугумської. Майже кожен день маємо по декілька заявок з Кушугума. Люди вже більш масово звідти виїжджають, бо там щодня фіксуються "прильоти" КАБів, FPV-дронів, "блискавок” тощо. З Біленьківської громади зараз теж йде більш активна евакуація.

"Справжнє": З Біленьківської громади ще десять днів тому була оголошена примусова евакуація родин з дітьми. Ви берете в ній участь?

Владислав Маховський: Так, звісно. Нещодавно вивезли 11 дітей – це одна родина. Два дні тому вивозили родини з дітьми. Думаю, ще протягом трьох тижнів будемо це робити.

"Справжнє": Ви особисто підтримуєте примусову евакуацію дітей?

Владислав Маховський: Я розумію, що це необхідно. Дуже необхідно, бо я вже це бачив по Авдіївці, коли діти жили під обстрілами з батьками, які не хотіли виїжджати. Внаслідок цього кілька дітей загинуло, 5-місячна дитина, 6-річна дитина загинула. А коли почалася примусова евакуація, то всіх дітей вивезли. Це такий вимушений крок і необхідний. Тому я думаю, що навіть коли батьки не бажають виїжджати, то треба для спасіння дітей примусово їх вивозити звідти. Але такого немає, щоб виривали з родин дітей. Просто попереджають, що буде примусова евакуація. Тому родини розуміють і планують в найближчий термін, як зібратися і як виїхати.

"Справжнє": Зрозуміло, що безпекова ситуація в Біленьківській громаді на сьогодні важка. Чого більше туди летить?

Владислав Маховський: У Лисогірці, наприклад, "блискавки” та FPV часто б'ють. Місцеві теж про це кажуть. Безпосередньо в цивільні будинки "прильоти”. І багато вже автівок спалених на дорозі – цивільних автівок.

Тож, це постійна небезпека.

"Справжнє": Дорогу на Біленьке накрили сітками от тільки цього літа. Як ви вважаєте, наскільки антидроновий туннель допомагає? Бо місцеві жителі озвучували різні думки з приводу нього.

Владислав Маховський: Від дронів 100% захищає. І це необхідний захист, бо, розумієте, коли FPV-дрон летить, він не може залетіти через цю сітку. В нього не настільки хороша маневреність. Нещодавно ми були в Новотроїцькому й потрапили під влучання FPV-дрона, коли їхали на евакуацію. Завдяки сітці він не міг до нас безпосередньо підлетіти, щоб одразу влучити. Тобто він літав, ми відстрілювалися, потім вже на останок він по автівці вдарив.

"Справжнє": Як допомагає присутність поліції на евакуаціях?

Владислав Маховський: Ну, звісно, допомагає. По-перше, це підготовлені люди, які мають зброю та вміють нею користуватися, щоб відстрілюватися від ворожих дронів. По-друге, вони мають інформацію стосовно того, де і що літає. Тобто ми координуємо з ними цю роботу, і вони бачать загрози, коли треба перечекати, а коли вже можна рухатись.

"Справжнє": Які мають бути зараз автівки для евакуації, зважаючи на постійні обстріли.

Владислав Маховський: По-перше, звичайною автівкою краще не їздити. Автівка має бути броньована. І не тільки броньована, а ще й мати панцир зверху. Оскільки наша автівка саме така, то люди в ній вижили й саме авто ще можна відремонтувати. Якщо по прифронтовим селищам пересуватись, то краще пішки ходити, ніж на автівці їздити. Пішки більш безпечно.

"Справжнє": В Кушугумі, за вашими спостереженнями, ще багато людей залишається?

Владислав Маховський: Так, багато. В Балабиному, попри постійні обстріли, ще крамниці працюють. А це близько до Кушугуму. До Балабинської сільради ще маршрутка ходить. Люди на маршрутці туди доїжджають, а потім пішки йдуть до Кушугуму. В Комишувасі не так вже. Там мало людей, принаймні так відкрито вулицями не хоять.

"Справжнє": Історія вашого волонтерства під час війни, зокрема евакуації людей, почалася ще в 2014-му році. Як ви поєднуєте життя священнослужителя з волонтерством?

Владислав Маховський: У вільний час ми допомагаємо тому, що ми віруючі люди, тому що християни. У нас є знайомі, які служили в храмах прифронтових селищ. Вони теж беруть участь в допомозі. Координують нашу роботу й, таким чином, допомагають вивозити людей. Тому є час служити Богові в церкві, і час служити людям. Бо служіння людям є також служінням Богу.

"Справжнє": Яким був перший запит щодо евакуації з Донеччини?

Владислав Маховський: Перша евакуація була зі Слов'янська. Туди вже не можна було заїхати, тому люди виходили пішки, а ми зустрічали їх і вивозили або до Запоріжжя, або до інших міст. Тоді теж багато було людей, і родини з дітьми, в тому числі. Люди тоді були в такому стані… в шоковому. Вони не розуміли, як це може бути в наш час?

"Справжнє": Порівнюючи ту евакуацію з Донеччини в 14-му році з евакуаційними місіями сьогодні, в чому різниця?

Владислав Маховський: Якщо говорити про нас, то маємо більше досвіду. По-перше, більше необхідних речей для евакуації, для захисту: броньовані автівки, автомати, детектори дронів. Тобто того, що колись не мали, зараз маємо. Це більше забезпечує безпеку і нам, і людям, яких ми евакуюємо.

Плюс співпраця з поліцією, яка має інформацію стосовно ситуації в небі. Контактуємо з військовими, які прикривають. Наприклад, ми виїжджаємо до Біленького, з нами "хантери” – група прикриття.

Ну і, звісно, десять років тому зброя була іншою, зокрема бойових дронів ще не було. Та навіть, з 22-го по 24-й рік, коли вже були дрони, в них не було такої дальності. Останній раз, коли в Авдіївці були, до росіян було 800 метрів. Це фактично дві вулиці. А зараз "кілзона” cкладає вже десятки кілометрів.

"Справжнє": Коли ви зустрічаєтесь з цими родинами, особливо з родинами з дітьми, як ви з ними розмовляєте? Чи питаєте, чому не виїхали раніше? Вмовляєте виїхати когось, хто ще думає?

Владислав Маховський: Звісно, ми пропонуємо їм виїхати. До речі, зараз є кращі можливості для поселення переселенців та прийому, бо працює транзитний центр, де людей приймають, оформлюють, надають матеріальну допомогу, продуктову. Якщо необхідно, то є поселення.

"Справжнє": Як ви себе налаштовуєте перед такими небезпечними поїздками, крім молитви?

Владислав Маховський: Ми практично готуємося: вибираємо зручний час. Спілкуємося з поліцією щодо оперативної ситуації стосовно FPV-дронів.

"Справжнє": Куди ви зараз фізично не можете доїхати, маючи заявки на евакуацію?

Владислав Маховський: Є пару заявок з Оріхова, але в Оріхів вже не можемо заїхати. Люди досиділись до такого часу, коли вже все, заїхати неможливо. Там тільки якщо будуть такі погодні умови – сильний вітер, дощ тощо, то можна буде спробувати. Ще півтора місяці тому їздили до Оріхова, а зараз, на жаль, це дуже складно. Люди сидять, на жаль, і чекають до останнього. Через це дуже наражають на небезпеку і себе, і волонтерів, і поліцію. Всіх, хто потім займається їх порятунком.

Читайте також: У Запоріжжі через обстріли закривають шелтер для переселенців.

Не пропустіть

Окупанти вдарили по передмістю Запоріжжя: є постраждалі 09.09.2026, 07:21 "Невидимий плюс один": родина ветерана шукає спосіб зробити роботу дружин видимою 08.09.2026, 18:02