
Отримав відповідь Департаменту з питань звернень громадян ОП (№ 22/045488-08 від 10.11.2026) на моє відкрите звернення.
Як військовий, я звик оцінювати не емоції, а суху логіку дій та стратегічні наслідки. Надісланий мені документ – це чітко прорахована звичайна технологія адміністративного уникнення відповідальності, де державну безпеку підмінили канцелярським регламентом.
Головний маркер цього саботажу – перенаправлення вимоги щодо кадрового аудиту та звільнення посадовців до Секретаріату Кабінету Міністрів.
Формально ОП посилається на ст. 7 Закону "Про звернення громадян". Реально – це свідоме створення замкненого кола безкарності та політичне самогубство виконавчої вертикалі.
Чому Кабінет Міністрів апріорі не здатний і не буде вирішувати питання будівництва, яке курував колишній голова Запорізької ОВА, а нині очільник Держслужби відновлення Іван Федоров?
• Конфлікт інтересів та кругова порука на рівні уряду: Іван Федоров очолює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів через профільне міністерство. Пересилати скаргу на топчиновника уряду до самого уряду – це інституційне абсурд.
Кабмін не проводитиме неупереджений аудит об'єкта, який будувався в межах державних програм і фінансувався через підзвітні уряду вертикалі. Вони не стануть розслідувати власні безпекові нормативи та бюджетні асигнування.
• Кабмін не має інструментів політичної та правової оцінки: Уряд – це господарський орган, а не інститут державної безпеки.
Кабмін оцінює кошториси, акти виконаних робіт та паперові класи захисту споруд. Він не здатний дати оцінку військово-стратегічній доцільності зведення капітального об’єкта за 100+ мільйонів гривень у 15 кілометрах від лінії фронту під ударами важких КАБів.
Це питання не цивільного будівництва, а національної безпеки та оборони.
• Утилізація персональної відповідальності ставлеників Президента: Голови ОВА є прямими політичними призначенцями та номенклатурою Президента України.
Спроба Офісу Президента перекласти кадрові рішення щодо своєї ж вертикалі на колегіальний орган (Кабмін) – це спроба розмити персональну відповідальність. Колегіальна відповідальність уряду в українських реаліях завжди означає повну колективну безкарність.
Окрім цього, Офіс Президента вдався до свідомого звуження статусу заявника та самої проблеми.
Посилання Департаменту на ст. 12 Закону "Про звернення громадян" та норми КПК із порадою "самостійно звернутися до слідчого або прокурора" – це класична маніпуляція.
Відкрите звернення військовослужбовця щодо системних управлінських помилок, які призвели до створення статичної мішені для ворога та загибелі щонайменше 40 людей – це не приватна скарга на кримінальне правопорушення.
Це сигнал про критичну уразливість оборонної системи прифронтового регіону.
Той факт, що документ підписано звичайним завідувачем Департаменту, доводить: реальний аналіз ризиків та катастрофа в Комишувасі взагалі не були допущені до вищого політичного та військового керівництва держави. Проблему утилізували на рівні канцелярії та офісного планктону.
Перед нами юридично грамотна, але абсолютно бездержавна за своєю суттю відписка.
Замість лідерства Верховного Головнокомандувача нам продемонстрували чиновницьку байдужість, крутійство та канцелярську тяганину.
Ми занадто дорого платимо на фронті за недбалість у тилу, щоб дозволити поховати цю трагедію в архівах Кабміну.
Повторне звернення вже надіслано. У ньому немає прохань втручатися в слідство. Там є жорстка вимога до Президента виконати свої конституційні обов'язки як Голови РНБО та Гаранта безпеки через створення Спеціальної президентської комісії із залученням незалежних військових інженерів.
Це те, що Кабмін зробити не зможе. Це те, де Офісу Президента доведеться показати, на чиєму він боці – суспільства чи недоторканних чиновників.
Текст відписки офісно-президентського планктону додаю.

Джерело: сторінка Геннадія Харченка у Facebook
Читайте також: