
Зрозуміло, така заява одразу підвищила рівень тривожності як у самих жителів міста, так і області. У свою чергу російські пропагандистські майданчики відразу відреагували тріумфуванням – українці побоюються, що взимку почнуться бої за Запоріжжя!
Насправді заява, що стала центром загальної уваги, мало на увазі, як я розумію, ймовірність, а не факт. Хоча, прозвучало воно набагато категорично, ніж слід було б. Але намагатимемося розібратися в ситуації, що складається в районі Запоріжжя і, чи дійсно місту загрожує, теоретично, інфільтрація піхотних груп РОВ (російських окупаційних військ).
Найближче місце ведення активних бойових дій від обласного центру – це Степногірськ, плацдарм який противник давно намагається захопити, але зараз навпаки, втрачає над ним контроль.
На сьогодні, більша частина Степногірська, а також усе Приморське, звільнені від сил противника. Підрозділи РОВ зберігають свою присутність хіба що тільки в 3-му мікрорайоні та в південній частині сусідніх Плавнів, в районі станції 1138 км.
Сили противника здебільшого сконцентровані у районі Кам'янського і намагаються утримати контроль над трасою 08-12 від Степового до Щербаків.
Навіть якщо уявити собі спроби інфільтрацій з цього напряму, то це стане можливим лише в тому випадку, якщо РОВ повністю захоплять Степногірський плацдарм і вийдуть на північний берег Конки, а це їм явно до кінця 2026 року не світить. І загалом – явно не світить.
Оріхівський напрямок?
У районі Оріхова РОВ справді намагаються інфільтруватися в місто невеликими групами, в обхід Малої Токмачки та Новоданилівки. Використовують для цього переважно одинаків самогубців, які користуються рельєфно-ландшафтними особливостями місцевості та намагаються просочитися через балку Білоглинку та Велику кам'яну у південні околиці міста.
Але, прямої присутності в місті та контролю там, у РОВ немає. Противник, якому вдається інфільтруватись, своєчасно ліквідується.
Від Оріхова до Запоріжжя Н-08 і зовсім 50 кілометрів.
Гуляйпільський напрямок наразі навіть не розглядаю, через його віддаленість від Запоріжжя та тактичного, а можливо й оперативно-тактичного, глухого кута РОВ у цій зоні.
Загалом, з урахуванням ситуації на Запорізькому напрямку, обмежених можливостей РОВ щодо проведення активних наступальних дій та загальних тенденцій з урахуванням контратакуючих дій СОУ, не про всі з яких можна говорити відкрито, дотримуючись режиму тиші, у мене виникають серйозні сумніви щодо того, що у противника цієї зими з'явиться можливість. Скоріше навпаки.
Ті тенденції, які ми спостерігаємо у смузі відповідальності як мінімум 58-ї Загальновійськової армії РОВ, явно вказують на втрату ініціативи цим формуванням на цілій низці ділянок та неможливість утримання своїх позицій.
Загалом, правильною позицією завжди має бути підготовка до найгірших сценаріїв та найбільш негативного розвитку подій, але й міру теж слід знати, особливо в суспільстві, яке п'ятий рік надмірно морально та психологічно перевантажене та виснажене.
Для Запоріжжя на сьогодні найбільшою загрозою від РОВ є щоденний, 24/7 терор, усіма засобами ураження, якими російські терористи можуть дістати до міста.
Але говорити про сили та засоби в цій оперативній зоні, які б змогли забезпечити противникові до кінця року такий успіх, за якого розпочалися б перші інфільтрації до обласного центру – ні. Таких можливостей немає і навряд чи вони з'являться у найближчій перспективі.