До випадків несприйняття, або контроверсійного трактування певних історичних подій, побутової ксенофобії, додається ще й шалена активність російської пропаганди.

Російські спецслужби щедро фінансують одіозні ультраправі політичні сили, спортивні бійцівські угруповання, ЗМІ та окремих праворадикальних політичних та громадських діячів.

До честі польської поліції, жоден подібний резонансний випадок не залишається без оперативного реагування та контролю.

Я би дуже хотів, аби українська поліція реагувала на промосковську діяльність та антиукраїнської провокації так само рішуче у самій Україні.

Також дуже обнадійливою є активна громадянська позиція та ініціатива у багатьох польських містах дієвої протидії ксенофобії та антиукраїнським проявам зокрема.

На превеликий жаль, абсолютно безпорадною та пасивною виглядає участь в захисті наших співвітчизників українських дипломатичних та державних інституцій.

На неіснуючу загрозу антисемітизму державні установи відреагували значно спритніше, аніж на численні факти побиття, знущання та порушень прав українців у Польщі.

Очевидно, що вся дипломатична діяльність має бути докорінно змінена та оновлена.

Сама ж антиукраїнська пропаганда у Польщі здійснюється абсолютно за тими самими догмами та наративами, за якими совєтські пропагандистські установи намагалися протидіяти відновленню української національної символіки наприкінці 80-х та початку 90-х років в самій Україні.

Насамперед, використовуючи вигадані брехливі звинувачення у колабораціонізмі з нацистським режимом та участі у масовому знищенні мирного населення.

Спочатку ці тези були спрямовані проти синьо-жовтих символів, а пізніше проти й червоно-чорних.

Я чудово памʼятаю масові ідеологічні "десанти" із запорізького обкому відрядженні до нашого університету.

Як і гарячі тодішні полеміки на цю тему.

Ще й досі згадую запальну промову якогось їхнього "політрука" який дослівно сказав, що вже настав час навчитися "отделять скверну от плевел" (мабуть , він мав на увазі "відокремлювати зерно від полови" (рос. отделять зерна от плевел),

"та що "партія ніколи не допустить, щоб бандитський "красно-червоний" (мабуть, переплутав з червоно-чорним) прапор майорів над Запоріжжям".

Я йому тоді відповів, що вся їхня діяльність – це суцільне копирсання у багні, гною та полові. І простіше позбутися кпрс разом з усім цім болотом, аніж намагатися щось там ще відокремлювати.

І запевнив, що невдовзі жодної красно-червоної бандитської символіки у місті і близько не буде.

Проте ця кгбешна діяльність була настільки активною, що остаточний статус національних символів був закріплений лише у 1996 році у 20-й статті Конституції України.

А офіційний текст гімну на вірш Павла Чубинського ухвалили ще пізніше – лише 6 березня 2003 року відповідним Законом України).

Великий державний герб не вдавалося затвердити аж до двадцятих років ХХІ ст, коли вже необхідність у ньому, за великим рахунком, відпала.

Тому можу абсолютно переконливо стверджувати, що почерк та антиукраїнські наративи у Польщі повністю тотожні кгбешним діям та інструкціям у самій Україні.

І найбільш гострі суперечності точаться навколо діяльності та оцінки ОУН-УПА.

Нещодавно на одному молодіжному форумі в Запоріжжі, на якому я був присутній, всі учасники одностайно прийшли до висновку, що під впливом російської агресії та пропаганди, символіка та ідеї ОУН-УПА з виразно правих стали у нашому політичному просторі та сприйнятті не тільки центристськими, але й загально обʼєднуючими.

Без колишнього поділу символіки на різні течії та фракції у самій ОУН, вони прийняли абсолютно новий зміст та наповнення, зберігаючи спадкоємність національно-визвольних змагань.

Тризуб з мечем, червоно-чорний прапор, вітання, Молитва українського Nаціоналіста, Декалог, пісні, гімн "Зродились ми великої години" – стали бойовими символами національного спротиву та самоідентифікації.

А вислів "жидобандерівець" вже став настільки звичним і чимало не офіційним, що навіть вже трохи призабутим мемом. Але у жодному випадку не образливим. Навпаки, також обʼєднуючим.

Звісно, помста та відплата є складовою частиною нашого теперішнього світогляду.

Проте це стосується лише країн-агресорів, а не складних спірних періодів україною-польських відносин.

Наскільки реальною є військова загроза для Польщі з боку Московії, я проілюструю лише одним прикладом.

Наших полонених, яких було звільнено у 2022 офіцери фсб та гру змушували писати розписки, у яких вони зобовʼязались у разі російсько-польської війни воювати на боці Мордору.

Звісно, що ніхто не збирається цього робити.

Проте, гадаю, така московська рефлексія дуже показова.

Єжи Гофман заради унеможливлення протистояння у польсько-українському конфлікті, у своїй версії "Вогнем та мечем" навіть переробив твір Генрика Сенкевича. Аби нагадати та попередити, що заперечення права на власну ідентичність та символи призвело до катастрофічних наслідків як для поляків, так і для українців. Чим у повній мірі скористалася кровожерлива та ненаситна Московія.

"Ненависть вросла в серця і затруїла кров побратимську".

Якщо заради уникнення руйнації та занепаду можна переосмислювати твори класиків, що вже тоді говорити про ще існуючи кгбешно-фсбешні наративи.

А отже, "подай же руку козакові

І серце чистеє подай!"

"Za naszą i waszą wolność!” – "За нашу і вашу свободу!"

Джерело: сторінка Геннадія Харченко у Facebook

Не пропустіть

Жертва та четверо поранених: ворог атакував пів сотні громад на Запоріжжі 14.09.2026, 07:25 18 підрозділів отримали техніку для роботи на Запорізькому напрямку 13.09.2026, 18:09