Судячі зі всього, найближчим часом командування угрупування військ (УВ) противника "Восток" проведе у своїй операційній зоні перегруппування сил й засобів. Ймовірно, частина сил 36-ї та 29-ї загальновійськових армій (ЗВА) буде перегрупована у смугу 5-ї ЗВА або у її смугу будуть переміщені сили та засоби з других операційних напрямків.

Очевидно, противник на Гуляйпільскому напрямку буде вимушений наростити свої зусилля північніше Гуляйполя – ключовій ділянці щодо оборони всього Гуляйпільского району оборони ВСУ.

Разом з тим, одночасний наступ одразу у всій смузі 5-й ЗВА й на більшій частині смуги 36-ї ЗВА для противника стає все більше проблемним: розтягування сил й засобів на досить широкому фронті об'єктивно поступово призводить до зниження його наступальних спроможностей.

Тому, командування противника буде змушене реалізувати принаймні одне з можливих за таких умов рішень.

Або звузити смугу свого наступу на цьому напрямку (за рахунок чого повернути потрібний йому рівень концентрації сил й засобів на ключових ділянках та напрямках), або перекидати сюди додаткові сили з інших напрямків та операційних зон.

Очевидно, ефект "ущільнення" смуги сусідньої з 5-ю ЗВА 35-ї ЗВА частинами та підрозділами 76-ї десантно-штурмової дивізії (ДШД), власне, завдяки чому командуванню противника зуміло свого часу сконцентрувати у смузі своєї 5-ї ЗВА переважаючи сили й засоби для наступу північніше Гуляйполя, поступово вичерпується.

Для "продовження банкету" у смузі 5-ї ЗВА протягом найближчих двох тижнів противнику потрібно буде так чи інакше її підсилювати. Тим більше, що їй ще доведеться самостійно штурмувати саме Гуляйполе у рамках очевидного плану противника по його ліквідації.

Наскільки я розумію, російському командуванню "не хочеться" застосовувати для цих цілей свій оперативний резерв УВ "Восток" (до двох мотострілецьких бригад). А таки доведеться, бо 127-а МСД та 57-а ОМБСр противника зі складу його 5-ї ЗВА, очевидно, самостійно виконати поставлені завдання протягом найближчого часу будуть неспроможні.

Незабаром, ЗСУ доведеться вести безпосередньо бойові дії зразу у трьох більш-менш значних населених пунктах із щільною міською забудовою: Лиман, Костянтинівка та Гуляйполе, причому – на трьох "рознесених" оперативних напрямках.

Сподіваюсь, при їх організації та веденні українське командування врахує досвід боїв за Вовчанськ, Сіверськ, Мирноград та особливо – Покровськ.

Розклад сил й засобів противника, призначених, очевидно, для охоплення та штурму вищезазначених населених пунктів добре відомий:

• Лиман – 20-а та 25-а ЗВА (УВ "Запад");
• Костянтинівка – 3-я та 8-а ЗВА плюс 3-й армійський корпус (АК), а також морська піхота (до трьох окремих бригад плюс окремий полк) – УВ "Юг";
• Гуляйполе – 5-а, частково 35-а та 36-а ЗВА – УВ "Восток".

Перелік сил й засобів противника, якими він може суттєво та порівняно швидко їх підсилити (тобто, стан та склад його оперативного та стратегічного резерву) також не становить особливої таємниці.

Тому ведення бойових дій при обороні цих районів варто (й, звичайно, потрібно) спланувати заздалегідь, виходячи насамперед з реальних спроможностей противника по нарощуванню його зусиль на вказаних напрямках.

Очевидно, сподіватися на те, що наступальні спроможності його основних оперативно-тактичних угрупувань будуть поступово знижуватися безповоротно, не варто. Це просто не відповідає дійсності.

Як на мене, основними напрямки, де противник буде концентрувати свої основні зусилля стануть – Костянтинівський (Краматорський) й Лиманський.

Так, йдеться про останню велику агломерацію Донбасу, яку ще контролює Україна – Слов'янсько-Краматорську. А точніше, про вихід противника на ближні підступи до неї з північного та південного сходу.

Без цього, виконати головну обіцянку кремлівського карліто – витіснити воєнним шляхом – Україну зі всього Донбасу просто не вийде. А затягувати час із цим, вести якісь "стратегічні ігри", відволікатися на інші напрямки, Кремлю буде вкрай важко. Події в його економіці, включаючи його ВПК в цьому сенсі розвиваються достатньо швидко й далеко не в сприятливий для Кремля бік.

Звісно, можна продовжувати "Куп'янські читання", пробувати пробиватися на Великий Бурлук, штурмувати Гуляйполе й далі – Оріхів. Й навіть захопити все це.

Але справа полягає в тому, що в такому разі у стратегічному сенсі Кремлем буде втрачений дорогоцінний час (внаслідок розпилення сил й засобів по рознесених напрямкам) для виходу к вищезазначеній агломерації й проведенні її успішного штурму. Що, очевидно, само по собі, не є й не стане "легкою прогулянкою".

Робити все це одночасно, як доводить Куп'янськ, противник вже не може. Питання концентрації своїх сил, насамперед на оперативно-стратегічному рівні, чим далі тим стає гострішим для ворога, передусім, стосовно його стратегічних цілей.

Слов'янско-Краматорське "питання" потребуватиме від російського командування використання військ (повного або часткового) принаймні зразу трьох його оперативно-стратегічних угрупувань: "Запад", "Юг" й "Центр". Тобто, максимальної й повної концентрації своїх сил й засобів.

За таких умовах відволікатися ще й на якесь інше "питання" штибу гіпотетичного прориву на Великий Бурлук або захоплення Оріхова, означатиме, що для виконання обіцянки пуйла (тобто захоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації) противник не зможе, а головне – не встигне сконцентрувати максимум своїх сил.

Думаю, протягом нинішньої зимової кампанії стане зрозуміло, яким саме чином російський ГШ спробує розв'язати цю стратегічну дилему... Яка полягає у виборі найбільш оптимального напрямку(ів) подальшого наступу, стосовно заявлених Кремлем на політичному (стратегічному) рівні цілей продовження цієї війни.

Джерело: сторінка Костянтина Машовця у Facebook

Не пропустіть

"Зливав" дані про ЗСУ та організовував диверсії: у Запоріжжі затримали агента РФ 15.12.2025, 11:35 Побита інфраструктура та поранені: РФ завдала 850 ударів по громадах Запоріжжя 15.12.2025, 07:35